Ухвала суду № 20321059, 15.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2011 р.Справа № 2-а-7020/10/1470 Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

при секретарі Ексузяні М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Укрбудсервіс»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Укрбудсервіс»до Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції Миколаївської області про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Укрбудсервіс»звернулося до суду з позовом до Вознесенської ОДПІ Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 травня 2010 року №№ 0000142300/0 та 0000132300/0.

Свої позовні вимоги ПП «Укрбудсервіс»обґрунтувало незаконністю спірних рішень відповідача.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року у задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ПП «Укрбудсервіс»просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог діючого законодавства при здійснені господарських операцій з ПП «Меганом-І»та ПП «Верона-Буд»за період з 01.07.2007 року по 30.09.2009 року, результати якої відображені в акті від 14 травня 2010 року № 1551/23/31421604 /а.с. 10-17/.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наслідком чого стало заниження позивачем ПДВ на загальну суму 368631 гривень та п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наслідком чого стало заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму у 460788 гривень.

На підставі вищенаведеного акта відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.05.2010 № 0000142300/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму у 691182 гривень (основний платіж 460788 гривень, штрафні санкції 230394 гривень) та №0000132300/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму у 552946 гривень (основний платіж 368631 гривень, штрафні санкції 184315 гривень) /а.с. 8, 9/.

Підставою для визначення відповідачем сум податкових зобовязань було те, що податкові накладні та інші первинні документи, які отримані від контрагентів - ПП «Меганом-І»і ПП «Верона-Буд» та були підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, складались, підписані та видані іншими не уповноваженими на це особами (не працівниками вказаних підприємств, які не мали правових підстав діяти від імені ПП «Меганом-І»і ПП «Верона-Буд»). При проведенні перевірки посадові особи відповідача дійшли висновку, що позивач безпідставно сформував податковий кредит з ПДВ та валові витрати згідно видаткових та податкових накладних, які підписані іншими (не працівниками ПП «Меганом-І»та ПП «Верона-Буд») особами, які проводили нелегітимну господарську діяльність, що підтверджується, в тому числі дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції висновками судово-почеркознавчих експертиз від 19.02.2010 року №169,227-228 по матеріалам кримінальної справи №107800016 та від 03.06.2011 №754 по матеріалам кримінальної справи 11800011, а тому є складеними у порушення вимог чинного законодавства (фіктивними) та не можуть слугувати документами, що підтверджують право позивача на валові витрати та на включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених позивачем в ціні товару ПП «Меганом-І»та ПП «Верона-Буд».

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "валові витрати виробництва та обігу" розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 вищенаведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктами 7.2.1, 7.2.6 п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ЗУ того ж Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 вищенаведеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість; податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно із п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Бланк податкової накладної, затверджений наказом від 30.05.1997 року №165, передбачає наявність підпису і прізвища уповноваженої особи, яка склала податкову накладну (а не підпис іншої особи).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Системний аналіз зазначених правових норм вказує на те, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є доведеність фактичного понесення вказаних витрат по реальним (справжнім) господарським операціям, проведених між легітимними субєктами господарювання та належним чином оформлених відповідними первинними документів.

Як вбачається з матеріалів справи, невстановленими особами за період, що був предметом перевірки, від імені ПП «Меганом-І»та ПП «Верона-Буд»виписувались податкові накладні при здійсненні господарських операцій по постачанню для ПП «Укрбудсервіс»товарно-матеріальних цінностей.

Видаткові та податкові накладні були складені та видані неналежними особами не працівниками дійсних платників податку на додану вартість, що суперечить вимогам п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»№165 від 30.05.1997р., зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 за №233/2037, п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, та приписам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із яких слідує, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені уповноваженими на це особами на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищенаведене беззаперечно свідчить про те, що господарська діяльність від імені ПП «Меганом-І»та ПП «Верона-Буд»здійснювалась не уповноваженими на це особами, які мали на меті отримання незаконного доходу, в тому числі за рахунок несплати до бюджету податків.

У випадку, що є предметом судового дослідження, має місце формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, які не відповідають вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(виписані неналежною особою з підробленням підпису), а отже є неналежним підтвердженням права на формування податкового кредиту в контексті імперативних приписів ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Крім того, в процесі перевірки було встановлено, що господарські операції, які були предметом договорів укладених ПП „Укрбудсервіс" з ПП "Меганом-І" та ПП "Верона Буд" фактично останніми не могли бути виконані.

Так, статутний фонд ПП "Меганом-І" на момент створення підприємства складав 100гривень. Власних основних засобів підприємство не має. З працівників на підприємстві працює тільки директор. В ході перевірки проведено аналіз податкової звітності ПП "Меганом-І":

- податкова звітність починаючи з квітня 2009 до податкових органів не надавалась;

- згідно розрахунку сум комунального податку за І квартал 2009 року (№ 16525 від 21.04.2009) на ПП «Меганом-І»зазначено кількість працюючих на підприємстві - 1 особа (директор).

