Постанова № 20264692, 03.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.08.11Справа №2а-1355/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя Водяхін С.А.,

секретар Філімонцева О.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, надіслав до суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю;

представника відповідача Севастопольської міської державної адміністрації - ОСОБА_2, довіреність № 4460/24/4-11 від 20 червня 2011 року, службове посвідчення № 38, видано 01 жовтня 2008 року;

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головного управління Держкомзему у м. Севастополі ОСОБА_3, довіреність від 11 липня 2011 року № 8-1-6/6020;

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»в особі Севастопольської філії в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, причин неявки або про поважність причин неприбуття суду не повідомив;

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Прокуратури м. Севастополя в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, причин неявки або про поважність причин неприбуття суду не повідомив,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Держкомзему у м. Севастополі, Державне підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Севастопольської філії, Прокуратура м. Севастополя, про визнання незаконними дій, скасування розпорядження та зобовязання вчинити певні дій, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання незаконними дій Севастопольської міської державної адміністрації по виданню розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 02 листопада 2010 року № 2245-р «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 17 березня 2010 року № 650-р», скасування розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 02 листопада 2010 року № 2245-р та зобовязання Севастопольської міської державної адміністрації видати відповідні розпорядження Управлінню містобудування і архітектури міської державної адміністрації, Головному управлінню Державного комітету України з земельних ресурсів у місті Севастополі, Севастопольській філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України з земельних ресурсів»про внесення відповідних змін до облікової документації у звязку зі скасування розпорядження відповідача від 02 листопада 2010 року № 2245-р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 28 квітня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1355/11/2770.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог діючого законодавства при прийнятті зазначеного рішення, оскільки Севастопольська міська державна адміністрація діяла з перевищенням повноважень та у спосіб, який не передбачений законом, зокрема, із порушенням приписів статті 43 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”.

Позивач та його представник в судове засідання не зявились. Представником позивача надана до суду заява з проханням розглянути справу за його відсутністю. У заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Севастопольської міської державної адміністрації, позовні вимоги не визнав, вважає, що рішення, яке оскаржується, прийнято на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстав для його скасування не має. Крім того зазначив, що оскаржуване розпорядження прийняте за результатами розгляду протесту прокурора міста Севастополя, а тому не може вважатися таким, що прийнято з перевищенням повноважень.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління Держкомзему у м. Севастополі, позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні їх відмовити.

Представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»в особі Севастопольської філії, в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, причин неявки або про поважність причин неприбуття суду не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Прокуратури м. Севастополя, в судове засідання також не зявився, повідомлявся належним чином, причин неявки або про поважність причин неприбуття суду не повідомив.

Суд, заслухавши представників сторін та третьої особи, встановивши обставини у справі, дослідивши матеріали справи та письмові докази, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, яке передбачено статтею 55 Конституції України. Згідно з цією статтею, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд і вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень, у яких вони вважають, що субєкт владних повноважень своїм рішенням, діями чи бездіяльністю порушив їхні права, свободи чи інтереси.

Індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. У даній справі предметом оскарження є акт субєкта владних повноважень індивідуальної дії, дію якого поширено, зокрема, на ОСОБА_1.

Судом встановлено, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 27 січня 2010 року № 136-р громадянину ОСОБА_1 відповідно до статей 17, 39, 81, 116, 118, 121, 122, 173, 180, пункту 12 розділу Х Земельного кодексу України, Закону України “Про планування і забудову території” наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового буднику і господарських споруд (присадибна ділянка).

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 17 березня 2010 року № 650-р «Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із встановленням меж в натурі (на місцевості) площею 0,08 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 46) та зазначена земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1.

15 жовтня 2010 року прокурором міста Севастополя у порядку нагляду до Севастопольської міської державної адміністрації було внесено протест № 07/4-204 вих.10 з вимогою скасувати розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації № 650-р від 17 березня 2010 року «Про затвердження проекту землеустрою та надання у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» (а.с. 25).

Підставами для внесення протесту став результат перевірки, якою було встановлено, що Севастопольською міською державною адміністрацією при прийнятті цього рішення порушені положення пункту 12 Розділу Х Земельного кодексу України, оскільки розмежування земель державної та комунальної власності у Севастополі не проведено.

На підставі цього протесту головою Севастопольської міської державної адміністрації 02 листопада 2010 року було прийнято розпорядження № 2245-р “Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 17 березня 2010 року № 650-р” (а.с. 24).

