Постанова № 20266434, 20.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.10.11 місто СевастопольСправа №2а-3054/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі: судді Кириленко О.О.,

секретар судового засідання Семенюк Є.Є.,

за участю: представників позивача: Крічуна М.М., Кудінова В.М.,

представника відповідача Харькової О.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” до державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 року публічне акціонерне товариство “Севастопольський морський завод” звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 12 вересня 2011 року № 0002181530 та № 0002191530.

Позов обґрунтовано тим, що документальна невиїзна перевірка проведена з порушенням вимог статті 79 Податкового кодексу України, що виключає можливість взяття до уваги її результатів в якості доказів правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних повідомлень-рішень. Відповідач в порушення пункту 78.1.12 статті 78 Податкового кодексу України не скасував акт планової виїзної перевірки від 27 жовтня 2010 року № 3598/10/23-123/14312370/180, що призвело до ситуації, коли по одному і тому ж періоду, що перевірявся існує два акта з протилежними висновками. Розрахунок штрафних санкцій здійснено відповідачем у порушення статті 126 Податкового кодексу України без врахування первинних документів платника податків, що підтверджують факт оплати ним орендної плати за землю у сумі 48572 гривень 64 копійки та 321443 гривні 92 копійки.

У судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених у запереченнях проти позову.

Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач зареєстрований як юридична особа Нахімовською районною державною адміністрацією міста Севастополя та є платником орендної плати за землю.

Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя 31 серпня 2011 року було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання своєчасності сплати земельного податку за квітень - грудень 2009 року, січень липень 2010 року і лютий 2011 року та орендної плати за землю за квітень грудень 2009 року, січень липень 2010 року і лютий 2011 року. За результатами перевірки складений акт документальної невиїзної перевірки 31 серпня 2011 року № 1915/10/15-3 (далі акт перевірки № 1915) у якому було зафіксовано несвоєчасну сплату земельного податку за вказані періоди.

Так: по терміну сплати 30 травня 2009 року за квітень 2009 року 21 вересня 2009 року та 23 вересня 2009 року (платіж прострочено на 114 днів); по терміну сплати 30 червня 2009 року за травень 2009 року 23 вересня 2009 року та 29 жовтня 2009 року (платіж прострочено на 184 дні); по терміну сплати 30 липня 2009 року за червень 2009 року 25 грудня 2009 року (платіж прострочено на 148 дні); по терміну 30 серпня 2009 року за липень 2009 року 25 грудня 2009 року (платіж прострочено на 116 днів); по терміну 30 вересня 2009 року за серпень 2009 року 25 грудня 2009 року та 29 січня 2010 року (платіж прострочено на 121 день); по терміну 30 жовтня 2009 року за вересень 2009 року 29 січня 2010 року та 02 березня 2010 року (платіж прострочено на 123 дні); по терміну 30 листопада 2009 року за жовтень 2009 року 02 березня 2010 року та 30 березня 2010 року (платіж прострочено на 121 день); по терміну 30 грудня 2009 року за листопад 2009 року 30 березня 2010 року та 30 квітня 2010 року (платіж прострочено на 121 день); по терміну 01 лютого 2010 року за грудень 2009 року 30 квітня 2010 року та 27 травня 2010 року (платіж прострочено на 115 днів); по терміну сплати 02 березня 2010 року за січень 2010 року 27 травня 2010 року та 29 червня 2010 року (платіж прострочено на 119 днів); по терміну сплати 30 березня 2010 року за лютий 2010 року 29 червня 2010 року та 29 липня 2010 року (платіж прострочено на 121 день); по терміну сплати 30 квітня 2010 року за березень 2010 року 29 липня 2010 року та 29 серпня 2010 року (платіж прострочено на 122 дні); по терміну сплати 30 травня 2010 року за квітень 2010 року 30 серпня 2010 року та 24 вересня 2010 року (платіж прострочено на 116 днів); по терміну сплати 30 червня 2010 року за травень 2010 року 24 вересня 2010 року (платіж прострочено на 86 днів); по терміну сплати 30 липня 2010 року за червень 2010 року 24 вересня 2010 року (платіж прострочено на 56 днів); по терміну сплати 30 серпня 2010 року за липень 2010 року 24 вересня 2010 року та 27 вересня 2010 року (платіж прострочено на 28 днів); по терміну сплати 30 березня 2011 року за лютий 2011 року 08 квітня 2011 року (платіж прострочено на 9 днів).

