Постанова № 2028962, 31.07.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31.07.2008 р.                                                                                                     № 9/411

18:13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кимо-Естейт»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Таран Т.К.

Представники:                                                            

від позивачаХоменко Л.Д. (довіреність б/н від 08.02.2008 р.)

Від позивачаСапожкова О.М. (довіреність б/н від 12.06.2008 р.)

Від відповідачаЛугинець І.І. (довіреність № 16996/9/10-209 від 21.12.2007 р.) Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва з вимогами визнати дії відповідача протиправними щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2007 р., зобов’язати відповідача зареєструвати податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2007 р. датою їх фактичного надходження до Державної податкової інспекцій у Печерському районі міста Києва, зобов’язати відповідача зробити відмітку на копіях податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2007 р. відповідно до п.п. 4.1.3. п. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, зобов’язати відповідача негайно провести документальну невиїзну перевірку даних заявлених у деклараціях Товариства з обмеженою відповідальністю «Кимо-Естейт»з ПДВ за серпень та вересень 2007 р. та надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. 04.02.2008 р. позивач доповнив позовні вимоги та додатково просить суд визнати дії відповідача протиправними щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад, та грудень 2007 р., зобов’язати відповідача негайно провести документальну невиїзну перевірку даних заявлених у деклараціях Товариства з обмеженою відповідальністю «Кимо-Естейт»з ПДВ за жовтень, листопад, та грудень 2007 р. та надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва № 0034281510/0 від 07.12.2007 р., № 0035291510/0 від 17.12.2007 р. та № 0034281510 від 16.01.2008 р.

13.05.2008 р. позивач надав доповнення до доповнення до позовних вимог.

З врахуванням викладеного вище, на день розгляду справи позивач просить суд:

-          визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Кимо-Естейт»за серпень та вересень 2007 р.;

-          зобов’язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва зареєструвати податкові декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Кимо-Естейт»за серпень та вересень 2007 р. датою їх фактичного надходження до ДПІ,

-          зобов’язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва зробити відмітку на копіях податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Кимо-Естейт»за серпень та вересень 2007 р. відповідно до п.п.4.1.3. п. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість,

-          зобов’язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва негайно провести документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у деклараціях Товариства з обмеженою відповідальністю «Кимо-Естейт»з ПДВ за серпень та вересень 2007 р. та надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету,

-          визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад, та грудень 2007 р.,

-          зобов’язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва негайно провести документальну невиїзну перевірку даних заявлених у деклараціях Товариства з обмеженою відповідальністю «Кимо-Естейт»з ПДВ за жовтень, листопад, та грудень 2007 р. та надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету,

-          визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва № 0034281510/0 від 07.12.2007 р., № 0035291510/0 від 17.12.2007 р. та № 0034281510 від 16.01.2008 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість не визнано декларації з податку на додану вартість та не відшкодовано відповідні суми з бюджету.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, зазначаючи, що оскаржувані дії та рішення відповідають вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки подані позивачем декларації з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 р. не відповідали Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

листом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 28199/10/15-1011 від 20.09.2008 р. на адресу ТОВ «Кимо-Естейт»повідомлено, що відповідно до п. 5.2 «Порядку заповнення та подання податкової декларації на додану вартість»від 30.05.1997 р. № 166 (у редакції наказу від 15.06.2005 р. № 213), затвердженим в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за 205/2054, передбачено, зокрема, що рядки, які не повинні заповнюватися платником, оскільки мають інформаційний характер, позначені знаком "X"; колонки, у яких сума обороту чи податку не повинна проставлятися, позначені знаком "0"; у рядках, де платник не має даних для заповнення, проставляється знак "-". Повідомлено, що позивачем до ДПІ надіслана за серпень 2007 року декларація з податку на додану вартість за формою, в якій не враховані зміни, внесені наказом ДПА України від 15.06.2005 р. № 213 (у декларації не зазначено усі передбачені в ній показники, рядки, які не повинні заповнюватися платником, оскільки мають інформаційний характер, позначені знаком "Х," і колонки, у яких сума обороту чи податку не повинна проставлятися, позначені знаком «0»; у рядках, де платник не має даних для заповнення, проставляється знак "-". В зв'язку з чим та, керуючись ст. 4 Закону України № 2181, повідомлено, що податкова звітність ТОВ «Кимо-Естейт», заповнена всупереч правилам, вважається не визнаною як податкова декларація та запропоновано надати нову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2007 року, оформлену належним чином.

