Рішення № 20271150, 20.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.11 р. Справа № 38/243

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Лейби М.О., суддів Сковородіної О.М., Сич Ю.В.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” м.Донецьк

до відповідача: Державного підприємства „Красноармійськвугілля”, м. Димитров, Донецька область

про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 20 772 491,48грн, пеню в сумі 1617099,21грн., 3% річних в сумі 371886,11грн., інфляційні в сумі 571805,66грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 20.10.2009р.;

від відповідача: ОСОБА_2- за дов.№3 від 30.12.2011р.

У судовому засіданні оголошувалася

перерва з 06.12.2011р. по 07.12.2011р.

згідно ст. 77 ГПК України

Суть спору:

Позивач, Державне підприємство „Регіональні електричні мережі”, м. Вишгород, в особі Донецького філіалу м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства „Красноармійськвугілля”, м. Димитров, Донецька область про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 20772491,48грн, пеню в сумі 1617099,21грн., 3% річних в сумі 371886,11грн., інфляційні в сумі 571805,66грн., всього 23333282,46грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №1/96-03-25 від 01.06.2005р. з додатковими угодами, Додаток №3, Додаток №5, Додаток №22, розрахунок суми заборгованості, акти прийому передачі електроенергії, звіти за спожиту електроенергію, правовстановлюючі документи, наказ Міністерства палива та енергетики України № 404 від 17.08.2007р. „Про перетворення держаного підприємства „Укренерговугілля” у Відкрите акціонерне товариство „Укренерговугілля”, наказ Міністерства палива та енергетики №557 від 13.11.2008р. “Про припинення діяльності ВАТ “Укренерговугілля” шляхом реорганізації (перетворення) в ДП “Укренерговугілля”, наказ Міністерства палива та енергетики №278 від 27.05.2009р., невиконання відповідачем договірних зобовязань.

11.11.2011р. позивач надав суду пояснення №б/н від 10.11.2011р., в яких повідомив суду, що платіжним дорученням №31 від 03.10.2011р. (після предявлення позову до суду) відповідачем була проведена часткова оплата заборгованості за активну електроенергію в сумі 875 251,66грн. (січень 2011р.).

Таким чином, заборгованості відповідача складає: за спожиту у січні та лютому 2011р. активну електроенергію в розмірі 19 897 239,82грн, пеня в сумі 1617099,21грн., 3% річних в сумі 371886,11грн., інфляційні в сумі 571805,66грн.

Пояснення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 15.11.2011р. строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 07.12.2011р., у порядку до вимог ст.69 ГПК України.

Протягом розгляду справи сторонами надавались суду додаткові пояснення та документи.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 07.12.2011р. справу №38/243 призначено розглянути колегіально у складі суддів: Головуючий суддя Лейба М.О., суддя Сковородіна О.М., суддя Сич Ю.В.

Відповідач 07.12.2011р. надав суду відзив на позовну заяву №4-738 від 07.12.2011р., в якому позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить суд зменшити суми штрафних санкцій посилаючись на складний фінансовий стан підприємства.

Відзив та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався у звязку з необхідністю надання сторонами витребуваних документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2005р. між Державним підприємством „Укренерговугілля” (Постачальник) та Державним підприємством „Красноармійськвугілля” (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії №1/96-03-25.

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України № 404 від 17.08.2007р. „Про перетворення держаного підприємства „Укренерговугілля” у Відкрите акціонерне товариство „Укренерговугілля”, Державне підприємство „Укренерговугілля” перетворено у Відкрите акціонерне товариство „Укренерговугілля”. До складу ВАТ „Укренерговугілля” на момент перетворення входять Волинська, Донецька, Луганська та Львівська філії.

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України №557 від 13.11.2008р. “Про припинення діяльності ВАТ “Укренерговугілля” шляхом реорганізації (перетворення) в ДП “Регіональні електричні мережі”, діяльність ВАТ “Укренерговугілля” припинена шляхом реорганізації-перетворення в ДП “Регіональні електричні мережі”. До складу ДП “Регіональні електричні мережі” на момент перетворення входять Волинська, Донецька, Луганська та Львівська філії.

Згідно до п.1.3 статуту ДП “Регіональні електричні мережі” є правонаступником ВАТ “Укренерговугілля”.

Отже, позивач по справі є правонаступником Постачальника за договором.

Відповідно до розділу 1 зазначеного договору Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками, що є його невідємними частинами.

