Рішення № 20268236, 27.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

27.12.2011Справа №5002-15/4830-2011

За позовом ОСОБА_1 (98306, АДРЕСА_1)

До відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко” (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Вокзальне шосе, 65; ідентифікаційний код 24028894)

2.ОСОБА_2 (98100, АДРЕСА_2)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1.Державна податкова інспекція в м. Керчі АР Крим (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Борзенько, 40)

2.Виконавчий комітет Керченської міської ради (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 17)

Про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства.

Суддя І.А. Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, паспорт ЕТ НОМЕР_1; ОСОБА_3 представник, дов. №3490 від 28.10.2011 р.

Від відповідачів: 1) ОСОБА_4, представник, дов. від 11.11.2011 р.; 2) ОСОБА_5, представник, дов. №2916 від 13.12.2011, ОСОБА_2

Від третіх осіб: 1) не з'явився; 2) не з'явився.

Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко” та ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція в м. Керчі АР Крим, про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко”, прийнятого на підставі пункту 2 протоколу №7 від 04.08.2011 р.

Протоколом розподілу справ автоматизованою системою документообігу господарського суду АР Крим від 31.10.2011 справа розподілена на суддю господарського суду АР Крим Ковтун Л.О. та привласнено справі №5002-1/4830-2011.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 03.11.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5002-1/4879-2011 суддею Ковтун Л.О.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 15.11.2011 клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Заборонено Виконавчому комітету Керченської міської ради до набрання рішенням по справі законної сили розглядати питання щодо оформлення за ОСОБА_2 права власності на вбудоване нежитлове приміщення (магазин-аптека) в літ. “А” загальною площею 156,1 кв.м., що розташоване за адресою; АДРЕСА_3, належне на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма “Наталі і Ко”.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 15.11.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача був залучений Виконавчий комітет Керченської міської ради.

16.11.2011 р. до ГС АР Крим від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій позивач конкретизував свої вимоги та просив суд визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко”, прийняте на підставі пункту 2 протоколу №7 від 04.08.2011 р. в частині задоволення прохання ОСОБА_2 про виділ та передання йому на праві власності вбудованого нежитлового приміщення (магазин-аптека) в літ. А загальною площею 156,1 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду АР Крим №107 від 29.11.2011 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №5002-1/4830-2011, у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Ковтун Л.О.

За результатом повторного розподілу суддею у справі визначено Іщенко І.А., про що свідчить протокол розподілу справ автоматизованою системою документообігу господарського суду АР Крим від 30.11.2011 р.

Ухвалою ГС АР Крим від 30.11.2011 р. справа №5002-15/4830-2011 була прийнята до провадження суддею І. А. Іщенко.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що 04.08.2011 р. ним була придбана частка ОСОБА_2 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко”, за що були сплачені грошові кошти в сумі 30000,00 доларів США та про що була складена розписка. Після цього відбулися загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко”, на яких ОСОБА_2 на підставі відповідної нотаріально посвідченої заяви висловив намір про вихід зі складу учасників товариства. Вказана просьба ОСОБА_2 була задоволена, однак при цьому в рахунок частки в статутному капіталі товариства йому біло виділено та передано нерухоме майно на суму 96600,00 грн. вбудоване нежитлове приміщення «магазин-аптека», розташоване за адресою: АДРЕСА_3, а також інше рухоме майно згідно акта приймання-передачі. Позивач вважає, що рішення загальних зборів в частині компенсації вартості частки ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ фірми “Наталі і Ко” суперечить чинному законодавству, оскільки ця частка була відчужена ОСОБА_1, а тому право учасника товариства на отримання належних йому коштів при виході з товариства вже було реалізовано.

ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву пояснив, що при виході з товариства ним були порушені положення чинного законодавства та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко”, оскільки товариство не було повідомлено про вихід учасника за місячний строк до цього. Відповідач також повідомив, що договір купівлі-продажу його частки в статутному капіталі товариства не укладався, через що вважає, що прийняття нового учасника ОСОБА_1 було здійснено всупереч пункту 3.7 Статуту ТОВ фірми “Наталі і Ко”. З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що між ним та позивачем у справі не була укладена жодна цивільно-правова угода відчуження права власності на частку в статутному капіталі товариства, ОСОБА_2 вважає, що вимоги ОСОБА_1 про визнання частково недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом №7 від 04.08.2011 р., задоволенню не підлягають, оскільки спірне рішення має бути визнане недійсним в цілому, надавши таким чином учасникам товариства можливість в наступному вірно, у встановленому чинним законодавством порядку, оформити всі юридично значущі дії, повязані із виходом з товариства його учасників. В подальшому відповідач також зазначив, що відчуження частки в статутному капіталі ТОВ фірми “Наталі і Ко” відбулося з порушенням переважного права інших учасників на придбання цієї частки: розписка не може вважатися укладенням договору уступки частки в статутному капіталі, а може свідчити лише про намір укласти такий договір в майбутньому; протокол зборів №7 від 04.08.2011 р. був підписаний позивачем особисто, що підтверджує його згоду зі змістом та прийнятими рішеннями.

