Ухвала суду № 2028918, 21.07.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2008 року                                                                                   м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді – доповідача –                               Олендера І.Я.,

суддів –                                                    Шавеля Р.М., Пліша М.А.,

при секретарі судового засідання –      Сютик Н.І.,

з участю сторін:

від позивача – Дорош А.Б. – представник,

від відповідача 1 – не явився,

від відповідача 2 – не явився,

апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Карнеол»

на постановуГосподарського суду Львівської області від 30 серпня 2007 р. в справі №3/213А

за позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Карнеол», Товариства з обмеженою відповідальністю ТФ «Вудмакс»

провизнання недійсним господарського зобов’язання в порядку ст.ст. 207, 208 ГК України  та стягнення всього одержаного за зобов’язанням в дохід державного бюджету

встановила:

Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карнеол» та Товариства з обмеженою відповідальністю ТФ«Вудмакс»про визнання недійсним господарського зобов’язання між ТзОВ «Карнеол» та ТзОВ ТФ «Вудмакс»на суму 3254174,03 грн. та застосування наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України, а саме - стягнення всього одержаного за зобов’язаннямв дохід державного бюджету.

Постановою господарського суду Львівської області від 30 серпня 2007 р. позов задоволено частково, визнано недійсним господарське зобов’язання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корнеол» та Товариством з обмеженою відповідальністю ТФ «Вудмакс» на суму 3254174,03 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що подані позивачем докази в своїй сукупності свідчать про спрямованість умислу відповідачів на приховування від оподаткування прибутків та доходів, отриманих в результаті виконання ними двостороннього господарського зобов’язання на суму 3254 174 грн., що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та є підставою для визнання судом зазначеного зобов’язання недійсним відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України.

При винесенні постанови суд також виходив зтого, що санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України стягуються за рішенням суду і за своєю правовою природою єадміністративно-господарськими, а томуможуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарсъкі санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки виконання Господарського зобов’язання між ТзОВ „Карнеол" та ТзОВ „Торговельна фірма „Вудмакс" відбулося згідно податкової накладної, виписаної ТзОВ „Торговельна фірма „Вудмакс", 27.01.2006 р., а позов подано позивачем до суду 20.07.2007 р., то суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій у зв’язку зі спливом строку, на протязі якого вони можуть бути застосовані.

Не погоджуючись з винесеною постановою суду, її оскаржив відповідач -  Товариство з обмеженою відповідальністю «Карнеол», яке в поданій апеляційній скарзі просить суд постанову Господарського суду Львівської області від 30 серпня 2007р. в частині задоволення позовних вимог скасувати та винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова відмовити.

Апелянт вважає, що представлені позивачем накладні не є підтвердженням наявності чи відсутності укладеного між сторонами договору, не розкривають його мету та хід виконання, а факт анулювання свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «Вудмакс» не є підставою для визнання господарського зобов’язання таким, що укладене з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Заслухавши суддю доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. N 2181-III платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п.п.7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. N 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 зазначеного закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

У відповідності до п.п.7.9.1. п.7.9. ст.7 Закону для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.

Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ „Торговельна фірма „ Вудмакс", зареєстроване Шевченківською райдержадміністрацією м. Києва 17.05.2005 р. за № 33550885 та зареєстроване як платник ПДВ з 03.06.2005 за № 39090889.

 З листопада 2006 рокуТзОВ „Торгова фірма "Вудмакс» податкові зобов’язання не декларувало, у встановленому законом порядку податкову звітність не подавало.

27.01.2006 рокуміж ТзОВ „Торгова фірма "Вудмакс» (продавець) та ТзОВ «Карнеол» (покупець) було укладено усний договір купівлі-продажу товарів, на виконання якого 27.01.2006 року ТзОВ „Торгова фірма "Вудмакс»передало ТзОВ «Карнеол» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 3 254 174,03 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-001-27018 та податковою накладною № 127018 від 27.01.2006 року.

Податок на додану вартість з відповідної поставки товарів ТзОВ ТФ "Вудмакс» у встановленому законом порядку та розмірах не сплатило. 

Статтею 95 Конституції України визначено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який діяв на момент виникнення у відповідача податкових зобов’язань, податок на додану вартість належав  до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2006 рік. Тобто податок на додану вартість у відповідний період був одним з основних джерел надходження коштів, необхідних для здійснення державою видатків на загальносуспільні потреби і будь-які дії, спрямовані на ухилення від його сплати завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Виходячи з відповідних норм діючого законодавства колегія суддів вважає, що відповідачі, укладаючи та виконуючи спірний договір, діяли з умислом на приховування від оподаткування прибутків та доходів, тобто з метою, яка  завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно вимог ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської  компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частково.

Виходячи з зібраних матеріалів справи та доводів сторін колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова в частині визнання недійсним господарського зобов’язання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корнеол» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельна фірма «Вудмакс» на суму 3254174,03 грн. на підставі ч.1 ст.207 ГК України.

Доводи апелянта, що стосуються постанови суду першої інстанції в цій частині колегія суддів не бере до уваги, оскількина правомірність прийнятої постанови вони не впливають та висновків суду не спростовують.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200,  205, 206, 254  КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карнеол»  залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 30 серпня 2007 р.  у справі  № 3/213а за позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карнеол», Товариства з обмеженою відповідальністю ТФ «Вудмакс» про визнання господарського зобов’язання на суму 3254174,03 грн. недійсним в порядку ст.ст. 207, 208 ГК України  та стягнення всього одержаного за зобов’язанням в дохід державного бюджету – без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя :                                                             І.Я.Олендер

            Судді:                                                                                   Р.М.Шавель

                                                                                                         М.А.Пліш