Рішення № 20270083, 26.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.11р.Справа № 15/5005/16663/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський Хлібопродукт", м.Миронівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд", м. Дніпропетровськ

про стягнення 216 149,87 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 20.12.11р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Миронівський Хлібопродукт" (далі-позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд" (далі - відповідач), про стягнення 216 149,87 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 184 397,29 грн. - заборгованість за поставлений товар, 30 494,25 грн. - пеня, 4,22 грн. - інфляційні витрати, 1 254,11 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №ПР-40789 від 21.05.2010 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 05.12.11р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 22.12.11р.

22.12.11р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, надав для долучення до матеріалів справи докази повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо державної реєстрації відповідача (а.с.137-140).

В свою чергу, у судове засідання повноважний представник відповідача не з'явився, відзив на позов та витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 133).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не подав витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № ВП-30830 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач зобов'язався поставити товар в строки, обумовлені даним Договором, згідно замовлення відповідача, яке є невід'ємною частиною Договору (далі по Договору - Додаток № 3 "Замовлення товару"), а відповідач - прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в додатку № 4 к даному Договору "Додаткові умови", який є невід'ємною частиною Договору.

В п. 2.1. Договору зазначено про те, що асортимент та ціна товару узгоджується у специфікації до Договору. Специфікація затверджується сторонами в установчій формі та являється невід'ємною частиною даного Договору.

Ціна на товар формується в українській національній валюті, у відповідності до чинного законодавства України, включаючи ПДВ, за винятком товарів (операцій), які звільняються від сплати податку на додану вартість відповідно діючому законодавству України (п. 2.6. Договору).

Відповідно до п. 2.7. Договору, ціна на товар включає в себе вартість поставки товару позивачем.

Загальна сума Договору складає суму товару, отриманого по всім накладним (п. 7.1. Договору).

Відповідач проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в строк, встановлений сторонами в пункті 6 додатку № 4 к даному Договору "Додаткові умови" (п. 7.2. Договору).

Згідно п. 6 додатку № 4 к даному Договору "Додаткові умови" розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 21 календарного дня з дати поставки товару.

Сторони несуть юридичну відповідальність у відповідності з діючим законодавством України (п.8.1. Договору).

Строк дії даного Договору встановлюється з моменту його фактичного підписання і діє до 31 грудня 2010 року (п.12.1.Договору).

Як зазначено в п.12.2. Договору, строк дії даного договору автоматично продовжується на один рік, у випадку, якщо жодна із сторін не доведе до відома другу сторону у письмовій формі про свій намір змінити або призупинити дію Договору за 30 календарних днів до закінчення дії даного Договору.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено товар в повному обсязі, згідно замовлень відповідача, що підтверджують товарно-транспортні накладні та акти прийому-передачі до них, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 48-127).

Товарно-транспортні накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар в передбачені договором строки не розрахувався, внаслідок чого станом на 10.11.11р. у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 184 397,29 грн.

Відповідно до п. 8.9. протоколу розбіжностей до Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,2% від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочки.

Так, на підставі п. 8.9. протоколу розбіжностей до Договору, позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 30 494,25 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані до сплати відповідачу інфляційні витрати у розмірі 4,22 грн. та 3% річних у розмірі 1 254,11 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 184 397,29 грн., пеню у розмірі 30 494,25 грн., інфляційні витрати у розмірі 4,22 грн., 3 % річних у розмірі 1 254,11 грн., всього 216 149,87 грн.

Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 184 397,29 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог чинного законодавства та п. 8.9 протоколу розбіжностей до Договору, позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 30494,25 грн., розрахунок якої перевірений господарським судом.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 30 494,25 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані до сплати відповідачу інфляційні витрати у розмірі 4,22 грн. та 3% річних у розмірі 1 254,11 грн., розрахунок яких також господарським судом перевірений та визнаний таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 4,22 грн. та 3% річних у розмірі 1254,11 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд" (49030, м.Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд.12, ЄДРПОУ 35250305) на користь Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (08800, Київська область, м.Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1, ЄДРПОУ 25412361) заборгованість за поставлений товар у розмірі 184 397,29 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі триста дев`яносто сім грн. 29 коп.), пеню у розмірі 30 494,25 грн. (тридцять тисяч чотириста дев`яносто чотири грн. 25 коп.), 3 % річних у розмірі 1 254,11 грн. (одна тисяча двісті п`ятдесят чотири грн. 11 коп.), інфляційні витрати у розмірі 4,22 грн. (чотири грн. 22 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 323,00 грн. (чотири тисячі триста двадцять три грн. 00 коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 27.12.11р.