Рішення № 20268281, 20.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2011Справа №5002-33/5155-2011 за позовом приватного підприємства «Барабулька»

(м. Севастополь, набережна Порту, 17, кв. 1)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Абрек»

(м. Сімферополь, вул. Дагджи, 27)

про стягнення 221443.57 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 12.10.2011 року, ПП «Барабулька».

Від відповідача: не з'явився, ТОВ «Абрек».

Суть спору: приватне підприємство «Барабулька» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Абрек» та просить суд стягнути з відповідача 221443.57 грн., у тому числі 207733.18 грн. заборгованості, 7478.39 грн. пені та 6232.00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки товару № 8/2 від 2011 року в частині повної поставки товару, вартість якого була оплачена позивачем та обґрунтовані посиланнями на статті 216, 224, 230, 231, 232 Господарського кодексу України та статті 525, 526, 536, 546, 611, 625 Цивільного кодексу України.

До початку судового засідання 19 грудня 2011 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, та у зв'язку з тим, що відповідачем був частково поставлений товар, позивач просив стягнути з відповідача 110913.13 грн. заборгованості, 5652.01 грн. пені та 3327.39 грн. 3% річних.

Враховуючи, що таке право позивача передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе прийняти заяву приватного підприємства «Барабулька» від 19 грудня 2011 року до розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання до суду надійшло клопотання, директора товариства з обмеженою відповідальністю «Абрек», в якій він просить відкласти розгляд справи у зв'язку з його хворобою, при цьому він посилався на відсутність будь-якого іншого представника, який міг би приймати участь в судовому засіданні (а.с. 68).

Однак, суд вважає неповажною причину такої неявки представника відповідача, оскільки, разом із зазначеним клопотанням представником позивача надана довіреність на імя ОСОБА_2, яка уповноважена представляти інтереси товариства з обмеженою відповідальністю «Абрек» (а.с. 70).

Приймаючи до уваги, що представник відповідача приймав участь у судовому засіданні 08 грудня 2011 року та був повідомлений належним чином про час та місце проведення наступного судового засідання, що надавало йому можливості вирішити питання представництва інтересів відповідача в суді, а також враховуючи, що статтею 28 Господарського процесуального кодексу України не обмежений перелік осіб, які мають право здійснювати таке представництво, суд визнав можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

В 2011 році між товариством з обмеженою відповідальністю «Абрек» (продавець) та приватним підприємством «Барабулька» (покупець) укладений договір поставки товару № 8/2, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобовязується протягом строку дії цього договору поставляти та передавати у власність покупця визначений в розділі 2 товар, а покупець зобовязується приймати та оплачувати його вартість (а.с. 21-24).

Пунктом 2.1 договору визначено, що товаром за цим договором є м'ясо яловичини, свинини, курятини Українського та імпортного виробництва, мясні консерви, а також масло селянське, сири та згущене молоко українського виробництва по найменуванням, в асортименті, за номенклатурою та в кількості, що визначені видатковою накладною на кожну окрему партію, яка підлягає поставці у межах цього договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що постачальник зобовязаний поставляти товар партіями, згідно з графіком, письмово узгодженим сторонами, який є невід'ємною частиною даного договору; здійснити завантаження товару своїми силами та за свій рахунок; надати покупцеві належним чином засвідчені якісні посвідчення на партію товару, що передається, одночасно з товаром передати рахунок-фактуру та/або видаткову накладну, податкову накладну.

Пунктом 3.2 договору визначені обовязки покупця, зокрема, прийняти товар, сплатити вартість прийнятого товару за цінами та у сумі наданого постачальником рахунку-фактури.

Оплата здійснюється за фактом завантаження товару та здійснюється на підставі оригіналу акту приймання-передачі підписаного продавцем та санітарного висновку, який видається санітарною службою (пункт 4.1 договору).

Оплати товару проводяться на підставі наданого постачальником рахунку-фактури (пункт 4.2 договору).

Товар передається постачальником покупцеві на умовах Інкотермс 2000, протягом 5 робочих днів з дати подачі заявки на умовах цього договору (пункт 5.1 договору).

Претензії щодо якості товару повинні бути представлені постачальнику при прийманні товару в момент виявлення таких недоліків. Постачальник здійснить заміну товару, що не відповідає якості, протягом 3 днів (пункт 5.4 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і дії до 31 грудня 2011 року, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань (пункт 9.1 договору).

За твердженням позивача та це не заперечувалося відповідачем між сторонами існувала усна домовленість про передплату товару.