Представники позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко” та третіх осіб у судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався технічними засобами в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників ОСОБА_2, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2011 р. відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко”, на яких були присутні обидва учасника товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_2, з наступним порядком денним:

1) введення до складу учасників ОСОБА_1;

2)вихід зі складу учасників ОСОБА_2, згідно письмової нотаріально засвідченої заяви;

3)перевибори голови загальних зборів ТОВ фірми “Наталі і Ко”;

4)розподіл розміру часток в статутному капіталі ТОВ фірми “Наталі і Ко”;

5)перевибори директора ТОВ фірми “Наталі і Ко”;

6)зміна юридичної адреси ТОВ фірми “Наталі і Ко”;

7)затвердження та реєстрація статуту ТОВ фірми “Наталі і Ко” у новій редакції з урахуванням прийнятих загальними зборами учасників змін.

На вказаних зборах до складу учасників товариства був введений ОСОБА_1.

Таке введення відбулося у звязку з придбанням цією фізичною особою частки ОСОБА_2 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко”, про що свідчить розписка від 04.08.2011 р. про отримання ОСОБА_2 30000,00 доларів США за відступлення свої частки ОСОБА_1 (а. с. 12).

На вищевказаних зборах 04.08.2011 р. ОСОБА_2 подав нотаріально посвідчену заяву про свій вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко” та повідомив про відсутність будь-яких майнових претензій та невиконаних зобовязань у відношенні до цього товариства (а. с. 13). Заява ОСОБА_2 була задоволена, при цьому в рахунок належної йому частки в статутному капіталі вирішено виділити та передати нерухоме майно та інші матеріальні цінності на загальну суму 96600,00 грн., що дорівнює 69% статутного капіталу ТОВ фірми “Наталі і Ко”, а саме: вбудоване нежитлове приміщення магазин-аптека, розташоване за адресою: АДРЕСА_3, а також інше рухоме майно згідно акта приймання-передачі. Рішення зборів було оформлено протоколом №7 від 04.08.2011 р.

ОСОБА_1 не погоджується з рішенням зборів в частині передачі ОСОБА_2 нерухомого майна в якості компенсації вартості його частки в статутному капіталі ТОВ фірми “Наталі і Ко”, оскільки ця частка вже була відчужена в оплатному порядку на його користь, що підтверджується відповідною розпискою. Вказані обставили стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання частково недійсним вищевказаного рішення загальних зборів.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 147 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Аналогічні положення закріплені в статті 53 Закону України «Про господарські товариства».

При цьому, Закон не обмежує це право необхідністю отримання згоди інших учасників товариства на передачу частки, на що звертає увагу Президія Вищого господарського суду України в пункті 3.2.3 Рекомендацій «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007 р. N 04-5/14 (з наступними змінами і доповненнями).

Матеріали справи свідчать, що 04.08.2011 р. ОСОБА_2 була відчужена (відступлена) своя частка в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко” ОСОБА_1, за що останнім в якості компенсації було сплачено 30000,00 доларів США. Цей факт підтверджується розпискою від 04.08.2011 р. (а. с. 12).

Згідно з приписами статті 545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. При цьому наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до положень статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Стаття 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, вищевказана розписка від 04.08.2011 р. є належним доказом вчинення між сторонами правочину щодо оплатного відступлення ОСОБА_2 своєї частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко” фізичній особі ОСОБА_1, тобто фактично була здійснена купівля-продаж майна.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Суд зазначає, що чинним законодавством України не встановлена певна форма договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі господарського товариства та корпоративних прав, що дозволяє зробити висновок про те, що такий договір може бути укладений в простій письмовій формі.

Враховуючи вищенаведені положення статті 207 Цивільного кодексу України щодо можливості вчинення правочину в письмовій формі шляхом його фіксування в документі, листі, якими обмінялися сторони, суд вважає, що видача ОСОБА_2 ОСОБА_1 розписки про отримання коштів в сумі 30000,00 доларів США в якості компенсації за відступлення своєї частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко” свідчить про укладення між сторонами письмового договору купівлі-продажу в спрощеній формі - шляхом передачі розписки.