На підставі вказаного акту перевірки № 1915 відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення № 0002181530 від 12 вересня 2011 року про сплату штрафу у розмірі 10% у сумі 4857 гривень 26 копійок та 0002191530 від 12 вересня 2011 року про сплату штрафу у розмірі 20% у сумі 64288 гривень 78 копійок.

Крім того, слід зазначити, що в акті про результати планової виїзної перевірки відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2010 року від 27 жовтня 2010 року № 3598/10/23-123/14312370/180 не встановлено порушень позивачем своєчасності сплати орендної плати за землю за вказаний період.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про плату за землю” (далі Закон) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 5 Закону передбачено, що обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Частиною першою статті 15 Закону встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 17 Закону податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада. Надміру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку за наступний рік. Несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.

Відповідно до вимог статті 17 Закону позивачем сплачувалися до бюджету відповідні суми земельного податку, що підтверджується платіжними дорученням, що знаходяться у матеріалах справи.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (закон втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року) передбачено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 5.1 статті 5 цього Закону встановлено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якщо узгоджена сума податкового зобовязання не сплачена платником податків в строк, то вона визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону встановлено, що у разі не сплати платником податків узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який містить у собі аналогічні приписи щодо виконання обовязку по сплаті платниками податкових зобовязань.

Так, відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобовязання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

У судовому засіданні було досліджено платіжні доручення від 02 березня 2010 року № 464, від 30 березня 2010 року № 668, від 30 квітня 2010 року № 967, від 27 травня 2010 року № 1180, від 29 червня 2010 року № 1632, від 29 липня 2010 року № 1961, від 26 серпня 2010 року № 2236 та виписки з банківських рахунків, які свідчать про сплату позивачем орендної плати за землю за вказані ним періоди.

Частиною пятою статті 50 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки, збори (обовязкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Таким чином, з аналізу вказаних норм вбачається, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування сум податку за землю, його обовязок по сплаті цього податку у вказаному розмірі припинився.

Пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 (далі Інструкція) передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 Інструкції).

З наведеного вбачається, що право визначати призначення платежу, відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, серед таких заходів немає.

Беручи до уваги викладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Зі змісту платіжних доручень, наданих позивачем вбачається, що позивач самостійно визначив призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, що повністю узгоджується з вимогами діючого законодавства. Сплата податку за землю призначалась саме за той період, якій вказаний у платіжному дорученні.

Посилання представника відповідача на пункт 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з приводу того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, оскільки ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямовує кошти, є неспроможними та не приймаються судом до уваги. Зокрема, норми цього Закону передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобовязань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість, а також право зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобовязання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач не надав суду доказів того, що змінюючи призначення платежу він діяв у спосіб, передбачений нормами діючого законодавства.

Встановлені судом обставини свідчать про виконання з боку позивача покладених на нього обовязків щодо сплати відповідних платежів за фактичне використання землі у встановлені законодавством строки, що виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасне погашення податкових зобовязань.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 08 вересня 2010 у адміністративної справі № 2а-2401/10/2770 визнано протиправними дії державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя з розподілу грошових коштів в сумі 24290 гривень 50 копійок, 91267 гривень 57 копійок, перерахованих Відкритим акціонерним товариством “Севастопольський морський завод” платіжним дорученням № 464, № 460 від 02 березня 2010 року та № 668 від 30 березня 2010 року на погашення орендної плати та податку на землю за січень та лютий 2010 року, на оплату податкового боргу Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” за попередні періоди по орендної платі за землю, податку на землю та пені.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01 вересня 2010 року у справі № 2а-1684/10/2770 визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя по розподілу 91267 гривень 57 копійок, перерахованих позивачем платіжним дорученням № 970 від 30 квітня 2010 з метою погашення поточного зобовязання по податку на землю за березень 2010 року на сплату минулих періодів з податку на землю.

Вказані судові рішення набрали чинності та не скасовані.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя від 12 вересня 2011 року № 0002181530 про застосування до публічного акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” штрафної санкції у розмірі 4857 гривень 26 копійок.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя від 12 вересня 2011 року № 0002191530 про застосування до публічного акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” штрафної санкції у розмірі 64 288 гривень 78 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” судовий збір у розмірі 03 гривень 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя(підпис)О.О. Кириленко

Постанову складено у повному обсязі

24 жовтня 2011 року

З оригіналом згідно

СуддяО.О. Кириленко