Листами Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 31882/10/15-1011 від 17.10.2007 р., № 36336/10/15-1011 від 19.11.2007 р., № 41233/10/15-1011 від 20.12.2007 р., № 1800/10/151011 від 21.01.2008 р. з аналогічним змістом повідомлено ТОВ «Кимо-Естейт»про невизнання декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 р. відповідно.

Податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0034281510 від 07.12.2007 р. встановлено порушення відповідно п.п.4.1.4. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед державними цільовими фондами»та п.п.7.8.1. п.7.8. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та визначено суму податкового зобов’язання з штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн., № 0035291510/0 від 17.12.2007 р. –у розмірі 340,00 грн., № 0034281510/1 від 16.01.2008 р. –у розмірі 170,00 грн.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пп. 4.1.2. Закону України № 2181 встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Положеннями п.п. 4.1.4. Закону 2181 визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. N 213) зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за N 702/10982 (Порядок № 166). Пунктом 1.1. Порядку № 166 визначено, що подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - декларація) передбачено пунктом 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181). Пунктом 1.2. - декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон).

Відповідно до пункту 1.3. Порядку № 166 декларація складається із вступної частини, службових полів та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи, службові поля та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.

Порядком № 166 встановлено, що звітний (податковий) період визначається в порядку, встановленому пунктом 7.8 статті 7 Закону, і може дорівнювати одному календарному місяцю (з урахуванням особливостей, викладених у пункті 2.2 цього Порядку) або одному календарному кварталу в залежності від обсягу оподатковуваних операцій за минулі дванадцять місячних податкових періодів (п.2.1.).

Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць (за винятком випадків, указаних у пункті 2.3 цього Порядку) (п.2.2.).

Відповідно до підпункту 4.1.4 статті 4 Закону N 2181 для подання декларації встановлюються такі строки. Зокрема, якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю, декларація подається до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця п.п.2.6.1. Порядку № 166).

Відповідно до пункту 3.1. Порядку № 166 декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями.

Пунктом 3.4.встановлено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному (податковому) періоді в нього податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку (п.4.1.1.).

Пунктом 4.3. Порядку № 166 встановлено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Пунктом 5 Порядку № 166 визначено порядок заповнення податкової декларації.

Так, пунктом 5.1. встановлено, що у вступній частині у спеціальному полі для відміток про тип декларації (рядки 011 - 012 податкової декларації та 011 - 0133 податкової декларації (скороченої)) у другій колонці вказується позначка (х) у рядку спеціального поля, яке відповідає типу декларації. Перша колонка спеціального поля містить код типу декларації, третя - назву типу декларації.

Пунктом 5.2. Порядку № 166 встановлено, що суми обороту та податку в декларації проставляються в гривнях, без копійок, з відповідним округленням за загальноустановленими правилами.

У колонці А в усіх необхідних випадках проставляються обсяги поставки (закупок) без урахування податку на додану вартість, сума податку вказується в колонці Б.

Рядки, які не повинні заповнюватися платником, оскільки мають інформаційний характер, позначені знаком "Х"; колонки, у яких сума обороту чи податку не повинна проставлятися, позначені знаком "0"; у рядках, де платник не має даних для заповнення, проставляється знак "-".

