Постанова № 20264845, 22.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.09.11Справа №2а-2871/11/2770

10 год. 35 хв.

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді Шаповала І.І., при секретарі Богдановій В.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 - паспорт серія АР НОМЕР_2 виданий Гагарінським РВ УМВС України у м. Севастополі 24.09.02р.

представника відповідача Військової частини А1656 Міністерства оборони України ОСОБА_2 посвідчення офіцера УК № НОМЕР_3 від 25.12.09, довіреність 207 від 23.03.11 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1656 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до військової частини А1656 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби, не була забезпечена речовим майном та не отримала грошову компенсацію замість нього після звільнення.

Ухвалою від 12.09.2011 р. відкрито провадження у адміністративній справі.

Ухвалою суду від 12.09.2011 р. закінчено підготовче провадження і справа призначено до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення та обґрунтування позовних вимог, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судому засіданні проти адміністративного позову заперечував у звязку з тим, що з 11.03.2000 р. Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000р. № 1459-Ш призупинена дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або, за їх бажанням, грошової компенсації замість них, та замість речового майна Представник відповідача надав суду заперечення та просив у задоволені позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи та наявні у справі письмові докази, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 р. (далі - Закон № 2011), у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 9-1 Закону № 2011, продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011, в редакції, що діяла до 01.01.2007 р., військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за бажанням військовослужбовця, грошову компенсацію замість них.

3 11.03.2000р. Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000р. № 1459-Ш призупинена дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або, за їх бажанням, грошової компенсації замість них, та замість речового майна.

Однак, частина перша статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, тому призупинення дії частини другої цієї статті не скасовує гарантій по забезпеченню військовослужбовців, встановлених цим Законом.

Відповідно до статей 1, 2, 4 Закону № 2011, нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Також, у Рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. зазначено, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, Держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист та юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Крім того, Конституційний Суд у зазначеному рішенні дійшов висновку, що відповідно до частини 3 статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів, лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 20.03.2002р. №5-рп/2007 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Згідно статті 22 Конституції України конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей, як громадян України в правах і свободах, встановлених законодавством. Тобто при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, згідно пункту 28 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1444 від 28.10.2007 р., військовослужбовці, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за нестримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходила військову службу старшим солдатом у військової частині А3370 Міністерства оборони України, приказом командира військової частини А2355 від 16 червня 2006 року № 128 була прикомандирована до військової частини А2355, перебувала на речовому забезпечені у військової частини А1656. 11 серпня 2011 року, відповідно до наказу командира військової частини А2355 (по особистому складу) № 5 від 20 липня 2011 року, ОСОБА_1 була звільнена з військової служби у запас за пунктом «д»частини шостої статті 26 (через сімейні обставини) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу. Відповідно до наказів командира військової частини А2355 від 11 серпня 2011 року № 179 та командира військової частини А1656 від 08 вересня 2011 року №196 ОСОБА_1 була знята з усіх видів забезпечення та виключений зі списків особового складу (а.с. 9, 10).

При звільненні відповідачем не було проведено з позивачем остаточного розрахунку за період його служби, а саме - не видано компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі позивачу на протязі військової служби в Збройних силах України, проте видано не було (а.с. 11)

Сума грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі позивачу, згідно з довідкою військової частини А1656 Міністерства оборони України від02 вересня 2011 р. № 49 складає 1936грн. 34 коп. (а.с. 12).

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно в розмірі 1936 грн. 34 коп. засновані на законі, підлягають задоволенню, а сума грошової компенсації замість речового майна - з урахуванням зазначеного підлягає стягненню з військової частини А1656 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складено, та постанова підписана 23 вересня 2011 року.

Керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати дії військової частини А1656 (99028, м. Севастополь, вул. Н. Островської 8, код 08271023) по невиплаті грошової компенсації за неотримане речове майно незаконними та зобов`язати військову частину А1656 (99028, м. Севастополь, вул. Н. Островської 8, код 08271023, ) виплатити ОСОБА_1 (99024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову компенсацію за неотримане речове майно при звільнені у сумі 1936 грн. 34 коп. (одну тисячу дев`ятсот тридцять шість грн. 34 коп.).

3.Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м. Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1 (99024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяІ.І. Шаповал