Постанова № 2029051, 24.07.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24.07.2008 р. № 10/361

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДО-ТОРГ"

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

за участюПрокуратури міста Києва

прозобовязання вчинити дії

Суддя Ковзель П.О.

Секретар Сулім А.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить зобовязати Державну податкову інспекцію у Соломянському районі м. Києва поновити у картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДО-ТОРГ", який обліковується в Державній податковій інспекції у Соломянському районі м. Києва, суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 року в розмірі 15004975,00 грн., підтвердивши цим право Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДО-ТОРГ" на відшкодування з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15004975,00 грн. за вересень 2004 року; зобовязати Державну податкову інспекцію у Соломянському районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "КРЕДО-ТОРГ" з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15004397,00 грн. за вересень 2004 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач надав ДПІ у Соломянському районі м.Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2004 року (включаючи розрахунок експортного відшкодування за вересень 2004 року, а також уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок щодо податкового періоду вересень 2004 року). У відповідності з вказаною податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2004 року (включаючи вказані розрахунок експортного відшкодування та уточнюючий розрахунок) позивач визначив суму бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику протягом місяця, що настає після подання цього розрахунку, шляхом перерахування на рахунок позивача в установі банку у розмірі 15004397,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається, зокрема, на обставини встановлені постановою Господарського суду м. Києва від 26.07.2006 у справі № 11/179-А, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 у справі № 11/179-А, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.06.2007 у справі № 11/179-А та постановою Верховного Суду України від 25.12.2007 у справі № 11/179-А, а також експертним висновком № 5573 від 13.06.2005, який складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача надав заперечення на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що законом визначений порядок відшкодування бюджетної заборгованості, який не передбачає надання висновків про її наявність державними податковими інспекціями, в результаті чого відповідач вважає, що позовні вимоги позивача не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права; а також на те, що із врахуванням нововиявлених обставин, викладених у службовій записці ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 11.04.2008 № 413/7вх/2601/6, 14.04.2008, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено невиїзну позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Кредо-торг»з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість за вересень 2004 року (акт від 14.04.2008 № 5304/23-06/32343999) та винесено податкове повідомлення-рішення від 14.04.2008 № 0001512306/0 на зменшення суми завищеного бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15004975,00грн. в зв'язку з тим, що документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту та правильності визначення податкових зобов'язань, до перевірки не надані, чим порушено пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Враховуючи відсутність позивача за вказаною в установчих документах адресою, відповідачем було складено акт про неможливість вручення для ознайомлення та підписання акта перевірки від 14.04.2008 № 1387/23-0604, крім того було складено акт про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення у зв'язку з відсутністю посадових осіб позивача за його місцезнаходженням (м. Київ, вул. Василенка, 7-А) від 14.04.2008 № 1388/23-0604 та вивішено на дошку податкових повідомлень-рішень 14.04.2008. Оскільки, відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-111 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове повідомлення рішення від 14.04.2008 № 0001512306/0 не було оскаржене позивачем, то сума переплати по ПДВ в розмірі 15 004 975,00 грн. 24.04.2008 була відповідачем в картці особового рахунку позивача зменшена.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.07.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 30.07.2008, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "КРЕДО-ТОРГ" відповідно до декларації з ПДВ за вересень 2004 року вх.№214076 від 20.10.2004 (розрахунок експортного відшкодування № 56 від 20.10.2004, уточнюючий розрахунок № 21003 від 30.03.2005) було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму 15 004 397,00 грн.

Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "КРЕДО-ТОРГ" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість за вересень 2004 року, за результатами якої складено Акт №5304/23-06/32343999 від 14.04.2008 (далі Акт), за висновками якого встановлено, що позивачем порушено вимоги п.п.7.4.5., п.74. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого останньому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2004 року в розмірі 15 004 975,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Соломянському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0001512306/0 від 14.04.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2004 року у розмірі 15004975,00 грн.

З висновками викладеними відповідачем в Акті, суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.8. статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

На підставі підпункту 7.7.3. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1. має від'ємне значення.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

26.07.2006 Господарським судом міста Києва прийнято постанову у справі № 11/179-А за позовом ТОВ „КРЕДО-ТОРГ” про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 21.10.2004 № 000187230/0, мотивованим тим, що позивач правомірно визначив суму бюджетного відшкодування за вересень 2004 року в розмірі 15004975,00 грн., сума податкового кредиту підтверджується первинними бухгалтерськими документами та була віднесена до податкового кредиту з ПДВ у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно з якою судом визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 21.10.2004 № 0001872307/0, на підставі якого відповідачем незаконно було зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2004 року в розмірі 15004975,00 грн. в картці особового рахунку позивача.