Пунктом 4.2.2. статті 4 Закону 2181 встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків;

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Аналізуючи вказані обставини справи та норми законодавства України, суд вважає позовні вимоги про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Кимо-Естейт»за серпень, вересень, жовтень, листопад, та грудень 2007 р.; зобов’язання відповідача зареєструвати податкові декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Кимо-Естейт»за серпень та вересень 2007 р. датою їх фактичного надходження до ДПІ; зобов’язання відповідача зробити відмітку на копіях податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Кимо-Естейт»за серпень та вересень 2007 р. відповідно до п.п.4.1.3. п. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, такими, що підлягають задоволенню.

Суд погоджується з твердженням позивача, що невизнання податковим органом податкових декларацій ТОВ «Кимо-Естейт»за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 р. з підстав, порушення останнім пункту 5.2. Порядку № 166, є безпідставним та таким, що не відповідає Закону № 2181 та Порядку № 166.

По-перше, в судовому засіданні представник відповідача пояснив в чому саме полягає порушення позивача при заповненні декларацій, а саме: в рядках «011»або «012»не вказано відповідної позначки, в рядках «07»та «08»не вказано також відповідної відмітки, хоча заповнені рядки 21 та 25 відповідно розділу ІІІ декларації, тобто порушення саме пункту 5.1. Порядку № 166. При цьому в листах щодо невизнання відповідних декларацій з ПДВ № 28199/10/15-1011 від 20.09.2008 р., № 31882/10/15-1011 від 17.10.2007 р., № 36336/10/15-1011 від 19.11.2007 р., № 41233/10/15-1011 від 20.12.2007 р., № 1800/10/151011 від 21.01.2008 р. відповідач вказує на порушення позивачем лише пункту 5.2. Порядку № 166, будь-які посилання на пункт 5.1. Порядку № 166 у вказаних рішеннях відсутні.

По-друге, пунктом 1.3. Порядку № 166 чітко встановлено, що декларація складається із вступної частини, службових полів та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи, службові поля та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Тому твердження відповідача про порушення позивачем при заповненні декларацій (в рядках «011» або «012»не вказано відповідної позначки, в рядках «07»та «08»не вказано також відповідної відмітки, хоча заповнені рядки 21 та 25 відповідно розділу ІІІ декларації) не приймається судом до уваги, оскільки вказані поля заповнюються працівниками податкової інспекції (адміністрації). При цьому зазначені відмітки у вступній частині декларації робляться лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації).

Тобто, при прийнятті рішення про невизнання декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 р. відповідач не врахував, що відмітки, відсутність яких спричинила невизнання декларацій, проставляються саме працівниками податкової інспекції (адміністрації). При цьому підстави для невизнання податкових декларацій визначені пунктом 4.1.2. статті 4 Закону України № 2181 та пунктом 4.3. Порядку № 166, а при прийняті рішень про невизнання відповідних декларацій відповідачем не зроблено жодного посилання на вказані норми.

По-третє, суд враховуючи, що відповідач зобов’язаний діяти лише у відповідності до вимог статті 19 Конституції України та з дотриманням принципів, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вказати на непослідовність та упередженість дій відповідача. Зазначене випливає з того, що відповідачем прийнято декларацію з податку на додану вартість за червень місяць 2006 р., яка також не містила відміток у рядках «011», «012»та у рядках «07»та «08», хоча були також заповнені рядки 21 та 25 відповідно розділу ІІІ декларації. За результатом розгляду декларації з ПДВ за червень 2006 р. відповідачем проведено камеральну перевірку та встановлено відповідну суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, враховуючи викладені вище обставини, суд вважає дії відповідача щодо невизнання декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 р. необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам Закону № 2181 та Порядку № 166.

