Ухвала суду № 20304974, 08.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 року справа №2а/0570/9840/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді

суддів , Шишова О.О.

при секретарі судового засідання Казаковій Т.М.,

за участю представника позивача: Мунтян О.М., представників відповідача : Чугуненка О.Ю., Закутньої В.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги : Приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод «Маяк», Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/9840/2011 за позовом Приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод «Маяк» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА :

Приватне акціонерне товариство «Красноармійський завод «Маяк» звернулось до суду з позивом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 березня 2011 року № 0000502340/3 та № 0000452340/3, від 9 лютого 2011 року № 0000502340/2 та № 0000452340/2, від 11 листопада 2010 року № 0000502340/1 та № 0000452340/1, від 5 жовтня 2010 року № 0000502340/0 та № 0000452340/0 за податковими зобов'язаннями з податку на прибуток в сумі 423766 грн. та з податку на додану вартість в сумі 241373 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод «Маяк» , задоволений частково.

Визнані частково недійсними податкові повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції від 5 жовтня 2010 року № 0000502340/0, від 11 листопада 2010 року № 0000502340/1, від 9 лютого 2011 року № 0000502340/2, від 25 березня 2011 року № 0000502340/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 338105 грн., в тому числі за основним платежем 254084 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84021 грн.

Визнані частково недійсними податкові повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції від 5 жовтня 2010 року № 0000452340/0, від 11 листопада 2010 року № 0000452340/1, від 9 лютого 2011 року № 0000452340/2, від 25 березня 2011 року № 0000452340/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 164123 грн., в тому числі за основним платежем 109415 грн.,за штрафними (фінансовими) санкціями 54708 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду сторони подали апеляційні скарги, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

При апеляційному перегляді справи, представник позивача просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача наполягав на скасуванні постанови суду , відмові у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача ,представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг , встановила наступне :

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків.

Задовольняючи позовні вимоги частково , суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи , правильно застосував норму матеріального та процесуального права, виходячи з наступного :

Приватне акціонерне товариство «Красноармійський завод «Маяк» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 02969550, знаходиться на податковому обліку в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06455979.

З 16 серпня по 13 вересня 2010 року відповідачем була здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року,за наслідками якої складено акт від 16 вересня 2010 року № 1018/23-2/02969550 .

За результатами перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-111 (падалі - Закон № 2181), чинного па час виникнення спірних правовідносин: від 5 жовтня 2010 року № 0000502340/0, від 11 листопада 2010 року № 0000502340/1, від 9 лютого 2011 року № 0000502340/2. від 25 березня 2011 року № 0000502340/3, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі -423766 грн., в тому числі за основним платежем 318458 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 105308 грн.; від 5 жовтня 2010 року № 0000452340/0, від 11 листопада 2010 року № 0000452340/1, від 9 лютого 2011 року № 0000452340/2, від 25 березня 2011 року № 0000452340/3, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 241373 грн., в тому числі за основним платежем 160915 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 80458 грн. Правовою підставою визначення податку па прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішенням наведені норми пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі - Закон № 334), чинного на час виникнення спірних правовідносин, та норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168). який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з акту перевірки та встановлено судом з розрахунків зобов'язань та штрафних санкцій, відповідачем було встановлено три порушення вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість за фактом включення до витрат та кредиту відсотків за користування товарним кредитом без фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг»; завищення валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку із реалізацією товарів нижче ціни придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Славсант»; завищення валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторснабгруп» за договорами постачання, які відповідач в акті визначає як нікчемні правочини.

Щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість за фактом включення до витрат та кредиту відсотків за користування товарним кредитом без фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, в порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 статті 5 Закону № 334 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 позивачем завищено валові витрати в сумі 122525 грн. 42 коп. за 4 квартал 2008 року та завищено податковий кредит на суму 24505 гри. 08 коп. у зв'язку із віднесенням до їх складу вартості відсотків за користування товарним кредитом без фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей за договором, що передбачає нарахування відсотків.

Судами першої, апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем , як покупцем ,та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг», як постачальником, був укладений договір від 1 квітня 2008 року № 03/04-08, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію відповідно до специфікацій, що є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору складає 5000000 грн.

Відповідно до пункту 5.3 даного договору розрахунки за отриманий товар здійснюються на протязі 120 календарних днів з моменту передачі товару. Відповідно до додаткових угод до даного договору від 1 грудня 2008 року, від 2 грудня 2008 року, від 4 грудня 2008 року постачальник у грудні 2008 року зобов'язується передати у власність покупця товар за переліком, вказаним у додаткових угодах, на загальну суму 196040 грн. 61 коп.