Вказана постанова Господарського суду міста Києва, залишена без змін ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2006, постановою Вищого адміністративного суду України від 06.06.2007 та постановою Верховного Суду України від 25.12.2007.

У відповідності з п. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судовими рішеннями у справі № 11/179-А за позовом ТОВ „КРЕДО-ТОРГ” про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 21.10.2004 № 0001872307/0, згідно з договором купівлі-продажу від 15.09.2004 № 15/09/04, позивачем придбано у ТОВ „ЕНЕРГО-ЦЕНТР-Н" пристрій коригуючий "Форпост-1" ТУ У 32.1-20589555-001-2003 у кількості 142 300 шт. (далі товар) на загальну суму 75021983,00 грн., крім того ПДВ у розмірі 15004396,00 грн., разом 90026379,60 грн. Придбання товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами (договором, актом прийому-передачі, накладною, рахунком-фактурою, податковою накладною, сертифікатом відповідності, експертними висновками, платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи). Згідно з договором комісії від 20.09.2004 № 20/09/04 позивач доручив ТОВ "АТЛАНТІС М" реалізувати придбаний у ТОВ „ЕНЕРГО-ЦЕНТР-Н" товар за межі митної території України. ТОВ "АТЛАНТІС №" згідно з контрактам № С19 від 22.09.2004 реалізувало зазначений товар компанії "U.S. Workforce association LLC" (штат Вермонт, США) на загальну суму 14158850,00 доларів США.

Продаж товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами (контрактом, ВМД, сертифікатом відповідності, платіжними дорученнями).

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 року позивачем задекларовано експортні операції, що оподатковуються за ставкою 0 %, на користь фірми-нерезидента "U.S. Workforce association LLC" (штат Вермонт, США) у розмірі 75158008,00 грн., на підставі чого заявлене експортне відшкодування в сумі 15004396,00 грн. згідно з розрахунком, поданим до податкового органу 20.10.2004.

Вказані договори є чинними, виконані контрагентами в повному обсязі і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися.

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на час здійснення експортних операцій) визначено, що податкові зобов'язання з ПДВ за нульовою ставкою виникають на дату фактичного вивезення продукції за межі митної території України платником податку, що підтверджене належним чином оформленою ВМД. Тобто умовою застосування нульової ставки при експорті товарів (робіт, послуг) є виконання вимог сг.6 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме наявність відповідних документів та виконання платником податків умов поставки, визначених згідно з правилами Інкотермс, які є обов'язковими до виконання (Указ Президента України від 04.10.1994 №567/94 „Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів).

Судами зафіксовано, що надана позивачем вантажна митна декларація №100120000/4/742123 від 25.09.2004 (фактурна вартість: 75158007,57 грн.) на підтвердження вивезення (експорту) товару має особисту номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, визначає країну призначення, найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні (Київська регіональна митниця).

Згідно з вказаною ВМД відправником/експортером товару виступає ТОВ "Кредо-торг"; одержувачем/імпортером виступає "U.S. Workforce association LLC (штат Вермонт США). Особа, відповідальна за фінансове врегулювання. - ТОВ "Атлантіс". Опис товару пристрій коригуючий "Форпост-1" ТУ У 32.1-20589555-001-2003 у кількості 142 300 шт.

Митна вантажна декларація позивача оформлена належним чином, підтверджує виконання умов договорів та факт перетину товаром митного кордону, що засвідчено уповноваженим державним органом.

Поряд з цим відповідач не подав суду доказів про виявлення факту порушення митних правил позивачем або комісіонером, що діяв за договором комісії при експорті товару.

Крім того, копія п'ятого аркуша вищевказаної вантажної митної декларації № 0120000/4/742123 містить напис Київської регіональної митниці, засвідчений підписом відповідальної особи та гербовою печаткою митниці, наступного змісту: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезені за межі митної території України в повному обсязі: 25.09.04», що повністю відповідає Постанові Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 № 243 «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції».

Постачальником обладнання позивачу є ТОВ "ЕНЕРГО-ЦЕНТР-Н". Зазначене підприємство є юридичною особою, зареєстроване платником ПДВ, що не заперечується відповідачем.

Факт отримання податкових накладних від зазначеного підприємства та перерахування йому коштів за отриманий товар, в т.ч. податку на додану вартість підтверджується копіями платіжних документів, засвідчених банком, з доданням банківських виписок.

Відтак, судами зроблено висновок, що всі вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", у т. ч. п. 6.1 ст.6, п. 8.1 ст. 8 Закону, позивачем виконано.

