Постанова № 2028990, 24.07.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24.07.2008 р.                                         12:53                                                  № 2/31

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберда В.І., при секретарі судового засідання Голод В.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання нечинним рішення

Обставини справи:

          Позов заявлено про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 23.10.07р. № 0008242309/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1870 грн. та про скасування акту перевірки в частині зауважень розділу 3 абзацу 2 акту перевірки № 4049/23-9125793645 від 10.10.07р.

          В ході розгляду справи позивач уточнив заявлені вимоги. В зазначеній заяві позивачем залишено вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення та акту перевірки в частині 2 розділу 3, проте надано інші підстави обгрунтування вимог.

Так, позивач посилається на складання акту та прийняття рішення відповідачем всупереч вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та зазначає, що Управління держархбудконтролю м.Києва має статус бюджетної організації, не надає платних послуг та не є платником податків на прибуток та на додану вартість.

Відповідно до ст. 51 КАС України позивач наділений правом змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, а тому судом прийняті до розгляду зазначенні уточнення позивача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених письмово та доданих до матеріалів справи. В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладену позицію та зазначив про правильність застосування штрафних санкцій до позивача, мотивуючи правомірність прийнятого рішення відсутністю в Реєстрі неприбуткових організацій та установ відомостей щодо відповідного статусу установи позивача, оскільки саме на позивача покладено обов’язок надати таку інформацію ДПА України та зареєструватися у Реєстрі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.03.2007р. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 10.10.2007р. №4049/23-9/25793645.

Як вбачається з акту, перевіркою встановлено порушення позивачем пп.4.1.1, абзацу «б»пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон № 2181-ІІІ).

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2007р. №0008242309/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1870 грн., яке було отримано Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва 29.10.2007р.

Як свідчать обставини справи, Управління державного архітектурно - будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є підзвітним Київській міській раді та підпорядкованим Київському міському голові, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Держбуду України.

В акті перевірки вчинено запис, що за період з 01.04.2004р. по 31.03.2007р. Управління державного архітектурно - будівельного контролю не подавало до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва декларації.

Згідно з пунктом 7.11 статті 7 від Закону України від 28.12.94р. №334/ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон №34/ВР) неприбуткові організації звільняються від сплати податку на прибуток.

Відповідно п.п. 7.11.12. п.7.11 ст. 7 Закону №334/ВР, центральний податковий орган встановлює порядок обліку і подання податкової звітності про використання коштів неприбуткових організацій. Набуття статусу неприбуткової організації здійснюється при її первісній реєстрації.

Згідно п. 1.1. Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ від 11.07.97р. № 232 (далі - Положення № 232), реєстр неприбуткових організацій та установ –це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про неприбуткові організації та установи, які згідно із пунктом 7.11 статті 7 Закону № 334/ВР звільняються від сплати податку на прибуток.

Відповідно до п.1.4 Положення № 232, при включенні неприбуткової організації або установи до бази Реєстру, такій установі за її ідентифікаційним номером ставиться ознака неприбуткової організації (установи). Структуру ознаки неприбуткової організації або установи встановлює Державна податкова адміністрація України.

Згідно п. 2.1 Положення № 232 визначено, що до Реєстру заносяться неприбуткові організації та установи, які згідно із пунктом 7.11 статті 7 Закону № 334/ВР звільняються від сплати податку на прибуток.

У відповідності до 2.2. Положення № 232, для внесення до Реєстру неприбуткова організація або установа повинні подати (надіслати) до податкового органу за її місцезнаходженням реєстраційну заяву за формою 1-РН згідно з додатком 1 до цього Положення, а також копію статутних і установчих документів.

Згідно наданих доказів у справі, позивач не подавав заяву за формою 1-РН та не реєструвався як неприбуткова організація.

Закон № 2181-ІІІ є спеціальним нормативно-правовим актом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України № 2181-III податкова декларація, розрахунок –це документ, що подається платником податків до контролюючого органу в строки встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій декларації, крім випадків, передбачених пп. «г»пп.4.2.2п.4.2,а також пунктом 4.3 цієї статті.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

З огляду на вищезазначене, платники податку на прибуток повинні представити в орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації декларацію по податку на прибуток підприємства - за формою, затвердженою наказом ДПА України від 29.03.2003р. № 143 (наказ зареєстрований у Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за № 271/7592).

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, а також доказів, наданих сторонами у справі, суд приходить до висновку, що саме на позивача покладено обов’язок надати необхідну інформацію щодо його статусу неприбуткової установи, яка звільнена від сплати податків на прибуток та на додану вартість. Оскільки позивачем своєчасно не було вжито дій щодо реєстрації свого статусу в Реєстрі неприбуткових організацій або установ, то відповідачем правомірно проводилась перевірка щодо дотримання податкового законодавства, в тому числі й щодо своєчасного подання податкових декларацій по податку на прибуток підприємства.

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України, який згідно з частиною 2 статті 8 Конституції є нормою прямої дії, виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Відповідно до пп. 17.1.1. п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ, платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Так, за не подачу податкової декларації по податку на прибуток за 11 податкових періодів, до позивача було застосовано штрафну санкцію у розмірі 1870 грн. (11* 170,00грн.).

Господарським кодексом України передбачено притягнення до господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання. Зокрема, статтею 217 ГК України до виду господарсько-правової відповідальності законодавцем віднесено застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до встановленого законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Стаття 218 ГК України встановлює підстави господарсько-правової відповідальності. Так, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 69, 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Проте доказів щодо дотримання вимог Закону № 334/ВР щодо набуття статусу неприбуткової організації при первісній реєстрації установи, позивачем суду не пред’явлено.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (ст. 238 ГК України).

Враховуючи, що факт порушення правил здійснення господарської діяльності товариством позивача є доведеним, тому суд вбачає підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача.

Враховуючи вищевикладене, позов визнається судом безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                В.І.Келеберда