Постанова № 20263956, 21.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2011 року 13:10 № 2а-17827/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н. В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 14.09.2011 р. № 01)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 26.10.2011 р. № 8911/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Представництво «Ростсільмаш»

до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000752302 від 18.11.2011 р. В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Представництво «Ростсільмаш»з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000752302 від 18.11.2011 р., відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобовязання з ПДВ на 221289 грн. за основним платежем та на 1 гривню за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), яке прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «АКФ «Модуль»за період грудня 2010 року.

Позивач зазначає, що за угодою із зазначеним контрагентом, останнім надавались послуги з транспортно-експедиційних послуг, суть яких полягала у здійсненні перевезень молотарок до комбайнів з Російської Федерації (ООО «Комбайновый завод «Ростсельмаш») в Україну на адресу позивача. Факт перевезення, а отже і реальність спірних операцій, як зазначає позивач, підтверджується міжнародними транспортними накладними (CMR), які мають відмітки митних органів Росії та України, органів радіологічного та санітарно-епідеміологічного контролю, митного брокера, відправника (заводу) та в яких перевізником визначено ТОВ «АКФ «Модуль», яке також проставило в CMR власні відмітки та печатку, як перевізник. Позивачем в цьому контексті надано також первинні та інші супроводжуючі перевезення документи.

Відтак, позивач вважає, що спірні суми податкового кредиту сформовані відповідно до вимог податкового законодавства, а отже підстав для невизнання права позивача на податковий кредит не має, а отже спірне рішення прийнято безпідставно, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач, за змістом акту перевірки (стор. 16) який є підставою для прийняття спірного рішення, зазначає, що згідно з актом перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харків від 24.05.2011 р. № 764/23-104/36625726, встановлено завищення податкових зобовязань ТОВ «АКФ «Модуль»у грудні 2010 року на 203460 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Сат імпекс»внаслідок відсутності обєкта оподаткування. Тобто, як зазначено в акті, перевіркою встановлено порушення ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочином. В акті перевірки позивача зазначено, що згідно акту перевірки Комінтернівської ДПІ, який не доданий до матеріалів справи, ТОВ «АКФ «Модуль»безпідставно включено до податкових зобовязань та кредиту суми ПДВ по відносинам з ТОВ «Сан імпекс»(транспортно-експедиційні послуги по перевезенню молотарок), чим порушено ст. 3, ст. 4 , п. 7.3., 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон про ПДВ). Як надалі зазначено в акті перевірки позивача, ТОВ «АКФ Модуль»уклало угоду з позивачем про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню молотарок.

У звязку з цим, в акті зазначено, що станом на 09.11.11 позивач має розбіжність згідно БД АІС «Співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА», а саме завищення позивачем у грудня податкового кредиту за відносинами з ТОВ «АКФ «Модуль»у грудні 2010 року на 221289,16 грн.

ДПІ в цьому контексті по суті додає (стор. 17 акту), що податкове зобовязання продавця, повинно відповідати податковому кредиту покупця. Вказане порушення призвело до порушення п/п. 7.2.3., 7.4.1., 7.5.1., Закону про ПДВ.

Проте, акт перевірки позивача не містить деталізації у чому саме полягають порушення позивачем податкового законодавства, які на думку ДПІ позбавляють його права на спірні суми податкового кредиту, яке відношення до позивача має ТОВ «Сан імпекс», які норми Закону про ПДВ визначають відомості «автоматизованого співставлення»підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит.

Виходячи саме з цих підстав, зміст і суть яких таким чином відображена в акті перевірки, ДПІ прийняла оскаржуване рішення, яке ДПІ вважає обґрунтованим, вчинення позивачем порушення - доведеними, у звязку з чим просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.12.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Представництво «Ростсільмаш»є юридичною особою за законодавством України. Товариству присвоєно код 31244654.. Підприємство знаходиться за адресою 02160, м. Київ, вул. Фанерна, 1. Позивач взятий на податковий облік в органах ДПС 12.12.2000 р. за № 04776 та є платником податку на додану вартість про що до справи залучено свідоцтво № 100253433.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 6792/23-222-31244654 від 09.11.2011 року. Актом перевірки, як зазначено вище, встановлено порушення вимог Закону про ПДВ за взаємовідносинами позивача з ТОВ «АКФ «Модуль», що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2010 року на 221289 грн. Мотивація та обґрунтування виявлених порушень, а отже і оскаржуваного рішення, викладена вище та по суті полягає у тому, що контрагент позивача мав відносини з ТОВ «Сан імпекс»та за даними «автоматизованого співставлення»позивач має розбіжність у вигляді завищення податкового кредиту.

