Постанова № 20315617, 07.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-19132/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Лічевецького І.О., Петрика І.Й.,

при секретарі Белові С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна»на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2011 року Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, в якому просили визнати недійсним (нечинним) податкове повідомлення-рішення №0000084310/0 від 13.01.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2011 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2011 року та постановити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю. Свої вимоги позивач аргументує тим, що суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було сплачено узгоджену суму податкового зобовязання із затримкою 17 календарних днів, тому податкове повідомлення-рішення від 13.01.2010 року №0000084310/0 прийняте відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

З вказаними висновками Окружного адміністративного суду м. Києва не погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків 28.12.2009 року було проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна»з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в листопаді 2009 року, за результатами якої відповідачем було складено Акт №610/43-10/22906155 від 28.12.2009 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в листопаді 2009 року ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна».

В ході проведення перевірки було встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання податку на додану вартість передбаченого абзацом 4 п.п. 5.2.4 п. 5.2, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на момент проведення перевірки) та згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на момент проведення перевірки) за затримку на 17 календарних днів граничного строку сплати податку на додану вартість відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 13.01.2010 року №0000084310/0, яким ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна»визначено суму штрафу 12 045,58 грн.

Відповідачем було проведено виїзну планову перевірку, за результатами якої був складений Акт виїзної планової документальної перевірки від 31.03.2009 року за №113/43-10/22906155 та винесено податкове повідомлення-рішення від 13.04.2009 року за №0000304310/0.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні, ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна»було проведено процедуру апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання, в результаті чого були винесені рішення, якими скарги ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна»залишені без задоволення, а рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Банк звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання недійсним (нечинними) податкових повідомлень-рішень № 0000304310/0 від 13.04.2009 року № 0000304310/1 від 16.06.2009 року № 0000304310/2 від 01.09.2009 року, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків, у повній сумі.

Відповідно до пп. 5.2.4. пункту 5.2. статті 5 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При звернені платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішень контролюючого органу податкове зобов'язання вважається не узгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п.п. 5.2.5. Закону, з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. Платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.

Згідно з нормами статті 5 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, або протягом такого ж строку розпочати процедуру апеляційного узгодження.

Апеляційне узгодження - це узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження (стаття 1 Закону N 2181).

Таким чином, у разі звернення платника податків до суду, в установлені для апеляційного узгодження терміни, з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

В той же час, при судовому оскарженні податкових зобов'язань період їх неузгодженості закінчується датою набрання чинності судовим рішенням у справі. Це може бути рішення суду першої інстанції, від подальшого оскарження якого платник податків відмовився, або постанова апеляційного суду, прийнята за підсумками оскарження рішення суду першої інстанції, що набирає чинності негайно після її прийняття.

Позивач письмово повідомив Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків про оскарження до суду вищевказаних рішень - повідомлень.

З огляду на оскарження Банком в суді рішень - повідомлень СДПІ у м. Києві по роботі з ВВП, на момент прийняття Акту податкове зобов'язання з податку на додану вартість, є неузгодженим.

Отже, у відповідача не було законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Як зазначає відповідач в своїх заперечень, днем узгодження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного в податковому повідомленні-рішенні від 03.11.2009 року № 0000304310/3, яке винесено на підставі акта виїзної планової перевірки від 31.03.2009 року №113/43-10/22906155 з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації України від 22.10.2009 року № 23153/7/25-0115 про результати розгляду повторної скарги припадає на 02 листопада 2009 року.

Відповідно до картки особового рахунку ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна»з податку на додану вартість банківських організацій за кодом платежу 14010100 станом на 02.11.2009 року переплата відсутня. Податкове зобов'язання у сумі 120 455,75 грн. станом на 02.11.2009 року не сплачено, в результаті чого виникла недоїмка у відповідній сумі - 120 455,75 грн.

Згідно картки особового рахунку платника заборгованість була погашена позивачем 19.11.2009 року в розмірі 120 455,75 грн. платіжною вимогою-дорученням від 19.11.2009 року №20077065, тобто із затримкою 17 календарних днів.

Колегія суддів не погоджується з висновком відповідача з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правової о акта в часі треба розуміти гак, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.

Отже право на звернення з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення виникло у платника податків у період із 30 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно, то строк звернення до адміністративного суду для такої особи (незалежно від того, коли було пред'явлено позов, - до 1 січня 2011 року чи після цієї дати) становить один місяць, безвідносно до того, то з 1 січня 2011 року Податковим кодексом України збільшено тривалість строку зверненим до суду для оскарження рішень контролюючих органів. Натомість, якщо право на звернення до адміністративного суду виникло починаючи з І січня 2011 року та до 30 липня 2010 року тривалість відповідного строку становить 1095 днів.

За таких обставин при судовому оскарженні податкових повідомлень-рішень відсутні підстави для застосування норм інших законів, зокрема підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону для визначення строку звернення до адміністративного суду.

Таким чином, до позовів платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень становить 1095 днів.

Колегія суддів, вважає хибним висновок відповідача, про те що дата надходження позовної заяви про визнання недійсним (нечинними) податкових повідомлень-рішень № 0000304310/0 від 13.04.2009 року № 0000304310/1 від 16.06.2009 року № 0000304310/2 від 01.09.2009 року до Окружного адміністративного суду м. Києва 04.11.2009 року, а також те, що кінець терміну узгодження суми припадав на 02.11.2009 року, то з 03.11.2009 року вище зазначена сума вважається узгодженою, оскільки у позивача є місячний строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а Постанова Окружного адміністративного суду від 28.04.2011 року прийнята за неповного зясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна»на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2011 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2011 року скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати недійсним (нечинним) податкове повідомлення-рішення №0000084310/0 від 13.01.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

СуддіІ.О. Лічевецький

І.Й. Петрик

(Повний текст Постанови виготовлений 12.12.2011 року)