З матеріалів справи вбачається , що позивачем до перевірки відповідачу були надані видаткові накладні, що посвідчують отримання товару, від 1 грудня 2008 року № 6 на суму 5034 грн. 78 коп., у тому числі податок на додану вартість 839 грн. 13 коп. від 1 грудня 2008 року № 7 на суму 138051 грн. 66 коп.. в том числі податок на додану вартість 23008 грн. 61 коп., від 2 грудня 2008 року № 73 на суму 49502 грн. 38 коп., у тому числі податок на додану вартість 8250 грн. 40 коп., від 4 грудня 2008 року на суму 3451 грн. 79 коп., у тому числі податок на додану вартість 575 грн. 30 коп. В графі видаткових накладних -умови постачання зазначена угода від 1 квітня 2008 року № 03/04-08.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що позивачем на підтвердження правомірності віднесення суми відсотків за користування товарним кредитом до складу валових витрат та податкового кредиту наданий договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту від 26 листопада 2008 року № 02/11-08, укладеного між позивачем, як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» , як постачальником.

Відповідно до пункту 2.2 даного договору загальна сума товару, що поставляється складає 196040 грн. 61 коп., у тому числі податок на додану вартість 32673 грн. 44 коп. Згідно з пунктом 2.3 даного договору постачання здійснюється на умовах відстрочення платежу на 150 календарних днів з дати постачання товару, при цьому з покупця стягуються відсотки за право користування товарним кредитом у розмірі 0,5% від суми поставки товару за кожен день. Відповідач в акті перевірки зазначає, що під час перевірки фактично товар позивачем за договором від 26 листопада 2008 року на умовах товарного кредиту не отримував. Отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» відбувалося на умовах договору постачання від 1 квітня 2008 року, який не передбачає нарахування відсотків за відстрочення платежу. Інших документів, які б свідчили про отримання товару за договором від 26 листопада 2008 року на умовах товарного кредиту ,позивачем до перевірки не надано.

Колегія суддів зазначає , що норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачають обов'язкову наявність змісту господарської операції.

Як було встановлено під час перевірки та не заперечувалося позивачем під час судового розгляду справи, у видаткових накладних дійсно зазначено, що вони видані відповідно до угоди від 1 квітня 2008 року № 03/04-08. Судом також встановлено, що ці дані відображені позивачем і в бухгалтерському обліку.

Суд зазначає, що норми діючого законодавства не передбачають права підприємства на прийняття до бухгалтерського та податкового обліку первинних документів, що містять недостовірні дані.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість дій відповідача щодо донарахування позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями податку на прибуток в сумі 3063 1 грн. , застосування штрафної (фінансова) санкції у розмірі 10129 грн.. ; податку на додану вартість в сумі 24505 грн. , штрафної (фінансової) санкції у розмірі 12253 грн.

Відносно завищення валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку із реалізацією товарів нижче ціни придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Славсант»,колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем в порушення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 статті 5 Закону № 334 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 завищені валові витрат на суму 134975 грн. за 4 квартал 2008 року та завищений податковий кредит в сумі 26995 грн. у зв'язку із продажем товару за ціною нижчою ціни придбання.

З акту перевірки видно , що між позивачем ,як комітентом, та Відкритим акціонерним товариством «Красноармійський завод технологічного обладнання» , як комісіонером , укладений договір комісії від 1 жовтня 2008 року № 01/10-08, відповідно до якого комісіонер зобов'язується укласти договори купівлі-продажу продукції, придбаної від Товариства з обмеженою відповідальністю «Славсант».

Матеріали справи свідчать про те, що ВАТ «Красноармійський завод технологічного обладнання» були передані на комісію товари згідно з актами приймання-передачі на загальну суму 1491084 грн. 14 коп., у тому числі від 23 жовтня 2008 року № 1 на суму 309000 грн., від 23 жовтня 2008 року № 2 на суму 343360 грн. 29 коп., від 23 жовтня 2008 року № 3 на суму 339207 грн. 33 коп. від 4 листопада 2008 року № 5 на суму 285409 грн. 83 коп., від 10 листопада 2008 року № 7 на суму 106332 грн. 77 коп., від 18 листопада 2008 року № 8 на суму 107773 грн. 92 коп. Товар, який був переданий на комісію, був придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Славсант» за наступними видатковими накладними на загальну суму 1601109 грн. 10 коп., у тому числі від 23 жовтня 2008 року № 2785 на суму 306009 гри., від 23 жовтня 2008 року № 2844 на суму 378292 грн. 30 коп., від 23 жовтня 2008 року № 2786 на суму 372452 грн. 80 коп., від 4 листопада 2008 року № 2832 на суму 306499 грн. 40 коп., від 10 листопада 2008 року № 2850 на суму 123580 грн. 40 коп., від 18 листопада 2008 року № 3492 на суму 115274 грн. 90 коп.

Крім цього, відповідно до умов договору комісії позивач сплатив ВАТ «Красноармійський завод технологічного обладнання» за звітом комісіонера суму комісійної винагороди та компенсації вартості послуг по оформленню документів на загальну суму 24950 грн. 40 коп. Таким чином, фінансовий результат від проведеної операції купівлі-продажу товарів, є збитковим. Загальні збитки від продажу складають 134975 грн. 40 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 26995 грн.