Розглядаючи спір по суті, суди відзначили безпідставність посилань відповідача на акт додаткової перевірки позивача № 9/23-0711/32343999, складений ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 14.01.2005, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийняте 21.10.2004 на підставі акта перевірки №331/23-0711/32343999 від 21.10.2004, яким встановлено, що позивачем порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" лише з тих підстав, що ТОВ "Кредо-Торг" не надано для перевірки документи, які б підтверджували правомірність формування податкового кредиту.

Акт № 9/23-0711/32343999, складений ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 14.01.2005, не має жодного відношення до прийняття спірного рішення, оскільки вказаний акт був складений набагато пізніше прийняття самого рішення.

При цьому оригінали наданих позивачем документів, оглянуті судом, підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту грн. у вересні 2004 року за результатами здійснення позивачем експортних операцій, що оподатковуються за ставкою 0 %, з фірмою-нерезидентом "U.S. Workforce association LLC" (штат Вермонт, США).

В зазначеному акті перевірки не викладено суттєвих обставин діяльності позивача, які мають відношення до фактів виявленого порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", зокрема, не зазначено господарських операцій та первинних документів, на підставі яких позивачу розраховувались податкові зобов'язання та визначалась сума завищення бюджетного відшкодування з ПДВ.

Зважаючи на викладене, судами встановлено, що Акт перевірки від 21.10.2004 не містить жодного чіткого розрахунку зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, визначеної у висновках акта та спірному податковому повідомленні-рішенні. Акт також не містить жодного посилання на відповідний додаток до акту, в якому чітко була б розрахована та визначена сума зменшення бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість за результатами перевірки з указанням первинних документів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу Закону України «Про податок на додану вартість»видно, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Пунктом 7.2.1 п 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Судами встановлено, що позивачем надана належним чином засвідчена копія податкової накладної № 7 від 22.09.2004 на суму 90026379,60 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 15004396,60грн., яка відповідає вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та підтверджує розмір податкового кредиту, відображеного позивачем в декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 року в розмірі 15004396,60 грн.

Крім того позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість задекларовано залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобовязань протягом трьох наступних періодів у розмірі 576,00 грн.

Вищевказана сума податку на додану вартість у розмірі 15004396,60 грн. була фактично сплачена позивачем у складі придбаних товарів ТОВ "ЕНЕРГО-ЦЕНТР-Н", що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, а також не спростовано результатами перевірок позивача, в т. ч. актом перевірки від 14.01.2005. При цьому будь-яких доказів недекларування ТОВ "ЕНЕРГО-ЦЕНТР-Н" цієї суми у складі податкових зобов'язань з ПДВ та несплати цих зобов'язань до бюджету відповідачем не надано.

Позивачем не надано доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів, шахрайство тощо) осіб, які діяли від імені позивача та його контрагента-постачальника при виконанні досліджуваної господарської операції, а також посадових осіб уповноважених органів, в т. ч. митних, які здійснювали контроль за експортом придбаного та в подальшому проданого позивачем товару.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що висновки викладені в акті перевірки Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва №331/23-0711/32343999 від 21.10.2004 щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не відповідають матеріалам справи та нормам чинного законодавства, в звязку з чим прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення від 21.10.2004 №0001872307/0, яким ТОВ "Кредо-Торг" згідно з п. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2004 року в розмірі 15004975,00 грн., визнано судами безпідставним і протиправним.

Крім того, судами спростовано твердження відповідача про незнаходження позивача за своєю юридичною адресою, як таке, що суперечить фактичним обставинам справи, підтвердженим наданими позивачем доказами, зокрема: договором № 435-04 від 28.09.2004, згідно з яким позивач є орендатором приміщення за своєю юридичною адресою та актом прийому-передачі приміщення за вказаним договором; платіжним документом про сплату позивачем 720,00 грн. за договором № 435-04 від 28.09.2004; листом ТОВ Інформаційно-юридична служба „Альфа" (як орендодавця приміщення, у якому розташований був також і позивач ) за № 03 від 10.03.2006.

Разом з тим, судами відзначено, що відповідачем не надано суду доказів того, що на момент проведення перевірки позивача існувала хоча б одна з передбачених п. З Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" обставин. З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач не обґрунтував правомірність своїх дій при призначенні і проведенні позапланової перевірки діяльності позивача, а також не надано до матеріалів справи належних доказів того, що посадові особи відповідача для здійснення позапланової перевірки позивача виїжджали до фактичного місцезнаходження позивача, про яке відповідачу, як встановлено судом, було відомо.

З огляду на викладене, судом не приймається до уваги наданий відповідачем акт від 14.04.2008 №1386/23-06 перевірки щодо не встановлення місцезнаходження платника податків ТОВ «КРЕДО-ТОРГ», як такий, що суперечить дійсним обставинам справи.