Вказаного висновку також можна дійти шляхом аналізу норм Цивільного кодексу України, які регулюють окремі види зобовязань, та передбачають, що видача розписки є свідченням письмової форми договору, тобто застосувавши аналогію закону.

Так, наприклад, стаття 937 Цивільного кодексу України закріплює, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно з частиною 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично в спрощений спосіб, шляхом видачі розписки, був вчинений правочин (укладений договір) купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко”. Видача такої розписки, тобто укладання договору в письмовій формі, також обумовлена приписами пункту 3 частини 1 статті 208 ЦК України, яким закріплено, що правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.

Слід також звернути увагу на позицію Пленуму Верховного суду України, викладену в пункті 31 постанови від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», за якою як купівлю-продаж частки (її частини) у статутному капіталі товариства відповідно до глави 54 ЦК необхідно розуміти також і передання її у власність за договором міни. Особа, яка придбала частку в статутному капіталі ТОВ чи ТДВ, здійснює права і виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі.

Отже, матеріалами справи підтверджується відчуження ОСОБА_2 позивачеві частки в статутному капіталі ТОВ Фірми “Наталі і Ко”, що відповідає приписам чинного законодавства України.

Як вже було вказано вище, на загальних зборах 04.08.2011 р. позивач був введений до складу учасників ТОВ фірми “Наталі і Ко”. Однак, на цих зборах було прийнято рішення виділити та передати ОСОБА_2 нерухоме майно та інші матеріальні цінності на загальну суму 96600,00 грн., що дорівнює 69% статутного капіталу ТОВ фірми “Наталі і Ко”, а саме: вбудоване нежитлове приміщення магазин-аптека, розташоване за адресою: АДРЕСА_3.

Так, відповідно до статті 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Аналогічні положення закріплені в статті 148 Цивільного кодексу України.

Однак, суд зазначає, що слід відокремлювати право учасника на вихід з товариства від його права на здійснення відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Можливість окремого вчинення кожного з цих прав вбачається зі статті 10 Закону України «Про господарські товариства», якою ці права виділені в окремі пункти.

При цьому, при відчуженні (відступленні) своєї частки учасник реалізує своє майнове право та фактично втрачає майнову основу своєї участі в товаристві.

Так, відповідно до статті 50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Згідно з положеннями статті 52 Закону статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свійвклад, видається свідоцтво товариства.

З наведеного вбачається, що набуття фізичною особою статусу учасника товариства з обмеженою відповідальність нерозривно повязується з наявністю у такої особи майнової основи у вигляді частки в статутному капіталі товариства. Звідси, відчуження учасником в повному обсязі своєї частки в статутному капіталі товариства унеможливлює застосовування при виході особи з числа учасників приписів статті 54 Закону у вигляді сплати вартості частини майна товариства, що пропорційна його частці в статутному капіталі, внаслідок того, що така частка раніше ним була відчужена та будь-які майнові права на статутний капітал припинили своє існування. Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна. Наведене стосується виключно випадку, коли учасник товариства на підставі статті 53 Закону відчужив третій особі свою частку в повному обсязі, що має місце у спірних правовідносинах, позаяк в розписці від 04.08.2011 р. зазначено, що грошова компенсація була отримана ОСОБА_2 за відступлення ним своєї частки в статутному капіталі ТОВ фірми “Наталі і Ко”, а будь-якої її частини.

Таким чином, на загальних зборах, що відбулися 04.08.2011 р., мало бути вирішено лише питання, повязані з виходом ОСОБА_2 з числа учасників ТОВ фірми “Наталі і Ко”, внесенням відповідних змін до статутних документів товариства тощо, без вирішення питання щодо сплати вартості частки учасника, що вибув, в статутному капіталі, оскільки відповідна компенсація вже була отримана ним, через що подвійна оплата ОСОБА_2 його частки призведе до безпідставного зменшення активів товариства. При цьому слід враховувати, що для виходу особи з числа учасників господарського товариства законодавчо не закріплюється необхідність отримання згоди інших учасників на це, а вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів». Отже, ОСОБА_2 потрібно вважати таким, що вийшов з числа учасників Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко”, 04.08.2011 р. дата подачі ним відповідної нотаріально посвідченої заяви, а рішення загальних зборів товариства носить суто процедурний, процесуальний характер, задля здійснення відповідного документального оформлення виходу учасника, але жодним чином не впливає на цей факт.

Відповідно до статті 1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Виходячи з цього, Президія Вищого господарського суду України в пункті 2.2 Рекомендацій «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007 р. N 04-5/14 (з наступними змінами і доповненнями) зазначила, що господарським судам у вирішенні спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід з'ясовувати чи були порушені корпоративні права позивача внаслідок недотримання товариством норм законодавства або вимог установчих документів. Аналогічні положення закріплені в пункті 19 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», в якому також зазначено, що вимоги акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними.

