Рішення № 20268141, 20.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2011Справа №5002-33/4882-2011 за позовом орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»

(вул. Гайдара, 3-а, м. Сімферополь, 95026)

в особі Феодосійської філії орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»

(вул. Гарнаєва, 67 а, м. Феодосія, 98112)

до обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий кооператив «ЖК-6»

(вул. Гарнаєва, 66, м. Феодосія, 98112)

про стягнення 91842.51 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 20-3-6265 від 30.12.2010 р. ОП «Кримтеплокомуненерго».

Від відповідача: не з'явився, обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий кооператив «ЖК-6».

Суть спору: орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий кооператив «ЖК-6» та просить суд стягнути 91842.51 грн., у тому числі 78435.11 грн. заборгованості за договором, 10030.00 грн. інфляційних втрат та 3377.40 грн. 3% річних.

В процесі розгляду справи позивачем були зменшені позовні вимоги, з огляду на часткову оплату відповідачем заборгованості. Так, заявою від 13 грудня 2011 року позивач просив стягнути з відповідача 51735.82 грн. заборгованості, 10030.00 грн. інфляційних витрат та 3377.40 грн. 3% річних (а.с. 102).

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобовязань за договором постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 12 від 16 січня 2001 року в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію та обґрунтовані посиланнями на статті 526, 625, 901, 902 Цивільного кодексу України та статтю 903 Господарського кодексу України.

Відповідач позов визнав частково в сумі 19807.71 грн. посилаючись на сплив позовної давності. Також відповідач просив змінити розмір інфляційних витрат та 3% річних (а.с. 97).

В судове засідання 20 грудня 2011 року представник відповідача не з'явився. Про причини відсутності суд не повідомив, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

16 січня 2001 року між орендним підприємством «Феодосіятеплокомуненерго» (теплопостачальна організація) та житловим кооперативом «ЖК-6» (споживач) укладений договір про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 12 (а.с.13-15).

Відповідно до пункту 1.2 статуту орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», підприємство є правонаступником орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», а також реорганізованих шляхом приєднання до нього, зокрема, орендного підприємства «Феодосіятеплокомуненерго» (а.с. 84 зворот).

Відповідно до розділу 1 вищевказаного договору теплопостачальна організація взяла на себе зобовязання постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обємах, а споживач зобовязався укладати договори з орендаторами, квартиронаймачами, власниками квартир та вбудованих приміщень, оплачувати отриману теплову енергію за затвердженими тарифами в строки та в порядку, передбаченими цим договором.

Відповідно до розділу 5 договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів за розрахунковий період. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата проводиться до 20 числа кожного місяця, відповідно до виставленої платіжної вимоги-доручення за тарифами для населення:

а) опалення загальної площі 1-ої групи споживачів 2892.2 кв.м. по 0.71 грн. за 1 кв.м. щомісячно, протягом всього року в сумі 2053.46 грн.;

б) гаряче водопостачання населення по 7.10 грн. в місяць із розрахунку 105 л на добу на одну людину.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що сторони щомісячно проводять звірення платежів.

Договір набирає чинності з 01 січня 2001 року та діє до 31 грудня 2011 року та автоматично продовжується на наступні роки, якщо за місяць до закінчення кожного строку його дії не надійде заяви одної з сторін про відмову від договору або перегляд його умов.

З матеріалів справи вбачається, що договірні відносини між сторонами у даній справи існують по даний час.

Так, протягом дії договірних правовідносин, сторони неодноразово укладали додаткові угоди (а.с. 34, 36).

Крім того, в цей період змінювалися тарифи за послуги теплопостачання та позивачем направлялися відповідні листи відповідачу із зазначенням періоду, з якого вводяться в дію нові тарифі, та повідомленням про величину погоджених тарифів (а.с. 37,38,39,40,47,50,51, 53, 56).

Також, 01 березня 2011 року сторони уклали додаткову угоду до договору № 12 від 16 січня 2001 року, відповідно до якій назву споживача замінено, у зв'язку зі зміною форми його власності на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК-6» (а.с. 17).

За твердженням позивача, відповідачем порушувалися умови договору про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 12 від 16 січня 2001 року та його додаткових угод в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість в розмірі 78435.11 грн.

01 квітня 200 року сторони уклали договір про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову електроенергію та оплату поточних платежів до договору № 12 від 16 січня 2001 року (а.с. 16).

Відповідно до пункту 1 цього договору споживач просив теплопостачальну організацію надати йому розстрочення в погашенні заборгованості за теплову енергію до договору № 12 від 16 січня 2011 року, яка створилася станом на 01 березня 2011 року в розмірі 71887.15 грн. згідно з графіком погашення заборгованості, який встановлений цим договором.

