Ухвала суду № 20309783, 01.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4579/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря:Співак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків та Головного управління Державного казначействва України у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державного казначействва України у м.Києві про стягнення сум бюджетного відшкодування у розмірі 11225,00 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державного казначействва України у м.Києві про стягнення сум бюджетного відшкодування у розмірі 11225,00 грн.. Свої вимоги мотивує тим, що у звязку із закінченням процедури судового оскарження та скасуванням у 2010 році податкового повідомлення рішення № 0000014110/0 від 25.01.2008 року, якими відповідачем було зменшено позивачу заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ, та набранням судовими рішеннями законної сили (справа № 2а-10996/10/2670), податковий орган, відповідно до вимог п/п. 7.7.8. Закону України «Про податок на додану вартість» зобовязаний протягом пяти робочих днів надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Однак, в порушення вимог Закону про ПДВ в період від дня набрання законної сили вищезгаданим судовим рішення та на час звернення до суду, податковим органом не надано висновок до органу Державного казначейства України щодо сум бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2007 року на суму 11225,00 грн., а відповідно, орган держказначейства не відшкодував зазначену суму ПДВ на користь позивача, що порушує його право на отримання даної суми, яка є сумою бюджетної заборгованості перед позивачем.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 квітня 2011 року позов задоволенно.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м.Києві на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»(код ЄДРПОУ 19480600, р/р № 260063011110 в ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 322669) заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в сумі 11225,00 грн. (одинадцять тисяч двісті двадцять пять гривень 00 копійок).

Стягнуто з Державного бюджету України на корить Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»112,25 грн. (сто дванадцять грн. 25 коп.) на відшкодування сплаченого за платіжним дорученням № 355 від 11.03.2011 року судового збору (державного мита).

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Також, не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Головне управління Державного казначействва України у м.Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду першої інстанції, а саме, замінити «Стягнути з Державного бюджету України на корить Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»112,25 грн. (сто дванадцять грн. 25 коп.) на відшкодування сплаченого за платіжним дорученням № 355 від 11.03.2011 року судового збору (державного мита) на «Стягнути з місцевого бюджету на корить Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»112,25 грн. (сто дванадцять грн. 25 коп.) на відшкодування сплаченого за платіжним дорученням № 355 від 11.03.2011 року судового збору (державного мита)».

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задоволюючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведено правомірності своєї бездіяльності, що полягає в невиконанні вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, у невідшкодуванні позивачу податку на додану вартість у встановлений строк.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»зареєстроване у статусі юридичної особи Подільською районною в місті Києві Державною адміністрацією 27.01.1993 року.

Позивачем, 19.11.2007 року подано до СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2007 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2007 року в розмірі 23937760,00 грн., яку позивач, відповідно до цієї заяви просив перерахувати на його рахунок, визначений у цій заяві.

Крім цього, відповідно до приписів п/п. 4.1.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (із змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 р. за № 702/10982, копія зазначеної декларації з відміткою податкового органу про прийняття, була подана позивачем та зареєстрована Головним управлінням Державного казначейства України у м. Києві 20.11.2007 р. за № 1550.

У звязку із необхідністю перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків проведена виїзна позапланова перевірка позивача, за результатами якої складено Акт № 21/41-10/19480600 від 18.01.2008 року.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом було встановлено порушення позивачем п/п. 7.4.4., п/п. 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим зменшено вищезгадану заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2007 року на 11225,00 грн.

На підставі даного акту перевірки податковим органом ухвалене податкове повідомлення рішення № 0000014110/0 від 29.01.2008 року, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2007 року в сумі 11225,00 грн.

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням рішенням та оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2010 року у справі № 2а-10996/10/2670 позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»задоволено повністю, визнано протиправним і скасовано вказане податкове повідомлення рішення № 0000014110/0 від 29.01.2008 року, тобто визнано правомірним формування позивачем спірної суми бюджетного відшкодування.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року апеляційну скаргу СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП залишено без задоволення, а постанову від 31.08.2010 року без змін.

Виходячи з наведеного на час розгляду даної справи вищенаведена постанова суду першої інстанції набрала законної сили.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР з наступними змінами і доповненнями (в редакції, що діяв на час виникнення спірних відносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків були визначені у п. 7.7 ст. 7 Закону.

Відповідно до п/п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, зокрема, - в разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування (п/п. 7.7.7 (“б”) п. 7.7 ст. 7 Закону).

Відповідно до п/п. 7.7.8. цього ж пункту, у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (абз.2 п.п.7.7.8.п.7.ст.7 Закону). Факт отримання вищезгаданого рішення апеляційного суду від 21.10.2010 року відповідачем-1 не заперечується та підтверджується змістом ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.12.2010 р.

При цьому, відповідно до п/п. 7.7.10. Закону про ПДВ, визначено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Ті самі обовязки податкового органу, у взаємозвязку з покладеними на органи Держказначейства функціями в контексті спірних відносин, передбачені п. 200.15., п. 200.17. Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Відтак, у разі якщо податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу державного казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Як встановлено під час розгляду справи, процедура судового оскарження податкового повідомлення рішення № 0000014110/0 від 29.01.2008 року, яким було встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року в розмірі 11225,00 грн., завершена 21 жовтня 2010 року із постановленням ухвали Київського апеляційного адміністративного суду та набранням постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-10996/10/2670 законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, в контексті доводів Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків щодо оскарження в касаційному порядку судових рішень по справі № 2а-10996/10/2670, суд зазначає, що одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів, чим і керується суд у даній справі.