Так, позивач зазначає, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі був поставлений на його адресу товар, у зв'язку з чим 20 липня 2011 року сторони провели звірення взаєморозрахунків зі складанням акту, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем склала 207733.18 грн. (а.с. 38).

30 вересня 2011 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій повідомив про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 207733.18 грн. (а.с.31-34).

Як вбачається з матеріалів справи, в наступному відповідачем була поставлена частина товару, яка вже була оплачена позивачем, у зв'язку з чим сума заборгованості перед відповідачем зменшилася та склала 110913.13 грн.

Несплата відповідачем суми заборгованості у добровільному порядку зявилася підставою для звернення приватного підприємства «Барабулька» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що між сторонами у даній справі склалися правовідносини з поставки, які повинні регулюватися відповідно до правил глави 54 Цивільного кодексу України та загальних положень чинного законодавства про виконання господарських зобовязань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, судом було встановлено, що 20 липня 2011 року сторонами складений акт звірення взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідачем визнана заборгованість в сумі 207733.18 грн. (а.с. 38).

У наступному, відповідачем частково була оплачена сума боргу, у звязку з чим станом на 07 грудня 2011 року за товариством з обмеженою відповідальністю «Абрек» залишилася заборгованість в сумі 110913.13 грн.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак, суд не може погодитися з доводами позивача про те, що поставка за долученими до позову накладними здійснювалася саме на підставі договору поставки № 8/2 від 2011 року, у звязку з чим застосуванню підлягають його умови, зокрема, щодо строків оплати отриманого товару та наслідків порушення цих строків.

Так, у спірних накладних, які були надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, відсутні посилання на договір поставки № 8/2 від 2011 року, а отже і немає підстав стверджувати, що поставки здійснювалися згідно з його умовами.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Крім того, за правилами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Одночасно, вказаною правовою нормою врегульовано, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує їх бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Матеріали справи містять докази укладання договору у зазначений спосіб, а саме здійснення поставки товару, що підтверджується накладними, відображеними у підписаному сторонами акті звірення взаємних розрахунків.

Отже, суд дійшов висновку про те, що поведінка сторін достовірно засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, що, в свою чергу, є підставою для виникнення зобовязальних правовідносин.

Аналогічних висновків дійшов Севастопольський апеляційний господарський суд при перегляді справ даної категорії (постанова від 15 червня 2010 року у справі № 2-33/1588-2010).

Таким чином, застосуванню підлягають положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, де унормовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 110913.13 грн. відповідачем на вимогу суду надано не було.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Абрек» суми заборгованості в розмірі 110913.13 грн. підлягають задоволенню.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 5652.01 грн. пені та 3327.39 грн. 3% річних.

Суд вважає ці вимоги такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено, доказів в обґрунтування доводів про здійснення поставки за спірними накладними на підставі договору № 8/2 від 2011 року позивачем суду надано не було, зокрема, накладні не містять посилань на вказаний договір, а отже відсутні правові підставі для застосування до спірних правовідносин його умов.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Статтею 547 Цивільного кодексу України визначені вимоги щодо форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, згідно з якими правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Доказів укладення правочину, умовами якого сторони передбачили виконання зобовязань, які виниклі у звязку з поставкою товару на підставі спірних накладних, позивачем надано суду не було, у звязку з чим підстави для нарахування та стягнення пені у даному випадку відсутні.

Стосовно вимог про стягнення 3% річних, суд також не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Так, судом було встановлено, що 3% річних в сумі 3327.39 грн. були нараховані починаючі з 02 серпня 2011 року, тоді як заборгованість в сумі 110913.13 грн. виникла станом на 07 грудня 2011 року.

Відповідно до пункту 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/344 від 11 квітня 2005 року господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок» замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак, з огляду на вимоги частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, у позові в цій частині також слід відмовити

Судові витрати, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем у звязку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 26 грудня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, та статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Абрек» (м. Сімферополь, вул. Дагджи, 27, р\р 26002060753588, в КРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Сімферополь, ІПН 3664622010) на користь приватного підприємства «Барабулька» (м. Севастополь, набережна Порту, 17, кв. 1, р\р 26004259208 в АТ «Райффайзен Банк «Аваль», м. Київ, МФО 380895, ЄДРПОУ 37204140) 110913.13 грн. заборгованості та 2217.82 грн. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В частині стягнення пені в сумі 5652.01 грн. та 3% річних в сумі 3327.39 грн в позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.