Аналізуючи зміст частини третьої підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (№ 2181-III від 21.12.2000) суд зауважує на тому, що відповідач має право, а не обов’язок не визнавати податкову декларацію. При цьому зазначене обумовлює обґрунтоване безстороннє, добросовісне та розсудливе рішення. Як випливає з зазначеного підпункту закону підставою для не визнання податкової декларації є наступні критерії: не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Оцінюючи логічний, ряд зазначених підстав, перелік яких є вичерпним, суд вважає, що зміст цих підстав визначає умови за яких здійснити належне оброблення декларації податковій службі є неможливим. При цьому така неможливість фактично має об’єктивний характер як по суті (відсутність чисел, рядків та іншого, що унеможливлює фактичну обробку декларації по суті) так і за правосуб’єктним аспектом (юридичних наслідків) оформлення і подання платником податків відповідної декларації. Представник відповідача в судовому засіданні жодним чином не зміг пояснити та/або спростувати обставин, за якими відсутність певних відміток (на які покликається відповідач) унеможливлює оброку поданих платником податків декларацій.

Суд оцінюючи покликання відповідача на відсутність відповідних відміток, їх зміст та з огляду на те, що останні стосуються службових полів та вступної частини декларації, яка заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації), приходить до висновку що відсутність зазначених відміток не унеможливлює належної обробки податковою службою таких декларацій. Прямими підтвердженням цього є факт прийняття відповідачем декларації з податку на додану вартість за червень місяць 2006 р. та належної її обробки з послідуючим наданням висновку щодо бюджетного відшкодування ПДВ.

Отже, враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач при прийняті оскаржуваних рішень у формі відповідних листів діяв з використанням повноваження не з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); не пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі міста Києва № 0034281510/0 від 07.12.2007 р., № 0035291510/0 від 17.12.2007 р. та № 0034281510 від 16.01.2008 р., суд враховує: податкові декларації позивачем подано вчасно, що відповідачем не оспорюється, а невизнання податковим органом декларацій з ПДВ потягло застосування до позивача штрафних санкцій, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Оскільки дії щодо невизнання декларацій з податку на додану вартість не відповідають вимогам законодавства України, що встановлено судом, то рішення за результатами та на підставі таких дій підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача негайно провести документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у деклараціях Товариства з обмеженою відповідальністю «Кимо-Естейт»з ПДВ за серпень, вересень, жовтень, листопад, та грудень 2007 р. та надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету суд дійшов висновку, що вони є похідними від попередніх вимог та задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Положеннями статті 7 Закону про ПДВ встановлено що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом. (п.п.7.7.4.).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (7.7.5.).

Положеннями пункту 7 Порядку № 166 встановлено, що податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників.

Зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці.

За результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку

Документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

За наявності достатніх підстав уважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого самого строку провести позапланову виїзну (документальну) перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладе, суд вважає необхідним повторно зауважити, що вимоги про зобов’язання відповідача провести камеральну перевірку є похідними від попередніх вимог. Так, за умови визнання декларацій з податку на додану вартість, відповідач в силу закону зобов’язаний провести камеральну перевірку та вчинити відповідні дії щодо забезпечення бюджетного відшкодування. Таким чином, судом не встановлено фактів протиправної бездіяльності відповідача з приводу не здійснення документальної невиїзної (камеральної) перевірки даних, заявлених у деклараціях, адже останні не були визнанні відповідачем.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності та наявність законних підстав для невизнання декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 р. та прийнятих оскаржуваних рішень.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню повністю.

При цьому позивач на поверненні сплаченого судового збору за подання адміністративного позову не наполягає.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Кимо-Естейт» (01011, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7в, код ЄДРПОУ 33499727) за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2007 р.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва зареєструвати податкові декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Кимо-Естейт»(01011, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7в, код ЄДРПОУ 33499727) за серпень та вересень 2007 р. датою їх фактичного надходження до ДПІ у Печерському районі міста Києва.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва зробити відмітку на копіях податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Кимо-Естейт»(01011, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7в, код ЄДРПОУ 33499727) за серпень та вересень 2007 р. відповідно до п.п.4.1.3. п. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0034281510/0 від 07.12.2007 р., № 0035291510/0 від 17.12.2007 р. та № 0034281510 від 16.01.2008 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                     О.В.Кротюк