Рішення № 20268049, 19.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

19.12.2011Справа №5002-19/5120-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (вул.Київська, 74/6, м.Сімферополь, АР Крим, 95034; ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі» (вул.Години, 2-В, м.Керч, АР Крим 98300; ідентифікаційний код 19195199)

про стягнення 1026196,34 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 нач. відділу, дов. №322-Д від 22.04.2011 р.

Від відповідача не зявився

Суть спору: позивач Публічне акціонерне товариство «Крименерго» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 697383,56 грн., заборгованість по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії у розмірі 61862,70 грн., 3% річних за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 63414,82 грн., індекс інфляції за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 203535,26 грн., а також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні усно позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надіслав до суду телеграму, згідно якої просить відкласти розгляд справи, у звязку з перебуванням уповноваженого представника у відрядженні.

Суд у задоволенні даного клопотання відмовляє, оскільки у підтвердження даного клопотання суду не представлено документальних відомостей, які б свідчили про викладені обставини.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), яка зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 р. по справі № 5023/4165/11.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та усного клопотання представника позивача, вона давала пояснення на російський мові.

Фіксація судового процесу технічними засобами проводилась відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Представнику позивача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) та Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі» (Споживач) було укладено договір № 285 на постачання електричної енергії та додаткові угоди до договору, згідно якого Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню за графіком погашення заборгованості, за актами ПКЕЕ) згідно до умов даного договору та додатків до нього, які є його невідємними частинами (а.с.8-12).

Пунктом 2.2.3 Договору Споживач зобовязується, зокрема сплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно умов додатку № 4.1 або № 4.2 «Порядок розрахунків».

У пункті 3.1.1 Договору сторони погодили, що Постачальник має право отримувати від Споживача плату за постачання електричної енергії за роздрібними тарифами, розрахованими відповідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності та поставки електричної енергії по врегульованому тарифу, та інші платежі, обумовлені даним договором.

Пунктом 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначеної згідно з вимогами розділу 5 цього договору, Споживач платить Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується зі споживачів з приєднаною потужністю 150 кВА і більше та середньомісячним обсягом фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВт/г і більше.

Згідно п.5.1 Договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, Споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії. У випадку ненадання Споживачем вказаних відомостей в установлений строк розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік встановлюється Постачальником на рівні фактичних показників відповідних періодів поточного року.

Відповідно до п.5.2 Договору порядок визначення граничної величини споживання електричної енергії обумовлюється у додатках № 4.1, 4.2 «Порядок розрахунків» до даного договору.

Пунктом 9.5 Договору визначений строк дії договору до 31.12.2004 р., а в частині розрахунків до повного їх завершення. Також сторони домовились, що договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде заявлено про розірвання цього договору або його перегляду.

З наведеного витікає, що Договір № 285 від 30.10.2005 р. про поставку електричної енергії є діючим, доказів припинення договору сторонами суду не представлено.

Згідно п.2 додатку № 4.2 до Договору, споживач до 21 числа, що передує розрахункову періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваємого) обсягу споживання електричної енергії.

Позивач стверджує, що відповідач належно не виконав свої зобовязання за договором постачання електричної енергії, у результаті чого за відповідачем виникла заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 697383,56 грн., заборгованість по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії у розмірі 61862,70 грн. Про заборгованість свідчать рахунки № 285 від 22.01.2009 р. за перетоки реактивної електроенергії у січні місяці 2009 р. та № 285 від 22.01.2009 р. за відпущену у січні місяці активну електроенергію (а.с.19-21).

Однак, за спожиту активну та реактивну електричну енергію відповідач сплатив частково. А саме, за спожиту електричну енергію у розмірі 697383,56 грн. та за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії у розмірі 61862,70 грн. не сплатив.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором позивач нарахував 3% річних за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 63414,82 грн., індекс інфляції за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 203535,26 грн.

Відповідачем вказана заборгованість сплачена не була, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач змінив організаційно правову форму господарського товариства з Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» на Публічне акціонерне товариство «Крименерго».

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач стверджує, що відповідач належно не виконав свої зобовязання за договором постачання електричної енергії, у результаті чого за відповідачем виникла заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 697383,56 грн., заборгованість по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії у розмірі 61862,70 грн. Про заборгованість свідчать рахунки № 285 від 22.01.2009 р. за перетоки реактивної електроенергії у січні місяці 2009 р. та № 285 від 22.01.2009 р. за відпущену у січні місяці активну електроенергію (а.с.19-21).

Однак, за спожиту активну та реактивну електричну енергію відповідач сплатив частково. А саме, за спожиту електричну енергію у розмірі 697383,56 грн. та за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії у розмірі 61862,70 грн. не сплатив.

Таким чином, позов в частині заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 697383,56 грн., заборгованість по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії у розмірі 61862,70 грн. є обґрунтованими, підтверджуються документально, а тому підлягають задоволенню.

Доказів оплати суми боргу у розмірі 697383,56 грн. та у розмірі 61862,70 грн. відповідачем суду не надано.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Таким чином, у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 63414,82 грн., індекс інфляції за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 203535,26 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 697383,56 грн., заборгованість по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії у розмірі 61862,70 грн., 3% річних за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 63414,82 грн., індекс інфляції за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 203535,26 грн., оскільки вони обґрунтовані, засновані на приписах діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано. Відповідачем також не оспорена сума розрахунку заборгованості позивача, що відповідно до положень статті 33,34 Господарського процесуального кодексу України є його обовязком.

Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються у повному обсязі на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити у повному обсязі.

·Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі» на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 697383,56 грн., заборгованість по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії у розмірі 61862,70 грн., 3% річних за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 63414,82 грн., індекс інфляції за активну та реактивну електричну енергію у розмірі 203535,26 грн., судовий збір у розмірі 20523,93 грн.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 23.12.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.