- згідно декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року приріст і убуток балансової вартості запасів та сума амортизаційних відрахувань дорівнює нулю.

Таким чином, у ПП "Меганом-І" відсутні запаси товарно-матеріальних цінностей та основні фонди, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, а з квітня 2009 відсутня взагалі податкова звітність.

ПП «Верона-Буд», яке взято на податковий облік 30.11.07 року за № 2611/2111008 в ДПІ Ленінському районі м. Миколаєва, станом на 10.03.2010 року перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва. Стан підприємства: 8 - "відсутність за місцезнаходженням". Крім директора на підприємстві співробітників не має. Статутний капітал ПП "Верона-Буд" відповідно до установчих документів на момент його створення складав 10грн.. Аналіз податкової звітності ПП "Верона-Буд" свідчить:

- згідно розрахунку сум комунального податку за І квартал 2009 року (№ 16531 від 21.04.2009 року) на ПП "Верона-Буд" зазначено кількість працюючих на підприємстві - 1 особа,

- згідно декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року (№ 21976 від 12.05.2009 року) приріст та убуток балансової вартості запасів (код рядка декларації 01.2 та 04.3) та сума амортизаційних відрахувань дорівнює нулю;

- за перевіряємий період ПП "Верона-Буд" не надавався податковий Розрахунок податку власників транспортних засобів.

Вищенаведене вказує на те, що у ПП "Верона-Буд" відсутні запаси товарно-матеріальних цінностей та основні фонди, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби.

Діяльність зазначених підприємств була направлена не на одержання економічного ефекту в результаті підприємницької або іншої економічної (господарської) діяльності, а виключно на отримання податкової вигоди за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, в порушення вимог діючого законодавства позивачем було безпідставно сформовано валові витрати та податковий кредит по податковим накладним підписаними та виданими не уповноваженими на це особами від імені ПП «Меганом-І»та ПП «Верона-Буд», що підтверджується також висновками судово-почеркознавчих експертиз від 19.02.2010 №169,227-228 по матеріалам кримінальної справи №107800016 та від 03.06.2011 №754 по матеріалам кримінальної справи 11800011 та протоколами допиту ОСОБА_1 засновника ПП «Мегатом-І», ОСОБА_2. керівника та головного бухгалтера ПП «Мегатом-І», ОСОБА_3. засновника, керівника та головного бухгалтера ПП «Верона-Буд».

Доводи позивача, який відповідно до ст. 42 ГК України здійснює господарську діяльність на власник ризик, про те, що останній діяв добросовісно і не повинен нести відповідальність за дії контрагентів (ПП «Мегатом-І», ПП «Верона-Буд»), в даному випадку не має правового значення, оскільки господарські операції, що були предметом судового дослідження, від імені ПП «Мегатом-І», ПП «Верона-Буд»оформлялись та проводились, в тому числі шляхом підроблення підписів на документах, особами, які не мали відношення до законної діяльності ПП «Мегатом-І», ПП «Верона-Буд», не можуть вважатися вчиненими від імені ПП «Мегатом-І», ПП «Верона-Буд», а отже у позивача не має права на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям, в тому числі на підставі первинних документів (видаткових, податкових накладних), виданих та підписаних не уповноваженими на це особами, навіть при добросовісності податкової поведінки позивача, оскільки з врахуванням специфіки податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість неможливість в даному випадку формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених та підписаних неналежною особою, ґрунтується на імперативних приписах діючого законодавства України.

Законодавець повязує виникнення права на відшкодування сплаченого в ціні товару податку на додану вартість з придбанням товару в субєкта господарювання, який є фактичним платником ПДВ, і має право проводити законну підприємницьку діяльність. Придбання товарів в осіб, які не є належними платниками ПДВ, приватних осіб, якій безпідставно діють від імені юридичних осіб, фіктивних підприємств та підприємців, не дає права на відшкодування з бюджету податку на додану вартість за податковими накладними, виданими та підписаними не безпосередньо платником ПДВ або уповноваженою ним особою, та формування валових витрат.

Крім того, зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що право на бюджетне відшкодування у субєкта господарювання виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті по датку на додану вартість в ціні товару або послуг, як вважає суд. Цей висновок можна зробити із самої суті поняття податку, його функції - формування доходів Державного бюджету України (ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно п.1.3. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

На думку колегії суддів підстав для висновку про протиправність спірних рішень відповідача не мається.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість даного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Укрбудсервіс»залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Укрбудсервіс»до Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 травня 2010 року №№ 0000142300/0 та 0000132300/0 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 19 грудня 2011 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І.Жук/