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті ( перерахуванню ) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону ), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2. п.7.7. Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів ( послуг ) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із п.п.7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

ТОВ "КРЕДО-ТОРГ" відповідно до декларації з ПДВ за вересень 2004 року вх.№214076 від 20.10.2004 (розрахунок експортного відшкодування № 56 від 20.10.2004, уточнюючий розрахунок № 21003 від 30.03.2005) було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму 15 004 397,00 грн.

З встановлених судом обставин справи видно, що вказана позивачем сума бюджетного відшкодування повністю підтверджена податковими накладними та іншими відповідними документами.

Відповідно до пп. 7.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно пп. 7.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідач в порушення вимог пп. 7.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»свій обовязок не виконав і не надав органу державного казначейства (Головному управлінню Державного казначейства України у м.Києві) висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю „КРЕДО-ТОРГ” з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15004397,00 грн. за вересень 2004 року, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року №276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за №843/11123 (далі Інструкція), з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Пунктом 3.6 Інструкції визначено, що форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 Інструкції у картках особових рахунків платників податків на дату проведення останньої облікової операції підбиваються підсумки за всіма графами карток особових рахунків з початку місяця та з початку року (крім граф, що відображають сальдо розрахунків з бюджетом). На кінець місяця після проведення останньої операції здійснюється запис указаних підсумкових рядків до особового рахунку. За наявності позитивного сальдо розрахунків платника з бюджетом (надміру та/або помилково сплачених сум платежу та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість) на початок року сальдо розрахунків з бюджетом на дату останньої операції в картці особового рахунку дорівнює сумі позитивного сальдо розрахунків платника з бюджетом на початок року плюс сплачена сума за період плюс сума зменшених нарахувань (у тому числі скасування та розстрочення платежів) за період плюс сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період плюс сума від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яка направляється на погашення податкового боргу, за період плюс поновлена сума списаного надміру та/або помилково сплаченого платежу за період плюс списана сума податкового боргу за податковими зобов'язаннями за період мінус списана сума надміру та/або помилково сплаченого платежу за період мінус сума нарахувань (у тому числі поновлення скасованих та скасування розстрочення платежів) за період мінус повернена сума за період мінус поновлена сума списаного податкового боргу за податковими зобов'язаннями за період.

Судом встановлено, що всупереч вимогам діючого законодавства ДПІ у Соломянському районі м. Києва не поновила в картці особового рахунку ТОВ „КРЕДО-ТОРГ” суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 року в розмірі 15004975,00грн.

Натомість ДПІ у Соломянському районі м. Києва на підставі акту перевірки №5304/23-06/32343999 від 14.04.2008 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001512306/0 від 14.04.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2004 року у розмірі 15004975,00 грн.

Висновки акту №5304/23-06/32343999 від 14.04.2008 в основному повторюють висновки викладені в акті перевірки Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва №331/23-0711/32343999 від 21.10.2004 і суперечать обставинам, встановленим судовими рішеннями у справі № 11/179-А за позовом ТОВ „КРЕДО-ТОРГ” про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 21.10.2004 №0001872307/0; а посилання на те, що за фактом здійснення господарських операцій, повязаних з укладанням договорів купівлі-продажу від 15.09.2004 № 15/09/04 та комісії від 20.09.2004 №20/09/04 порушено ряд кримінальних справ і проведеними слідчими діями у цих справах (допитами свідків) встановлено факти сумнівності операцій та сумнівності (фіктивності) субєктів господарювання, які були постачальниками товару, є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки вказані договори схвалені контрагентами шляхом виконання своїх договірних зобовязань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 14.04.2008 №0001512306/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також не довів правомірності бездіяльності щодо ненадання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непоновлення суми бюджетного відшкодування в картці особового рахунку ТОВ „КРЕДО-ТОРГ”.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „КРЕДО-ТОРГ” є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності з п. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги той факт, що існування незаконно прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 14.04.2008 №0001512306/0 перешкоджає задоволенню у повному обсязі позовних вимог, заявлених позивачем на розгляд суду, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і додатково скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 14.04.2008 №0001512306/0.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобовязати Державну податкову інспекцію у Соломянському районі м. Києва поновити у картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДО-ТОРГ", який обліковується в Державній податковій інспекції у Соломянському районі м. Києва, суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 року в розмірі 15004975,00 грн., підтвердивши цим право Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДО-ТОРГ" на відшкодування з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15004975, 00 грн. за вересень 2004 року.

3. Зобовязати Державну податкову інспекцію у Соломянському районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "КРЕДО-ТОРГ" з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15004397,00 грн. за вересень 2004 року.

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 14.04.2008 №0001512306/0.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДО-ТОРГ" судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя П.О. Ковзель