На підстав Акту перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення.

У взаємозвязку з наведеним, під час розгляду справи встановлено, що спірні суми податкового кредиту сформовані за результатами наступних операцій.

Так, 20.102010 року між позивачем (замовник) та ТОВ «АКФ «Модуль»(експедитор) укладено договір № 14/ТЄО-10 на транспортно-експедиційне обслуговування. Договір визначає порядок взаємовідносин між сторонами, які виникають при організації здійснення узгоджених транспортно-експедиційних послуг (далі - ТЕП), повязаних з перевезенням вантажів в міжнародному та внутрішньому сполучені. Угодою передбачено оформлення заявок із деталізацією замовлень, оформлення CMR, а також деталізовано порядок надання послуг.

Згідно з додатком № 1 від 20.10.2010 р. до зазначеного договору, визначено: (1) предмет перевезення - молотарки до комбайнів “ACROS”, “Вектор», «Дон-680», «Нива-Ефект», “RSM-181”, «РСМ-1401»; (2) маршрути: м. Ростов-на-Дону пп. Успенка, пп. Успенка - м. Донецьк (Макіївка); м. Донецьк міста: Харків, Миколаїв, Дніпропетровськ, Київ, Кіровоград, Полтава, Одеса. Окрім того, визначено також інший предмет перевезення: (3) навісне обладнання до комбайнів “ACROS”, “Вектор», «Дон-680», «Нива-Ефект», “RSM-181”, «РСМ-1401»; маршрути цього перевезення: м. Ростов-на-Дону пп. Успенка, пп. Успенка міста: Донецьк (Макіївка), Харків, Миколаїв, Дніпропетровськ, Київ, Одеса, Запоріжжя, Полтава. У додатку також визначено вартість доставки кожного предмета доставки по кожному окремому маршруту.

02.12.2010 року між сторонами підписано заявку № 3 на перевезення 5 молотарок та 1 агрегату молотильного за маршрутом м. Ростов-на-Дону (Росія) Донецька обл. м. Макіївка з вартістю однієї доставки 18222,24 грн. з ПДВ, а всього вартістю доставки 109333,44 грн. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ціна перевезення одного предмета доставки складається з вартості перевезення з м. Ростов-на-Дону пп. Успенка (1200 грн., ПДВ 0%) та 17022,24 грн. з ПДВ вартості перевезення по маршруту пп. Успенка - м. Донецьк (м. Макіївка). Між сторонами підписано акти виконаних робіт (наданих послуг): № 6 від 10.12.2010 року про перевезення 6 предметів доставки по маршруту м. Ростов-на-Дону - пп. Успенка загальною вартістю 7200 грн. (ПДВ ставка 0), а також акт № 7 від 10.12.2010 р. про перевезення 6 предметів доставки за маршрутом пп. Успенка м. Донецьк (м. Макіївка) на суму 85111,20 грн. без ПДВ, ПДВ 17022,24 грн., а всього з ПДВ 102133,44 грн. Експедитором позивачу у звязку з цим видано податкову накладну № 17 від 10.12.2010 р., в якій визначені зазначені відомості про операції з ПДВ 0% та операції з ПДВ 20%, та загальна сума ПДВ визначена у розмірі 17022,24 грн.

07.12.2010 року між сторонами підписано заявку № 4 на перевезення 9 молотарок за тим же маршрутом по тій же ціні вартістю перевезень всього на 164000,16 грн. Між сторонами підписано акти виконаних робіт (наданих послуг): № 8 від 20.12.2010 року про перевезення 9 предметів доставки по маршруту м. Ростов-на-Дону - пп. Успенка загальною вартістю 10800 грн. (ПДВ 0), а також акт № 9 від 20.12.2010 р. про перевезення 9 предметів доставки за маршрутом пп. Успенка м. Донецьк (м. Макіївка) на суму 127666,80грн. без ПДВ, ПДВ 25533,36 грн., а всього з ПДВ 153200,16 грн. По факту попередньої оплати («перша подія») 15.12.2010 року, що визнається та не заперечується сторонами, експедитором позивачу видано податкову накладну № 18 від 10.12.2010 р., в якій визначені зазначені відомості про операції з ПДВ за ставкою 0% та операції з ПДВ за ставкою 20%, та загальна сума ПДВ визначена у розмірі 25533,36 грн.