Відповідно до п. 9.5 (в редакції Додаткової угоди від 28.01.2011р.) Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2015р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Згідно п.1 Додатку 3 до Договору №1/96-03-25 від 01.06.2005р. сторони визначили графік зняття показів приладів обліку електричної енергії, де розрахунковий період триває один календарний місяць починаючи з 00-00 1-го числа.

Згідно п.4 Додатку 22 до Договору №1/96-03-25 від 01.06.2005р. остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, плату за перетікання реактивної електроенергії, плату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності Споживач здійснює самостійно на підставі наданих Постачальником актів прийому-передачі, у 3-денний термін з дня отримання.

Відповідно до п.4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, зазначених Додатком 22 „Порядок розрахунків” Споживач сплачує Постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а сума боргу сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобовязання за договором, постачав відповідачеві в січні лютому 2011р. електроенергію, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме: звітами за спожиту електроенергію, розрахунками заборгованості за спожиту електричну енергію.

Відповідач свого обовязку з повної та своєчасної сплати електроенергії у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення заборгованості, сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем Державним підприємством “Красноармійськвугілля” 01.06.2005р. був укладений договір про постачання електричної енергії №1/96-03-25, згідно з яким Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками, що є його невідємними частинами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобовязання щодо оплати спожитої електроенергії не виконував належним чином, що призвело до виникнення заборгованості.

В результаті неналежного виконання відповідачем умов договору на постачання електричної енергії у останнього виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період січень-лютий 2011р. в розмірі 20 772 491,48грн.

11.11.2011р. позивач у письмових поясненнях зазначив, що відповідачем 03.10.2011р. була здійснена оплата заборгованості за активну електроенергію в сумі 875 251,66грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені позивачем документи, суд встановив, що відповідачем було сплачено вартість спожитої активної електроенергії в сумі 875 251,66грн.

Положеннями пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку відсутності предмету спору, господарський суд повинен припинити провадження по справі.

За таких обставин, оскільки відповідач частково сплатив суму заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 875 251,66грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

На момент прийняття рішення по справі відповідач заборгованість за період січень лютий 2011р. в сумі 19 897 239,82грн. (актив) не погасив, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у розмірі 1 617 099,21грн., 3% річних у розмірі 371886,11грн., інфляційних у розмірі 571805,66грн.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами договору (п.4.2.1) за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, зазначених Додатком 22 „Порядок розрахунків” Споживач сплачує Постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а сума боргу сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач з посиланням на п.4.2.1 Договору просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 617 099,21грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Нарахування та розмір пені відповідають приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” тому сума пені 1 617 099,21грн. є обґрунтованою.

Відповідач у відзиві від 07.12.2011р. просить суд зменшити суму пені, посилаючись на складний фінансовий стан підприємства.

В обгрунтування заявленого клопотання відповідач надав суду копію звіту про фінансові результати за 9 місяців 2011р.

Позивач заперечив проти зменшення розміру стягуваної пені.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1 293 679,37грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 371 886,11грн. та інфляційні в сумі 571 805,66грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих 3% річних та інфляційних суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами та визнаються відповідачем.

Визнання відповідачем позову не порушує прав та охоронюваних інтересів інших осіб

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства „Регіональні електричні мережі”, м. Вишгород, в особі Донецької філії м.Донецьк до Державного підприємства „Красноармійськвугілля”, м. Димитров, Донецька область про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 20772491,48грн, пені в сумі 1617099,21грн., 3% річних в сумі 371886,11грн., інфляційних в сумі 571805,66грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі №38/243 у звязку з відсутністю предмету спору в частині стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 875 251,66грн.

Стягнути з Державного підприємства „Красноармійськвугілля”, м.Димитров (85322, м.Димитров, Донецької області, вул.Ватутіна,1, код ЄДРПОУ 32087941) на користь Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” м.Вишгород, Вишгородського району, Київської області в особі Донецької філії ДП “Регіональні електричні мережі” м. Донецьк (83114, м.Донецьк, вул.Щорса, 87, п/р 2600537096201 в ПАТ “Енергобанк” м.Київ, МФО 300272, ЄДРПОУ 26390719) заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 19 897 239,82грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у розмірі 1 293 679,37грн., 3% річних у розмірі 371 886,11грн., інфляційні у розмірі 571 805,66грн. витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.12.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2011р.

Головуючий суддя Лейба М.О.

Суддя Сич Ю.В.

Суддя Сковородіна О.М.

< Текст >