Преамбулою Закону України “Про місцеві державні адміністрації” (далі - Закон) встановлено, що відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до положень статті 1 Закону виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Статтею 3 Закону закріплені принципи діяльності місцевих державних адміністрацій, відповідно до яких вони діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.

Частинами першою та другою статті 6 Закону передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обовязковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з частиною четвертою статті 41 Закону, акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються.

Відповідно до частини восьмої статті 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Крім того, частиною першою, третьою статті 43 Закону передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Статтею 39 Закону дано вичерпний перелік повноважень голів місцевих державних адміністрацій, до якого не входить скасування власних попередніх розпоряджень.

Тобто, законодавством чітко обумовлено коло субєктів, яким надано повноваження скасовувати розпорядження голови державної адміністрації. Такими субєктами є Президент України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що скасування власного розпорядження головою місцевої державної адміністрації свідчить про вихід ним за межі власних повноважень та суперечить вимогам Закону.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 02 листопада 2010 року № 2245-р було прийнято на підставі протесту прокурора, а тому є правомірним, судом до уваги не приймається, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, в тому числі, і нагляд за додержанням законів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Статтями 1, 9 Закону України “Про прокуратуру” встановлено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими радами, їх виконавчими органами, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, також і відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Статтею 21 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Тобто, відповідно до зазначеної норми права, протест прокурора не є рішенням субєкта владних повноважень, обовязковим для виконання; протест - це думка прокурора, яка надсилається відповідному органу для вирішення питання по суті, та не дає підстав цьому органу діяти за межами наданих йому повноважень та в супереч норм діючого законодавства.

Крім того, слід зазначити, що у даних спірних правовідносинах, прокурор міста Севастополя приніс протест на акт органу, який його видав, але не мав права його скасовувати, не скориставшись наданою йому законом альтернативною можливістю внесення протесту до вищестоящого органу.

Щодо доводів представника відповідача про те, що Севастопольська міська державна адміністрація мала право скасовувати власне розпорядження з тих підстав, що це прямо не заборонено законом, суд звертає увагу, що відсутність прямої заборони у законі як підстава для вчинення певних дій не розповсюджується на субєктів владних повноважень, які, відповідно до принципу імперативності норм, що ґрунтується на вимогах Конституції України, повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто так, як встановлено нормами діючого законодавства.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 отриманий державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового буднику, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 17 березня 2010 року № 650-р (а.с. 8), що свідчить про виконання цього рішення.

У Конституції України закріплено принцип, за яким людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»місцева державна адміністрація діє на засадах відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність, керується при виконанні функції, покладених на неї, принципами верховенства права та законності і пріоритетності прав людини.

Враховуючи зазначені норм права, суд вважає, що місцеві державні адміністрації, у тому числі відповідач, не можуть скасовувати свої рішення, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і субєкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин»між органами влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп у справі щодо скасування актів місцевого самоврядування.

Аналогічна думка викладена у постанові Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»з наступними змінами та доповненнями.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність у Севастопольської міської державної адміністрації законних підстав для прийняття розпорядження від 02 листопада 2010 року № 2245-р “Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 17 березня 2010 року № 650-р”.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження покладено на Севастопольську міську державну адміністрацію.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним розпорядження.

У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо правомірності дій Севастопольської міської державної адміністрації не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання незаконними дій Севастопольської міської державної адміністрації по виданню розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 02 листопада 2010 року № 2245-р «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 17 березня 2010 року № 650-р»та скасування розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 02 листопада 2010 року № 2245-р підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про зобовязання Севастопольської міської державної адміністрації видати відповідні розпорядження Управлінню містобудування і архітектури міської державної адміністрації, Головному управлінню Державного комітету України з земельних ресурсів у місті Севастополі, Севастопольській філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України з земельних ресурсів»про внесення відповідних змін до облікової документації у звязку зі скасування розпорядження відповідача від 02 листопада 2010 року № 2245-р, суд вважає їх передчасними та не підлягаючими задоволенню, оскільки визнання розпорядження протиправним та його скасування є покладенням на відповідні органи обовязку по здійсненню всіх необхідних дій щодо внесення змін до облікової картки відносно певної земельної ділянки.

Керуючись статтями 158 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Севастопольської міської державної адміністрації по виданню розпорядження від 02 листопада 2010 року № 2245-р «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 17 березня 2010 року № 650-р».

Скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 02 листопада 2010 року № 2245-р «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 17 березня 2010 року № 650-р».

У решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м. Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1витрати по сплаті судового збору в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складений 08 серпня 2011 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя(підпис) С.А. Водяхін

З оригіналом згідно

Суддя С.А. Водяхін