15.12.2010 року між сторонами підписано заявку № 5 на перевезення 21 предметів доставки (молотарок до комбайнів з навісними агрегатами, агрегатів) за тією ж адресою, по тій самій ціні та по тому самому маршруту, всього вартістю перевезень 382667,04 грн.

15.12.2010 р. між сторонами підписано заявку № 6 на перевезення 21 предметів доставки (молотарок до комбайнів з навісними агрегатами, агрегатів) за тією ж адресою, по тій самій ціні та по тому самому маршруту, всього вартістю перевезень 382667,04 грн.

15.12.2010 р. між сторонами підписано заявку № 7 на перевезення 21 предметів доставки (молотарок до комбайнів з навісними агрегатами, агрегатів) за тією ж адресою, по тій самій ціні та по тому самому маршруту, всього вартістю перевезень 382667,04 грн.

З приводу трьох останніх заявок між сторонами підписано акти виконаних робіт (наданих послуг): № 10 від 23.12.2010 року про перевезення 20 предметів доставки по маршруту м. Ростов-на-Дону - пп. Успенка загальною вартістю 24000 грн. (ПДВ 0); акт № 11 від 23.12.2010 р. про перевезення 20 предметів доставки за маршрутом пп. Успенка м. Донецьк (м. Макіївка) на суму 283704,00 грн. без ПДВ, ПДВ 56740,80 грн., а всього з ПДВ 340444,80 грн.; акт № 12 від 28.12.2010 року про перевезення 21 предмету доставки по маршруту м. Ростов-на-Дону - пп. Успенка загальною вартістю 25200 грн. (ПДВ 0); акт № 13 від 28.12.2010 р. про перевезення 21 предметів доставки за маршрутом пп. Успенка м. Донецьк (м. Макіївка) на суму 297889,20 грн. без ПДВ, ПДВ 59577,84 грн., а всього з ПДВ 357467,04 грн.; акт № 14 від 30.12.2010 року про перевезення 22 предметів доставки по маршруту м. Ростов-на-Дону - пп. Успенка загальною вартістю 26400 грн. (ПДВ 0); акт № 15 від 30.12.2010 р. про перевезення 22 предметів доставки за маршрутом пп. Успенка м. Донецьк (м. Макіївка) на суму 312074,40 без ПДВ, ПДВ 62414,88 грн., а всього з ПДВ 374489,28 грн. По факту попередньої оплати («перша подія») 20.12.2010 року, що визнається та не заперечується сторонами, експедитором позивачу видано податкову накладну № 20 від 20.12.2010 р., в якій визначені зазначені відомості про операції з ПДВ за ставкою 0% та операції з ПДВ за ставкою 20%, та загальна сума ПДВ визначена у розмірі 178733,52 грн.

Загалом за вищезгаданими податковими накладними позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у розмірі 221 289,12 грн., що є спірною сумою податкового кредиту.

На підтвердження фактичного виконання транспортно-експедиторських послуг позивачем до кожної окремої заявки додано міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) на кожний окремий предмет перевезення, які мають відмітки митних органів Росії та України (у т.ч. Східної митниці, Амвросіївської митниці), органів радіологічного та санітарно-епідеміологічного контролю України, митного брокера, відправника (ООО «Комбайновый завод «Ростсельмаш»; м. Ростов-на-Дону) та в яких перевізником визначено ТОВ «АКФ «Модуль», яке також проставило власні відмітки та печатку, як перевізник. Надані позивачем документи, що супроводжували виконання спірних операцій, кореспондуються між собою відносно відомостей, повязаних із здійсненням спірних операцій. В судовому засіданні представник ДПІ зазначив, що у нього відсутні сумніви у достовірності наданих позивачем CMR.

Вирішуючи з урахуванням наступного спір по суті, суд зазначає, що правове регулювання здійснення транспортно-експедиторської діяльності та правил формування податкового кредиту здійснювалось виходячи з урахуванням наступного.

Так, відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»: (1) транспортно-експедиторська діяльність, це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; (2) транспортно-експедиторська послуга, це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; (3) експедитор (транспортний експедитор), це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування (стаття 1 Закону). Згідно із ст. 9 цього Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR).

