Рішення № 20271393, 19.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.12.11 р. Справа № 7/404

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

при секретарі судового засідання О.В.Журило

За позовом: Приватного підприємства „Наукове промислово-комерційне обєднання „Тата” м.Запоріжжя

До відповідача: Державного підприємства „Шахта ім. Д.С. Коротченко” м.Селідове

Предмет спору: стягнення 3% річних у розмірі 3 760,77 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11768,67 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 - довір.

Від відповідача: не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство „Наукове промислово-комерційне обєднання „Тата” м.Запоріжжя

звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Шахта ім. Д.С. Коротченко” м.Селідове про стягнення 3% річних у розмірі 3760,77 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11768,67 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду рішення господарського суду Донецької області №38/51 від 14.03.2002р.; наказ №38/51 від 25.03.2002р.; ухвалу господарського суду Донецької області №38/51 від 27.08.2008р.; рішення господарського суду Донецької області №29/24 від 09.11.2010р.; наказ №29/24 від 26.11.2010р.; лист №б/н від 19.09.2011р.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав.

Відповідач у жодне судове засідання не зявився, витребувані судом документи не надав, хоча був повідомлений про розгляд справи належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Згідно витягу з ЄДРПОУ №12476622 від 16.12.2011р. відповідач зареєстрований за адресою: 85400, Донецька обл., м.Селидове, вул.Миру, 1.

У звязку з наведеним справа розглянута за наявними в ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Рішеннями господарського суду Донецької області №38/51 від 14.03.2002р., №29/24 від 09.11.2010р. та згідно ухвали господарського суду Донецької області №38/51 від 27.08.2008р. про заміну боржника (заявленого в рамках цієї справи) на його правонаступника ДП „Шахта ім. Д.С. Коротченко”, які набрали чинності, за неналежне виконання перед ПП „Наукове промислово-комерційне обєднання „Тата”, з ДП „Шахта ім. Д.С. Коротченко” стягнуті грошові кошти.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобовязання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на наявність у відповідача протягом періоду з 03.08.2010р. по 28.10.2011р. невиконаного грошового зобовязання, позивач просить стягнути 3% річних в сумі 3760, 77 грн., за червень 2010р. вересень 2011р. інфляційні в сумі 11768, 67 грн.

При цьому, господарський суд звертає увагу сторін на той факт, що рішенням суду від 09.11.2010р. №29/24 вже стягнуто з відповідача по справі інфляційні за період червень 2010р.

Під час розгляду даних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобовязання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобовязання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобовязань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобовязаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобовязання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобовязання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних є обґрунтованими та правомірними.

Господарським здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум з урахуванням приписів діючого законодавства та з огляду на те, що сума інфляційних за червень 2010р. з відповідача вже була стягнута:

-3% річних складають 3760, 77 грн.;

-інфляційні складають 10229, 26 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 3760, 77 грн., інфляційних частково в сумі 10229, 26 грн.

Вимоги про стягнення інфляційних в залишковій сумі задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю заявлення.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 551, 598-609, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства „Наукове промислово-комерційне обєднання „Тата” м.Запоріжжя до Державного підприємства „Шахта ім. Д.С. Коротченко” м.Селідове про стягнення 3% річних у розмірі 3 760,77 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11768,67 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Шахта ім. Д.С. Коротченко” (85400, Донецька обл.., м.Селидове, вул.Миру, 1, ЄДРПОУ 35527931) на користь підприємства „Наукове промислово-комерційне обєднання „Тата” (юр.адреса: 69118, м.Запоріжжя, вул.Новокузнецька, 4, пошт.адреса: 69032, м.Запоріжжя, вул.Макаренка, 13, ЄДРПОУ 19264196, р/р 26009584403 в АТ „Мета банк”, МФО 313582) 3% річних в сумі 3760, 77 грн., інфляційні в сумі 10229, 26 грн., державне мито у сумі 139,90 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 212,61 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 19.12.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >