Постанова № 20264839, 09.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.09.11Справа №2а-2549/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя - Водяхін С.А.;

секретар –Авчиян К.Е.,

за участю:

представників позивача –Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»- ОСОБА_1, довіреність б/н від 30 серпня 2011 року, ОСОБА_2, довіреність б/н від 30 серпня 2011 року;

представника відповідача –Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя –ОСОБА_3, довіреність від 23 листопада 2010 року № 4217/9/10-0,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод» до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, –

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 серпня 2011 року № 0000921520/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170 грн. 00 коп.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем неправомірно застосовані до позивача штрафні санкції за фактом несвоєчасного надання податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, оскільки, на думку позивача, перевірка податковим органом проведена з порушення строків, встановлених законом для її проведення, та не є камеральною перевіркою, як зазначено у акті перевірки.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових заперечення проти позову.

Заслухавши доводи учасників судового процесу, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 липня 2011 року співробітниками Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя була проведена камеральна перевірка податкової звітності Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, про що складений акт перевірки № 1381/10/15-2/14312370.

Перевіркою було встановлено, що позивачем у порушення підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року) та абз. «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який діяв, на час виникнення спірних правовідносин), несвоєчасно надано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, а саме: 26 листопада 2009 року, при граничному терміну подання декларації –20 листопада 2009 року.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя прийнято рішення від 03 серпня 2011 року №0000921520/0 про застосування|вживання| до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»фінансових (штрафних) санкцій у розмірі 170 гривень 00 копійок.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законами України «Про податок на додану вартість»та «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які діяли на час виникнення правовідносин між сторонами, та Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Так, відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закону про ПДВ) податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закону № 2181) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Аналогічні норми містить у собі Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України встановлено, що звітним (податковим) періодом для надання податкової декларації з податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Згідно з пунктом 203.1 статті 203 Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 109.2 статті 109 Кодексу вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 113.1 статті 113 Податкового кодексу України встановлено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відповідно до пункту 113.3 статті 113 Податкового кодексу України застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що платники податків, як до набрання законної сили Податковим кодексом України, так і після цього, зобов’язані у встановлені законом строки подавати до податного органу відповідні звіти. Неподання відповідного звіту або порушення строків його надання є правопорушенням, за яке податковим законодавством встановлена відповідальність.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод»податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року надало до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя з пропуском встановленого законодавством строку, а саме: 26 листопада 2009 року, по строку надання –20 листопада 2009 року.

Факт несвоєчасного надання податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року позивачем не оспорюється.

Таким чином, позивачем скоєно правопорушення щодо несвоєчасного надання податкової звітності, за яке податковим законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій у розмірі 170 грн. 00 коп.

Що стосується посилань позивача на порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки, передбачених пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Отже, вказані норми стосуються порядку проведення перевірок заявлених у деклараціях даних, та встановлений строк їх проведення не є пресекательним, та не позбавляє податковий орган права на застосування фінансових санкцій за фактом встановленого правопорушення.

До того ж, як Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», так і Податковим кодексом України, встановлені граничні строки донарахування грошового зобов’язання платнику податків, у тому числі застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Так, відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків –це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 114.1 статті 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

У свою чергу, пунктом 102.1 статті 102 Кодексу встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналогічні норми містить у собі підпункт 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якій діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, граничним строком застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача за фактом несвоєчасного надання податкової звітності за жовтень 2009 року по строку подання –20 листопада 2009 року, є 21 листопада 2012 року.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000921520/0 про застосування до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»штрафних санкцій у розмірі 170 грн. 00 коп. за фактом несвоєчасного надання податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2009 року прийнято Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя 03 серпня 2011 року, тобто з дотриманням граничного строку застосування штрафних (фінансових) санкцій встановленого законодавством.

Також судом не приймається до уваги посилання позивача на неправомірність проведення відповідачем камеральної перевірки своєчасності надання податкової звітності, оскільки відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки передбачений статтею 76 Кодексу, відповідно до якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральної перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.

Отже, проведення податковим органом камеральної перевірки з питання своєчасності надання платниками податків податкової звітності повністю узгоджується з вимогами законодавства.

Крім того, суд зазначає, що за умови достовірного встановлення факту вчинення з боку суб’єкта підприємницької діяльності порушень встановлених правил здійснення господарської діяльності, зокрема правил та строків надання податкової звітності, та обґрунтованого застосування до суб’єкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій, допущені контролюючим органом процедурні порушення здійснення перевірок, не є виключною підставою для визнання неправомірними визначених податковим органом фінансових санкцій за вказані порушення.

Така думка суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена у постанові від 01 жовтня 2008 року у справі № 20-5/058.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 70 вказаного Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем у відповідності з вимогами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України надані належні та допустимі докази, які підтверджують правомірність його дій щодо проведення перевірки та застосування до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»штрафних санкцій за порушення встановлених законодавством строків надання податкової звітності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 14 вересня 2011 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя                                         С.А. Водяхін