Постанова № 20267126, 26.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.10.11 15 год. 20 хв.Справа №2а-3041/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі: головуючого судді - Лотової Ю.В.; при секретарі: Бартиші В.О.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність № 1533/9/10-0 від 12.07.2011 року, ОСОБА_2, довіреність від 23.11.2010 року № 4217/9/10-0;

відповідача ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_2;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул. Героїв Севастополя, буд. 74, м. Севастополь, 99001);доприватного підприємства «Цеоліт» («Севастопольське РТП», Мекензеві гори, м. Севастополь, 99002); про стягнення заборгованості

Обставини справи:

21.09.2011 року Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до приватного підприємства «Цеоліт» про стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 87852,16 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 23.09.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3041/11/2770.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 23.09.2011 року закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, позов просили задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані Податковим кодексом України, Законом України «Про податок на додану вартість», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та п.п. 3.4, 4.4. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1440/18735 (далі по текст Порядок).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вказує на те, що приватне підприємство «Цеоліт» визнано банкрутом та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому просив суд закрити провадження у справі або відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26.10.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податкова адміністрація є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах у містах підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 10 цього Закону одними із завдань податкової адміністрації є контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою обчислення і сплати податків та зборів; забезпечення обліку платників податків, правильність обчислення та своєчасність надходження податків.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без встановлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право:застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є субєктом владних повноважень, що має право звернутись до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість.

Приватне підприємство «Цеоліт» зареєстровано як юридична особа Нахімовською районною державною адміністрацією міста Севастополя, узяте на облік до органів державної податкової служби та є платником податків, зборів (обовязкових платежів), про що надані відповідні свідоцтва.

Співробітниками позивача проведена планова виїзна перевірка відповідача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 30.06.2007 року. В ході перевірки були встановлені та зафіксовані у акті перевірки № 887/10/23-123/30825495/258 від 17.12.2007 року порушення вимог п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у загальній сумі 100143,00 грн., що призвело до заниження податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 100143,00 грн. За результатами перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001412310/0 від 28.12.2007 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 150953,00 грн., з яких: - податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 100143,00 грн.; - штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50810,00 грн.

Також, співробітниками позивача проведена позапланова перевірка відповідача з питання фінансово-господарських взаємовідносин з ОП «БЗПТ «Цеоліт», ПП «ТНВП», ТОВ «Техновиробінвест плюс», ФГ «Артема», ТОВ «Альфабуд» за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року. В ході перевірки були встановлені та зафіксовані у акті перевірки № 530/10/35-004/30825495 від 27.03.2008 року порушення вимог пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п.7.2 та пп 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у загальній сумі 117992,61 грн., що призвело до заниження податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 117992,00 грн. За результатами перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000312310/0 від 09.04.2008 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 176988,92 грн., з яких: - податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 117992,061 грн.; - штрафні (фінансові) санкції у розмірі 58996,31 грн.

Відповідач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування. Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25.08.2009 року по справі № 2а-996/09/2770 у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Цеоліт» відмовлено. Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 року апеляційна скарга приватного підприємства «Цеоліт» задоволена частково, постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25.08.2009 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги підприємства частково задоволені, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0001412310/2 від 29.05.2008 року в частині нарахування на суму 150614,10 грн., з яких 99917,10 грн. податок; 50697,00 штрафні санкції та № 0000312310\2 від 19.06.2008 року на суму 89488,90 грн., з яких 59659,30 грн. основний платіж, 29829,70 штрафні санкції. Постанова набрала законної сили.