Пункт 1.32 статті 1 Закону № 334 визначає, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Позивачем не доведено обгрунтованість підстав для суттєвого заниження ціни продажу порівняно із ціною придання, тим більше що обидві господарські операції відбулися в один день.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв посилання позивача щодо отримання прибутку від курсової різниці при продажу товару з огляду на те, що це є окрема господарська операція, крім того, ця обставина не впливає на факт продажу товару первісно за ціною, яка є нижчою ціни його придбання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до правомірного висновку, що відповідачем обгрунтовано донараховано позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями податок на прибуток в сумі 33744 гри. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 11158 гри., а також податок на додану вартість в сумі 26995 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 13498 грн.

Стосовно завищення валових витрат та податкового кредиту та, як наслідок, заниження податку на прибуток та податку на додану вартість за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторснабгруп» за договорами постачання, які відповідач в акті визначає як нікчемні правочини, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем в порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 до складу валових витрат та податкового кредиту включено суму витрат на придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авістапромторг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторснабгруп» за нікчемними правочинами на загальну суму витрат 1016335 грн., у тому числі: за 1 квартал 2010 року в сумі 119683 гри., за 2 квартал 2010 року в сумі 896652 грн., та податкового кредиту в сумі 18398 грн. по ТОВ «Авістапромторг» за березень 2010 року, та по ТОВ «Вторснабгруп» за березень 2010 року в сумі 5538 грн., за квітень 2010 року в сумі 13652 грн., за травень 2010 року в сумі 11937 гри., за червень 2010 року в сумі 59889 грн.

Судом встановлено, що між позивачем , як покупцем, та ТОВ «Авістапромторг» ,як продавцем, був укладений договір постачання від 1 квітня 2008 року № 03/04-08, а також між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Вторснабгруп» , як продавцем , був укладений договір від 2 березня 2009 року № 01/03-09. Позивачем витрати по придбання товару від даних контрагентів на загальну суму 1016335 гри. були включені до складу валових, у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 119683 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 896652 грн.. та податок на додану вартість був включений до складу податкового кредиту в сумі 18398 грн. по ТОВ «Авістапромторг» за березень 2010 року, та по ТОВ «Вторснабгруп» за березень 2010 року в сумі 5538 три., за квітень 2010 року в сумі 13652 грн.. за травень 2010 року в сумі 11937 грн.. за червень 2010 року в сумі 59889 грн. Між сторонами були підписані акти звірки взаємних розрахунків.

З акту перевірки вбачається , що підставою для здійснення податковим органом висновку про нікчемність вчинених правочинів між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Авістапромторг» та ТВ «Вторснабгруп», стали висновки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, викладені в актах про неможливість проведення перевірки ТОВ «Вторснабгруп» та ТОВ «Авістапромторг» з питань взаємовідносин з ВАТ «Красноармійський завод «Маяк» , за періоди березень-вересень 2009 року, січень-червень 2010 року, з 1 квітня 2008 року по 31 липня 2010 року від 14 вересня 2010 року № 3528/23-3/35150984 та від 24 вересня 2010 року № 3658/23-3/34746873. З актів перевірок вбачається, що перевірки провести неможливо у зв'язку із відсутністю за юридичною адресою ТОВ «Авістапромторг» та недопущенням до перевірки ТОВ «Вторснабгруп».

Оскільки перевірками було встановлено , що у ТОВ «Авістапромторг» та ТОВ «Вторснабгруп» також відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то на думку відповідача, угоди ,укладені позивачем з цими підприємствами відповідно до частин 1 та 5 статті 203, пунктів 1 та 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, мають ознаки нікчемності.

Проте з таким висновком , колегія суддів погодитись на може з огляду на наступне .

Варто зазначити , що за ступенем недійсності правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними за певних умов.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом . Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину судом не вимагається. В той же час оцінка такому правочину та висновок про його нікчемність має бути наведена судом у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказана норма закону не тільки не містить прямої вказівки на нікчемність правочину укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказує на його оспорюваність.

Частина 1 ст. 208 ГК України передбачає, що якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Посилаючись на вказані норми чинного законодавства , відповідачем не враховані характерні ознаки необхідні для визнання таких господарських зобовязань недійсними:

- вчинення їх обєктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому; наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

- такі господарські зобовязання характеризуються субєктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.

Для того, щоб намір однієї особи міг бути підставою для висновку про вчинення зобовязання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.).

Варто зазначити , що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобовязання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів вважає , що відповідачем не доведено належними засобами доказування , що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства,та не спрямовані на реальне настання наслідків. .

За таких обставин формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями є правомірним.

З огляду на наведене , колегія суддів вважає , що постанова суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційних скаргах; судом перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку; постанова є законною і обґрунтованою; доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються; підстави для скасування постановленого по справі судового рішення, відсутні

Ухвала в повному обсязі виготовлена 14 листопада 2011 року

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги : Приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод «Маяк», Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції , залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/9840/2011 за позовом Приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод «Маяк» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: С.П. Дяченко

Судді: І.В. Сіваченко

О.О. Шишов