Постанова № 20266906, 17.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.11.11 місто Севастополь Справа №2а-3514/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі: головуючого судді Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання Олійник С.О.,

за участю:

позивача не зявився,

представника відповідача ОСОБА_1, довіреність № 67 від 18.01.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А4408 про стягнення грошової компенсації речове майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до військової частини А4408про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 5744,81 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за час проходження військової служби у військовій частині А4408 позивач речовим майном був забезпечений не у повному обсязі, у результаті чого утворилась заборгованість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 03.11.2011 відкрито провадження у зазначеній справі. Іншою ухвалою суду від 03.11.2011 підготовче провадження у справі закінчено та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 15.11.2011 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю та про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі з підстав, викладених у запереченні. Зазначила також, що на відповідних рахунках частини відсутні кошти для виплати грошової компенсації замість належного речового майна. Залишила вирішення спору на розсуд суду.

Враховуючи заяву позивача про розгляд справи за його відсутністю, суд ухвалив розглянути справу у відсутність позивача за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог на підставі такого.

Згідно з частиною 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 27, 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004, військовослужбовці, звільнені у запас або у відставку за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом у військовій частини А4408 та наказом командувача Військово-Морських Сил України № 164 від 13.09.2011 звільнений з військової служби у запас за підпунктом «а»пункту 6 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу»(у звязку із закінченням строку контракту).

Наказом командира військової частини А4408 (по стройовій частині) № 501 від 14.10.2011 позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, у тому числі з речового забезпечення при військовій частині А4408.

При звільнені з військової частини А4408 з позивачем не було проведено остаточного розрахунку, а саме не виплачена компенсація за неотримане речове майно.

Згідно з довідкою військової частини А4408 № 54 від 19.10.2011 про вартість речового майна, що підлягає видачі після 11.03.2000, позивачу підлягала до виплати при звільненні в запас грошова компенсація замість речового майна у розмірі 5744,81 грн. на підставі наказу командира військової частини А4408 № 501 від 14.10.2011.

Частиною 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною пятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтями 1-2, 2, 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 3.1 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 визначено, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

У пункті 3.2 вказаного рішення Конституційного Суду України зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з військової частини А4408 (99053, місто Севастополь, вул.Дибенко,1, код 24291501, інших реквізитів у матеріалах справи немає) на користь ОСОБА_2 (99000, АДРЕСА_1, інших реквізитів у матеріалах справи немає) грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 5744,81 грн. (пять тисяч сімсот сорок чотири гривні 81 копійку).

3. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_2 (99000, АДРЕСА_1 інших реквізитів у матеріалах справи немає) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СуддяО.В. Прохорчук Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 22 листопада 2011 року.