За результатами судового розгляду та на підставі постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість від 09.06.2011 року № 000102300 на загальну суму 338,90 грн. та від 09.06.2011 року № 0000112330 на загальну суму 87499,92 грн., які отримані особисто представником підприємця 18.06.2011 року.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 3.4. Порядку встановлено, що якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Відповідно до п.п. 4.4. та 4.5 цього Порядку після прийняття судом рішення по суті, яке набрало законної сили, структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржувалося, в день отримання відповідного рішення органом державної податкової служби вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці окремого реєстру та підшиває копію рішення до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків. Після закінчення процедури адміністративного оскарження та/або судового оскарження та набрання судовим рішенням законної сили суми узгодженого грошового зобов'язання, та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість в автоматичному режимі переносяться з реєстру податкових повідомлень-рішень (окремого реєстру, передбаченого пунктом 4.4 цього розділу) до автоматизованої інформаційної облікової системи органів державної податкової служби. Одночасно структурному підрозділу, що забезпечує адміністрування облікових показників та звітності, передаються паперові виписки з реєстру податкових повідомлень-рішень за день, до яких включається інформація щодо сум узгоджених грошових зобов'язань та інших показників, які переносяться до карток особових рахунків. Зазначені виписки передаються окремо від кожного структурного підрозділу, що складає податкові повідомлення-рішення, за підписом керівника такого структурного підрозділу.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 09.06.2011 року № 000102300 та № 0000112330 , прийняте позивачем на підставі судового рішення є обґрунтованим та таким, що прийняте відповідно до діючого законодавства.

Згідно з п. 57.3 цього Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Судом встановлено, що відповідач станом на 30.05.2011 року має переплату у розмірі 98,44 грн., згідно з якою частково погашена сума податкового зобовязання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 09.06.2011 року № 000102300. Інша сума грошового зобовязання з податку на додану вартість у визначений законом строк відповідачем не сплачена. Крім того, приватне підприємство «Цеоліт» має суму несплаченої пені з податку на додану вартість за період з 10.06.2011 року по 15.06.2011 року у розмірі 111,78 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 цього Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 3.1 пункту 3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1037, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1432/18727 встановлено, що податкові вимоги, зокрема, формуються автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби.

Відповідно до пп. 4.1. п. 4 цього Порядку податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Позивачем була виставлена податкова вимога приватному підприємству «Цеоліт» № 329 від 30.06.2011 року від 30.06.2011 року, яка отримана представником відповідача особисто 08.07.2011 року.

Отже, на час розгляду справи приватне підприємство «Цеоліт» має податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 87852,16 грн. (338,90 грн. 98,44 грн. + 87499,92 грн. + 111,78 грн.).

У судовому засіданні представник відповідача зазначив що державній податковій інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя повинно бути відмовлено у задоволенні позовної заяви, з тих підстав, що приватне підприємство «Цеоліт» було визнано банкрутом, а на задоволення вимог кредиторів введений мораторій або закрито провадження у справі, у звязку з тим що кредиторські вимоги визнані у претензійному порядку. Суд не може прийняти до уваги вищевикладені заперечення представника відповідача з наступник підстав.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.09.2011 року прийнято заяву приватного підприємства «Цеоліт» про порушення справи про банкрутство, порушено провадження у справі, призначено попереднє судове засідання та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ, Господарським процесуальним кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці першому цієї частини, після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про банкрутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою).

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора, здійснює офіційне оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.1999 року № 784-ХІУ мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Під час розгляду справи представником приватного підприємства «Цеоліт» не надано підтвердження подання відповідачем оголошення про порушення справи про банкрутство підприємства до офіційних друкованих органів.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.

Отже, суди мають у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови Державній податковій інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя у задоволенні позовної заяви до приватного підприємства «Цеоліт» в разі порушення провадження у справі про його банкрутство.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: - якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; - якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; - якщо сторони досягли примирення; - якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; - у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Вказаний перелік є вичерпний, а тому суд вважає, що визнання кредиторських вимог у претензійному порядку та порушення щодо відповідача справи про банкрутство не є підставою для закриття провадження у справі.

На момент розгляду справи суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у добровільному порядку відповідачем не погашаються і заходів щодо погашення заборгованості відповідач не робить.

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 ст. 95 цього Кодексу встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з позивача не стягуються.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 31.10.2011 року.

Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути кошти приватного підприємства «Цеоліт» («Севастопольське РТП», Мекензеві гори, м. Севастополь, 99002, ідентифікаційний код 30825495) у розмірі податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 87852,16 грн. (вісімдесят сім тисяч вісімсот пятдесят дві грн. 16 коп.) з рахунків приватного підприємства «Цеоліт» у банках, обслуговуючих відповідача, до державного бюджету Нахімовського району м. Севастополя на р/р 31111029700008, код платежу 14010100, банк одержувача УДК у м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035606.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя< підпис >Ю.В. Лотова

< З оригіналом згідно >

Суддя< підпис >Ю.В. Лотова