Постанова № 2029007, 12.08.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 год. 11 хв.

12.08.2008 р.                                                                                                     № 3/249

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є. при секретарі судового засідання Серпутько Т. С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

доТовариства з обмеженою відповідальністю «КМС-центр»

про стягнення заборгованості в розмірі 1561 грн. 90 коп. У судовому засіданні 12 серпня 2008 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва (надалі –Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КМС-центр»(надалі –Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1561 грн. 90 коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 08.01.2008 року за ТОВ „КМС-центр” обліковується борг на загальну суму 1561,90 грн. з податку на додану вартість, який, всупереч вимогам чинного законодавства України в сфері оподаткування, на сьогоднішній день є непогашеним. Відповідач заперечень проти позову суду не надав, на судовий розгляд справи не з’являвся, про розгляд справи був повідомлений за адресою, вказаною у довідці ЄДРПОУ. Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Згідно положення частини 8 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (стаття 93 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”).

          Суд звертає увагу, що, як випливає зі змісту статті 22 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” інформація про зміну місцезнаходження юридичної особи підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Доказів опублікування інформації про зміну місцезнаходження юридичної особи –Товариства з обмеженою відповідальністю «КМС-центр» в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації суду надано не було. Тому судові ухвали та повістки надсилалися Відповідачу за наявною в матеріалах справи копією Довідки № 25884/05 з ЄДРПОУ, в якому зазначена адреса Товариства з обмеженою відповідальністю «КМС-центр»: 04176, м. Київ, Подільський р-н, вул. Електриків, 21.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В

Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”та Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Товариство з обмеженою відповідальністю “КМС-центр” зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією від 22 квітня 2003 року за № 10711050002000639 та взято на облік в ДПІ у Подільському районі м. Києва 29 квітня 2003 року № 5177. Ідентифікаційний код ЄДРПОУ –32454363. Місцезнаходження : м. Київ, вул. Електриків, 21.

8 грудня 2006 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання податкового законодавства України ТОВ „КМС-центр”. В результаті перевірки було складено акт № 1436-15/235 від 08 грудня 2006 року, яким встановлено порушення п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”та Законом України “Про державну податкову службу в Україні”

На підставі акту перевірки № 1436-15/235 від 8 грудня 2006 року платнику було винесено податкове повідомлення-рішення форми „Р” № 0022781502/0 на суму 1700,00 грн. з податку на додану вартість. Вказане податкове повідомлення-рішення не було вручене представнику ТОВ „КМС-центр” в зв’язку з тим, що за юридичною адресою дане товариство не знаходиться (відповідно до Акту ДПІ у Подільському районі міста Києва).

Як підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акту № 1030/1-15/233 від 08.12.2006 р. податкове повідомлення-рішення форми „Р” № 0022781502/0 від 08.12.2006 р. було розміщене на дошці податкових оголошень.

Всупереч вимогам чинного законодавства у сфері оподаткування, вказані суми податкового зобов’язання ТОВ „КМС-центр” погашені не були.

У відповідності до п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ ТОВ „КМС-центр” було винесено першу податкову вимогу від 09.01.2007 р. № 1/57 з податку на додану вартість на суму 1561, 90 грн., яка не була вручена підприємству відповідно до довідки пошти в зв’язку з незнаходженням його за юридичною адресою та розміщена на дошці податкових оголошень.

У відповідності до ст. 6.2.3.б) Закону ДПІ у Подільському районі виставлено другу податкову вимогу від 20.02.2007 р. № 2/627 з податку на додану вартість на суму 1561,90 грн., яка також не була вручена підприємству в зв’язку з незнаходженням його за юридичною адресою відповідно до довідки пошти та розміщена на дошці податкових оголошень.

Зазначена у податкових вимогах сума податкового боргу Відповідачем погашена не була.

Відповідно до вимог п.п 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” ДПІ у Подільському районі м. Києва було винесено рішення № 62 від 05.04.2007 р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

          Суд звертає увагу, що вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку Відповідачем не оскаржувалось та не скасовано у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”.

Тобто, сума зобов'язання визначена в податковому повідомленні-рішенні відповідно до статті 5 Закону № 2181-ІІІ є узгодженою та в зв'язку з несплатою до бюджету в строки визначені законодавством набула статусу податкового боргу.

Відповідно до підпунктів 5.2.1 та 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яке подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Відповідно до підпунктів 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах “а”- “в”підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Відповідно до пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштових повідомлень, Відповідачу надсилалися податкові вимоги, але вони не були вручені в зв’язку з тим, що адресат за зазначеною адресою не проживає (вибув).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог статті Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”Відповідач податкове зобов’язання, визначене рішеннями про застосування фінансових санкцій самостійно не сплатив. В адміністративному порядку зазначені вище рішення про застосування фінансових санкцій Відповідач не оскаржував.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, Суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані Позивачем підтверджують обставини, на які Позивач посилається та їх обґрунтування.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КМС-центр” (свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи від 22 квітня 2003 року за № 10711050002000639, код ЄДРПОУ 32454363) на користь Державного бюджету України суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1561 грн. 90 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н. Є. Блажівська