Відтак, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року у справі № 2а-10996/10/2670, яка набрала законної сили та є чинною і якою підтверджено правомірність формування позивачем спірної суми бюджетного відшкодування, є обовязковою для осіб, яких вона стосується, а також для суду у даній справі.

У взаємозвязку з вищенаведеним суд першої інстанції зазначає, що відповідно до п. 4.1 та 4.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97р. № 209/72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 р. за № 489/5680 (чинного на час постановлення ухвали апеляційного суду по справі № 2а-10996/10/2670), відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду; висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством.

На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду (п. 4.3 Порядку).

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених термінів вважаються бюджетною заборгованістю; такі суми за завою платника податків. Яка в даному випадку була подана позивачем до податкового органу та відповідного органу держказначейства, перераховуються на його рахунок (пп. 6.1, 6.5 п. 6 зазначеного Порядку в редакції на час ухвалення вищезгаданої ухвали апеляційного суду).

За наведених обставин та правових норм, приймаючи до уваги, що висновок податкового органу із зазначенням сум бюджетного відшкодування відповідно до п/п.7.7.6 Закону про ПДВ (в редакції на час постановлення ухвали апеляційного суду) є підставою для проведення відшкодування сум ПДВ з державного бюджету, ненадання такого висновку саме по собі є порушенням права платника податку на бюджетне відшкодування.

Відтак, враховуючи те, що: (1) податкове повідомлення рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу податку на додану вартість у розмірі 11225,00 грн. скасовано; (2) процедура судового оскарження стосовно спірних сум бюджетного відшкодування завершилась з постановленням 21.10.2010 року вищезгаданої ухвали суду апеляційної інстанції та, відповідно, у позивача виникло право на отримання спірної суми бюджетного відшкодування; (3) позивача на час завершення процедури оскарження не було віднесено до кола осіб, які обмежені у праві на отримання бюджетного відшкодування в контексті положень п/п. 7.1.11. Закону про ПДВ, (4) СДПІ не виконано вимоги закону щодо надання у пятиденний строк після закінчення процедури оскарження відповідного висновку органу держказначейства, внаслідок чого позивач був протиправно позбавлений права на отримання спірної суми бюджетного відшкодування і це порушення триває на час розгляду даної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а суми бюджетного відшкодування підлягають стягненню за рахунок коштів державного бюджету з урахуванням наступного.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України (в редакції на час розгляду справи) визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Відповідно до пункту 2 статті 45 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Статтею 25 цього Кодексу визначено, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з пунктами 1, 3, 4 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1232 (в редакції на час прийняття рішення по даній справі), Державне казначейство є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується; здійснює управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються; повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Згідно з п. 10 зазначеного положення казначейство для виконання покладених на нього завдань може за погодженням з Міністром фінансів утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Казначейства.

Виходячи з вищенаведених норм законодавства та з урахуванням приписів Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 року № 332, а також беручи до уваги, що відповідачами у даній категорії справ виступають органи державної податкової служби за місцем обліку платника податку та органи державного казначейства, які безпосередньо перераховують суми відшкодування з бюджетного рахунку, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість в даному випадку підлягає стягненню на користь позивача через Головне управління Державного казначейства України у місті Києві, а саме шляхом перерахування за платіжним дорученням другого відповідача коштів з бюджетного рахунка (за рахунок коштів державного бюджету) на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним, а тому підстав для її задоволення немає.

Однак, судом першої інстанції стягнуто з Державного бюджету України на корить Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»112,25 грн. судового збору, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 № 7-93, державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім державного мита, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами, а також за придбання вексельних бланків, за дії, пов'язані з видачею охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об'єкти інтелектуальної власності, і за дії, пов'язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин, та за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово- фінансової групи; за дії, передбачені підпунктами "б" - "е", "и", "к", "л" та "н" пункту 6 статті 3, в частині, що стосується загальногромадянських закордонних паспортів, яке зараховується до Державного бюджету України.

Згідно з платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи судовий збір було зараховано на балансовий рахунок 3141 «Надходження до загального фонду місцевих бюджетів».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на принципі самостійності, згідно якого Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними.

Оскільки, судові витрати позивачем були сплачені до місцевого бюджету, то повернення зазначених судових витрат має здійснюватись саме з рахунків, на яких обліковуються кошти місцевого бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору шляхом викладення третього абзацу його резолютивної частини в іншій редакції.

Таким чином, згідно п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, суд апеляційної інстанції змінює постанову суду першої інстанції, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначействва України у м.Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва суду від 19 квітня 2011 року змінити, виклавши третій абзац її резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з місцевого бюджету на корить Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»112,25 грн. (сто дванадцять грн. 25 коп.) на відшкодування сплаченого за платіжним дорученням № 355 від 11.03.2011 року судового збору (державного мита)».

В решті постанову Окружного адміністративного суду м.Києва суду від 19 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 06 грудня 2011 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:Н.П. Бужак

Н.М. Троян