В даному випадку, за своїм характером та суттю, операції між позивачем та ТОВ «АКФ «Модуль»відповідають визначенню операцій з надання транспортно-експедиторських послуг.

Що стосується правил формування податкового кредиту, то в період формування позивачем спірних сум податкового кредиту, правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту, регулювалися відповідними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон про ПДВ).

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, Законом України "Про податок на додану вартість" визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не повязаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій/нездійснення поставок, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ (відсутність податкової правосубєктності). При цьому, право на податковий кредит виникає також і у випадку здійснення попередньої оплати товарів (продукції).

У взаємозвязку з наведеним слід додати, що виходячи з наведених вище положень законодавства, при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В даному випадку, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що сукупність наданих позивачем первинних, звітних та інших документів, у т.ч. договір, додаток до нього, заявки, CMR, акти виконаних робіт (наданих послуг), податкових накладних, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення спірних операцій. Сукупність підтверджуючих поставки документів не дає підстав для сумніву у реальності здійснення вищенаведених операцій, достовірності наданих документів або висновку про нездійснення спірних операцій. В даному випадку, в порядку виконання обовязку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено невиконання спірних операцій на користь позивача, характер якої (операції) не суперечить звичайній господарській діяльності позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд також приходить до висновку, що податкові накладні видані за оподатковуваними операціями (у т.ч. у випадках здійснення попередньої оплати - за правилом «першої події») за ставкою 20%, що відповідає вимогам і правилам п/п. 3.1.1, п. 4.1., п. 4.5., п/п. 6.1.1. та п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість". Наявність у позивача вищезгаданих податкових накладних на час проведення перевірки визнається ДПІ та підтверджується матеріалами справи.

Контрагент позивача, при цьому, на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що визнається сторонами, а отже видача ним податкових накладних за фактично вчиненими операціями є правомірною.

В акті перевірки та під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для учасників операції, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в окремо або сукупності могли свідчити про фіктивність (невиконання) вчинених операцій, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

По суті акт перевірки взагалі не містить звязного та виразного визначення суті порушення, а саме - у чому полягає порушення позивачем податкового законодавства.

Акт по суті містить набір неповязаних між собою висновків, які не ґрунтуються на будь-яких доказах.

Під час розгляду справи відповідач не надав навіть акту перевірки Комінтернівської ДПІ, на який посилається відповідач в акті перевірки позивача та який (акт Комінтернівської ДПІ), як вбачається з акту перевірки відповідача, був наявний у відповідача під час перевірки позивача. ДПІ не довела під час розгляду справи непереборних обставин, які перешкоджали наданню цього акту до матеріалів справи.

Відтак, в даному випадку відповідачем не доведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б у взаємозвязку з приписами Закону про ПДВ унеможливлювали або ставили під сумнів законність формування позивачем податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, при наявності документального підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, наявності у позивача первинних документів, що супроводжували дані операції, у т.ч. податкових накладних, суд приходить до висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту не має, що в свою чергу зумовлює висновок суду про те, що висновки відповідача в акті перевірки та, відповідно, оскаржуване рішення, не враховують фактичних обставин взаємовідносин позивача з його контрагентом та вищезазначених приписів законодавства, а отже оскаржуване рішення є необґрунтованим та протиправним.

Суд також зазначає, що само по собі автоматизоване співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА в розумінні наведених норм Закону про ПДВ не є підставою для позбавлення платника податків (позивача) на податковий кредит (не є правомірним доказом завищення податкового кредиту), а отже невизнання відповідачем податкового кредиту за результатами «співставлення»не відповідає вимогам Закону про ПДВ та є протиправним, а податкове повідомлення-рішення, ухвалене відповідачем за результатами такого «співставлення»є незаконним.

Враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обовязку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, в даному випадку відповідачем не доведено обставин, які б відповідно до вимог податкового законодавства унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями, фактичне здійснення яких не спростовано податковим органом.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення. В свою чергу, судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача, які б спричиняли невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту з ПДВ, у звязку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Представництво «Ростсільмаш»(код з ЄДР 31244654; адреса: 02160, м. Київ, вул. Фанерна, 1) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000752302 від 18.11.2011 р. Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 23.12.2011 р.