Так, починаючи з квітня 2011 року відповідач повинен був оплачувати теплопостачальній організації щомісячно по 5990.60 грн.

Однак, за твердженням позивача, відповідачем порушувався графік погашення заборгованості, платежі вносилися несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії звернулося із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку з невиконанням зобовязань за договором про надання послуг, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобовязань, а також Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198 (надалі - Правила).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 4 Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Так, пунктом 1 договору споживач взяв на себе обовязок оплачувати отриману теплову енергію за затвердженими тарифами в строки та в порядку, передбаченими цим договором.

Відповідно до розділу 5 договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів за розрахунковий період. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата проводиться до 20 числі кожного місяця, відповідно до виставленої платіжної вимоги-доручення.

08 грудня 2011 року сторони провели звірення взаємних розрахунків зі складанням двостороннього акту, відповідно до якого відповідачем визнана наявність у нього суми боргу в розмірі 19807.71 грн. (а.с. 98).

З наявністю у нього заборгованості відповідач погодився, однак у стягненні 31928.11 грн. просив відмовити з огляду на сплив позовної давності на звернення до суду з цими вимогами.

Сума боргу в розмірі 31928.11 грн. відповідачем не визнана, з огляду на те, що на думку відповідачем позивачем пропущений строк позовної давності.

Однак, суд має зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Одночасно, відповідно до частині 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Так, як вже зазначалося, 01 квітня 200 року сторони уклали договір про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову електроенергію та оплату поточних платежів до договору № 12 від 16 січня 2001 року (а.с. 16).

Відповідно до пункту 1 цього договору споживач просив теплопостачальну організацію надати йому розстрочення в погашенні заборгованості за теплову енергію до договору № 12 від 16 січня 2011 року, яка створилася станом на 01 березня 2011 року в розмірі 71887.15 грн., згідно з графіком погашення заборгованості, який встановлений цим договором.

Так, починаючи з квітня 2011 року відповідач повинен був оплачувати теплопостачальній організації щомісячно по 5990.60 грн.

Пунктом 2 договору споживач зобовязався погасити всю суму заборгованості в порядку та в строки, встановлені цим договором.

Пунктом 4 договору від 01 квітня 2010 року споживач зобовязався забезпечити своєчасне погашення заборгованості та поточних платежів за спожиту теплову енергію, відповідно до умов, визначених цим договором, щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Тобто, перебіг позовної давності перервався укладенням 01 квітня 2010 року договору про реструктуризацію боргу, в якому відповідачем визнана наявність в нього заборгованості за договором № 12 від 16 січня 2001 року в сумі 71887.15 грн.

Також, слід звернути увагу, що в процесі розгляду справи відповідачем частково була погашена заборгованість в сумі 26699.29 грн., у зв'язку з чим позивач зменшив позовні вимоги.

Остаточно, позивач просив стягнути з відповідача 51735.82 грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів оплати заборгованості в сумі 51735.82 грн. відповідачем суду не представлено.

Таким чином, враховуючи факт наявності заборгованості та відсутність доказів її сплати, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 51735.82 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3377.40 грн. та 10030.00 грн. інфляційних витрат.

Суд вважає ці вимоги такими, що також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок суми 3% річних від простроченої суми боргу за період з 30 вересня 2008 року по 31 серпня 2011 року (а.с. 11-12), який складає 3377.40 грн.

Інфляційні витрати нараховані позивачем за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року та їх розмір складає 10030.00 грн. (а.с. 10).

Судом перевірений розрахунок, наданий позивачем, який складений вірно, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 3% річних в сумі 3377.40 грн. та інфляційних витрат в сумі 10030.00 грн. також підлягають задоволенню.

Оскільки частина заборгованості оплачена відповідачем після звернення позивача із даним позовом до суду, витрати, понесені позивачем при оплаті ним державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача в повному обсязі.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 26 грудня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий кооператив «ЖК-6» (вул. Гарнаєва, 66, м. Феодосія, 98112, р\р 260093290603 в КРФ ПАТ «УСБ», м. Сімферополь, МФО 324258, ЄДРПОУ 22294798) на користь орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії (м. Феодосія, вул. Гарнаева, 67а, р/р 260020203623 КФ АБ «ЕкспресБанк», м. Сімферополь, МФО 384674, ЄДРПОУ 26178089) 51735.82 грн. заборгованості, 3377.40 грн. 3% річних, 10030.00 грн. інфляційних витрат, 918.42 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.