Ухвала суду № 20311101, 06.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1720/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Плакси В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»до Державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс»звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги мотивує тим, що повідомлення-рішення відповідача № 0000162303/2 від 05.01.2011 року та № 0000012303/2 від 05.01.2011 року, на думку позивача, є недійсними, оскільки винесені на підставі припущень та арифметичних помилок, допущених ревізорами-інспекторами.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення рішення № 0000012303/2 від 05.01.2011 року та № 0000162303/2 від 05.01.2011 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 517398, позивач зареєстрований 30.06.2004 року Корсунь-Шевченківською районною державною адміністрацією Черкаської області, а 06.07.2004 року зареєстрований платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво № 32361718.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатам перевірки складено акт № 31/2303/33003857 від 06.10.2010 року, за змістом якого перевіркою виявлено порушення позивачем п.4.1 ст.4,п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.8.3 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 381903,00 грн., завищено податок на прибуток в сумі 3615,00 грн. та зменшено відємне значення обєкту оподаткування всього в сумі 1785320,00 грн.; також порушено п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.2 та п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню всього у сумі 187032,00 грн. та завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2010 року в сумі 395613,00 грн.

Податковими повідомленнями-рішеннями від 13.10.2010 року № 0000152303/0, № 0000152303/1 від 10.10.2010 року позивачу визначенно податкові зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 381903,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 103042,00 грн. за порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 8.3 ст. 8, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та № 0000012303/2 від 05.01.2011 року про сплату податку на прибуток за основним платежем 361095,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 94445,00 грн. за порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 8.3 ст. 8, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», № 0000162303/0 від 13.10.2010 року, № 0000162303/1 від 10.11.2010 року та № 0000162303/2 від 05.01.2011 року про заниження бюджетного відшкодування на суму 187032,00 грн. за порушення п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивачем податкові повідомлення-рішення були оскаржені в порядку процедури адміністративного оскарження до державної податкової адміністрації в Черкаській області та державної податкової адміністрації України.

За результатами адміністративного оскарження, державною податковою адміністрацією України прийнято рішення № 4721/6/25-0115 від 09.03.2011 року про залишення без змін податкових повідомлень-рішень № 0000162303/2 від 05.01.2011 року та № 0000012303/2 від 05.01.2011 року, а повторну скаргу без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в позовній заяві вимоги є обгрунтованими та такими, підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

У п.п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вказано, що господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом першої інстанції було встановлено, що в перевіряємому періоді позивач згідно розділу 1 договору від 11.11.2009 року № 91111/1 поручає та фінансує, а контрагент в особі ТОВ «Меліда»виконує роботу по розробці, виготовленню рекламної продукції із власного матеріалу та подальшому розповсюдженню. В акті здачі-прийняття виконаних робіт № 11302 від 30.11.2009 року зазначено, що роботи (послуги) згідно з вказаним договором виконані якісно та в повному обсязі.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача з посиланням на відповідь № 17918/7/23-1106, отриману від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про відсутність контрагента за місцезнаходженням, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру станом на 18.04.2011 року, ТОВ «Меліда»зареєстроване 28.08.2008 року за адресою м. Київ, вул. Артема, 21.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що позивачем під час проведення перевірки були надані відповідні документи, перелік яких зазначено в додатку № 4 до акту планової документальної перевірки.

За змістом п.11.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше; або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку: або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлює вимог до форми чи виду документів, які б були належні для цілей податкового обліку, тобто були б обовязковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Без відповідних письмових запитів та складання їх реєстрів, без отримання відповідних актів зустрічних перевірок податкових інспекцій, на обліку в яких перебувають контрагенти, до акту планової податкової перевірки від 06.10.2010 року № 31/2303/33003857 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, відповідачем внесені припущення щодо відносин з контрагентами ТОВ «Меліда»та ТОВ «Фрагон»на предмет відсутності звязку витрат з господарською діяльністю позивача.

Як вбачається зі змісту актів, що були складені між позивачем таконтрагентами, вони є первинними документами та мають всі необхідні обовязкові реквізити.

Доказів, які б свідчили, що зазначені акти є недійсними чи не мають юридичної сили відповідач суду не надав.

Викладені у акті № 31/2303/33003857 від 06.10.2010 року доводи відповідача про те, що усі операції купівлі-продажу за участю позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними, суд першої інстанції, на думку колегії суддів правильно не прийняв до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 ст.213 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Крім того, судом першої інстанції було встановлено ненадання відповідачем суду доказів, які б свідчили про фіктивність укладених між сторонами договорів.

Договірні правовідносини, що мали місце між позивачем та його контрагентами, укладено з додержанням вимог податкового законодавства, тобто укладені з оформленням первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами та свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: К.А. Бабенко

І.В. Федотов