Матеріали справи свідчать, що на момент винесення загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко” спірного рішення позивач набув право власності на частку в статутному капіталі цього товариства, що підтверджується розпискою від 04.08.2011 р. Судом встановлена правомірність такого відчуження, що, в свою чергу, свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на звернення до суду з позовом у цій справі.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В пункті 17 Постанови від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» Пленум Верховного суду України висловив правову позицію, за якою підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства може бути, зокрема, порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Президія Вищого господарського суду України в пункті 2.11 Рекомендацій «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007 р. N 04-5/14 (з наступними змінами і доповненнями) повідомила, що під час вирішення спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів недійсними суду слід з'ясовувати, чи відповідає оспорюване рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що прийняв це рішення, чи були загальні збори правомочними, чи було дотримано визначеного законом порядку скликання і проведення загальних зборів. Зокрема, підставами недійсності рішень загальних зборів є такі: а) рішення загальних зборів не відповідає нормам чинного законодавства.

Слід зазначити, що прийняття загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко” рішення про виділення та передачу ОСОБА_2, у звязку з його виходом з товариства, нерухомого майна в рахунок сплати вартості частини майна товариства, пропорційній його частці у статутному капіталі, суперечить чинному законодавству України, оскільки зборами при цьому безпідставно не було враховане оплатне відступлення (відчуження) цієї частки ОСОБА_1, внаслідок чого право власності на частку в статутному капіталі було припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України. При цьому, прийняття рішення про передачу нерухомого майна товариства учаснику, що вибув і який не має права на компенсацію його частки в статутному капіталі товариства внаслідок отримання такої компенсації через вчинення правочину (договору) купівлі-продажу в письмовій формі спрощеним способом шляхом видачі розписки, безумовно порушує права ОСОБА_1, оскільки призводить до необґрунтованого зменшення активів товариства, співвласником якого він став.

За таких обставин, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко”, оформленого протоколом №7 від 04.08.2011 р., в частині виділення і передачі ОСОБА_2 вбудованого нежитлового приміщення магазину-аптеки, розташованого за адресою: АДРЕСА_3.

При цьому, твердження, викладені ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву, не спростовують правомірності вимог позивача. Так, твердження відповідача на порушення порядку скликання зборів та повідомлення учасників товариства, слід зазначити, що права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується. Саме така позиція викладена в пункті 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів». Матеріали справи свідчать, що на зборах 04.08.2011 р. були присутні всі учасники Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко”, та, більш того, одностайно голосували по всім питанням порядку денного. Цим фактом підтверджується, у тому числі, відсутність у ОСОБА_6 наміру скористатися своїм переважним правом на придбання частки ОСОБА_2 в статутному капіталі товариства, а отже, посилання відповідача на це є безпідставними. Так, в пункті 31 вищевказаної постанови Пленуму Верховного суду України зазначено, що продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (частина друга статті 147 ЦК, частина друга статті 53 Закону про господарські товариства) не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК. Проте, будь-які вимоги та претензії з боку ОСОБА_6 щодо порушення її переважного права на придбання частки ОСОБА_2 не висувалися. Не є переконливими і посилання відповідача на підписання протоколу зборів безпосередньо ОСОБА_1, оскільки таке підписання ще не свідчить про його згоду з прийнятими рішеннями та в жодному разі не позбавляє права на звернення до суду.

У той же час, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 21 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу, у звязку з чим відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його учасники (акціонери). Про це також зазначено в абзаці 2 пункту 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів». Наведене свідчить, що належним відповідачем у цій справі є саме Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Наталі і Ко”, а ОСОБА_1 безпідставно зазначено в якості відповідача ОСОБА_2, у звязку з чим відносно цієї особи в позові має бути відмовлено.

На підставі викладено, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати у вигляді державного мита в сумі 85,00 грн., як за вимогу немайнового характеру, та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко” на користь ОСОБА_1 відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко” (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Вокзальне шосе, 65; ідентифікаційний код 24028894), оформлене протоколом №7 від 04.08.2011 р., в частині виділення і передачі ОСОБА_2 (98100, АДРЕСА_2) вбудованого нежитлового приміщення магазину-аптеки в літ. А, загальною площею 156,1 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3.

3.В позові до ОСОБА_2 відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Наталі і Ко” (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Вокзальне шосе, 65; ідентифікаційний код 24028894) на користь ОСОБА_1 (98306, АДРЕСА_1) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 27.12.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.