Ухвала суду № 20300832, 08.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 року справа №2а/0570/9995/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді

суддів , Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Крамській С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інформаційні технології» до Державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.12.2010р. № 0002802340/1-32775/10/23-213 та № 0002812340/1-32777/10/23-213, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інформаційні технології» до Державної податкової інспекції в Київському районі м.Донецька, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 21.12.2010р. № 0002802340/1-32775/10/23-213 та № 0002812340/1-32777/10/23-213.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень стали висновки акту документальної невиїзної перевірки № 7739/23-2/13501123 від 03.11.2010 року з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні правових відносин з ТОВ «Виват-Пром» за період листопад - грудень 2009 року. За результатами перевірки встановлено, що основним контрагентом позивача є ТОВ "Виват-Пром", яке здійснює господарські відносини з ТОВ "Солана Трейд". В ході проведення перевірки діяльності ТОВ «Фірма «Інформаційні технології» встановлена відсутність доказів фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Виват-Пром" та ТОВ "Солана Трейд" у листопаді та грудні 2009 року, через що вчинені між зазначеними суб'єктами господарювання правочини є нікчемними та не можуть спричиняти виникнення будь-яких правових наслідків. У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю є діяльність у сфері суспільного виробництва, що спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг. При цьому, результати такої діяльності - продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер та цінове вираження. Наявність податкової накладної є обов'язковою, але не єдиною умовою формування складу податкового кредиту звітного податкового періоду. Не проведення господарської операції чи проведення її не за змістом укладеної угоди є підставою настання певних наслідків в податковому обліку платника податків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Фірма «Інформаційні технології» з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні правових відносин з ТОВ «Виват-Пром» за період листопад, грудень 2009 року. За наслідками якої складено акт від 03.11.2010 року № 7739/23-2/13501123.

На підставі акту перевірки прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- від 21.12.2010 року № 0002802340/1-32775/10/23-213, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 81867.80 грн., в тому числі за основним платежем 58477 грн., за штрафними санкціями 23390.80 грн., в звязку з порушенням п.1.31 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та п.п. «г» п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4, 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181;

- від 21.12.2010 року № 0002812340/1-32777/10/23-213, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 70171.50 грн., в тому числі за основним платежем - 46781 грн., за штрафними санкціями 23390.50 грн., в звязку з порушенням п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з акту перевірки, суть порушення полягає в тому, що позивачем уклались нікчемні правочини з ТОВ «Виват-Пром» та перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим ці операції мають лише документальне відображення у первинному обліку підприємств шляхом складання первинних фінансово-господарських документів, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із їх недійсністю. В акті перевірки зазначено про встановлення відсутності об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів в сумі 58477,00 грн., що підпадають під визначення статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів у листопаді-грудні 2009 року в сумі 46781,00 грн., які підпадають під визначення статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість". Як наслідок, позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 46 781, 00 грн., в тому числі: за листопад 2009 року у сумі 33 835,00 грн., за грудень 2009 року у сумі 12 946,00 грн. До такого висновку податковий орган прийшов на підставі дослідження правових відносин по ланцюгу постачання ТОВ «Виват-Пром», який в свою чергу мав правові відносини з ТОВ «Солана-Трейд», який мав правові відносини з ТОВ «Автокрис». В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Автокрис» на місцем реєстрації не знаходиться, а його директор та засновник відсутні та господарською діяльністю не займались. Зазначене свідчить, що угоди укладені від імені ТОВ «Автокрис» з ТОВ «Солана Трейд» є нікчемними, і як наслідок угоди укладені в подальшому між ТОВ «Солана Трейд» з ТОВ «Виват-Пром» та між ТОВ «Виват-Пром» та позивачем є аналогічно нікчемними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам по справі, а податкові повідомлення-рішення є протиправними з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Виват-Пром» укладено договір купівлі - продажу від 02.11.2009р., згідно якого позивач зобов'язаний придбавати та оплачувати товар, асортимент, кількість та ціна якого узгоджуються на кожну партію в рахунках-фактурах та накладних. Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно наданих рахунків та накладних на протязі 60 календарних днів з моменту виписки рахунку-фактури. Отримання і доставка товару здійснюється покупцем особисто. Строк дії договору до 31.01.2010р. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проведено в повному обсязі у безготівковій формі.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладений позивачем договір є дійсними, а його виконання підтверджується первинними документами, наданими суду першої та апеляційної інстанції.

Так, за довіреністю від 01.12.1999 року директор Чернишов В.П. отримував товар в ТОВ «Виват-Пром» відповідно до накладних. На оплату товару видавались рахунки.

Рахунки, накладні, податкові накладні мають всі необхідні реквізити, містять печатку та підписи.

Крім того, в суді першої та апеляційної інстанції, відповідач не надав суду жодного доказу, яким чином ідентифікований товар, який був предметом договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Виват-Пром», та чи саме цей товар був предметом договорів, укладених між ТОВ «Автокрис» та ТОВ «Солана Трейд», та між ТОВ «Солана Трейд» з ТОВ «Виват-Пром».

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати з придбання товарів, зазначених в рахунках від 02.11.2009 р. № 65 та № 66, від 01.12.2009р. № 18, від 03.12.2009р. № 113, включено до складу скоригованих валових витрат по коду рядка 06 декларації з податку на прибуток підприємства у розмірі 2576800,00 грн. (у тому числі за 4 квартал 2009 року - 2576800,00 грн.) та до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ, які сплачено при придбанні товарів у відповідних податкових періодах.

До складу податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ «Виват-Пром» позивачем включено суму податку на додану вартість за листопад, грудень 2009 року у сумі 46 781,60 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість за листопад, грудень 2009 року.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що згідно положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Як зазначено вище, наявними в матеріалах справи документами підтверджено подальше використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "Виват-Пром" товарів.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган не довів порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.1.31 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 11 листопада 2011 року.

Колегія суддів: В.П. Юрченко

М.І.Старосуд

О.О.Чебанов