Постанова № 20263918, 20.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2011 року 09:23 № 2а-15632/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01.12.2011 р. № 04-11)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 115 від 20.09.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «ПРИМА ТЕРМ»

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011 № 0003892311/0,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «ПРИМА ТЕРМ»з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011 № 0003892311/0, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ за березень 2011 року за основним платежем на 3796,00 грн. та застосовані штрафні фінансові санкції у розмірі 1,0 грн. та яке прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ПП «ТРЕЙД ГРУП СЕРВІС»за березень 2011 року.

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та зазначає, що спірні операції, за якими сформовано спірні суми податкового кредиту, фактично проведені, позивач має всі необхідні супроводжуючи ці операції первинні документи на підтвердження їх фактичного виконання, у т.ч. податкові накладні, які підписані уповноваженими особами, на підставі яких сформовано спірні суми податкового кредиту. Відтак позивач вважає, що оскаржуване рішення не ґрунтується на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість»та просить його скасувати.

Відповідач наполягав на законності і обґрунтованості висновків, викладених в Акті перевірки, зазначивши, що згідно даних експертизи податкові декларації та розшифровки податкового кредиту та податкових зобовязань контрагента позивача директором товариства не підписувались, є недійсними. Відтак, відповідач вважає спірні угоди нікчемними та, з огляду на те, що фактичне вчинення операцій на його думку таким чином не підтверджується, вважає, що у позивача не було правових підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.12.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно з наказом про проведення перевірки № 3264 від 31.08.2011 та направлення на перевірку № 430/23-11 від 31.08.2011 ДПІ у Соломянському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будівельно-інжинірингова компанія «ПРИМА ТЕРМ»з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «ТРЕЙД ГРУП СЕРВІС»(код ЄДРПОУ 36946994) за березень 2011 року. За результатами перевірки складено Акт перевірки № 9906/23-11/32977678 від 12.09.2011 (надалі Акт перевірки).

Згідно з актом перевірки позивач має ліцензії на будівельну діяльність, на транспортні послуги, дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки, висновок про фахову підготовленість персоналу.

Як вбачається з акту перевірки ДПІ не досліджувались будь-які первинні документи за спірними операціями.

Перевіркою встановлено порушення п/п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п/п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2011 на загальну суму 3795,5 грн.

Суть порушень і доводів відповідача деталізовані в Акті перевірки та у запереченнях відповідача, які ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (№ 1378/23-04/36946994 від 07.06.2011) контрагента позивача ПП «ТРЕЙД ГРУП СЕРВІС», який не надано до матеріалів справи, та висновку експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці про проведення почеркознавчої експертизи. За результатами експертизи, як зазначає ДПІ, складено висновок № 172 від 03.06.2011 року відповідно до якого заява про реєстрацію платника ПДВ, довіреність ВМК 821731 від 02.03.2010 та копія форми № 1 заповненої на імя директора підприємства ОСОБА_4 (з одного боку) ймовірно виконані однією особою. Податкові декларації у т.ч. за спірний період ПП «ТРЕЙД ГРУП СЕРВІС»з розшифровками податкових зобовязань (з другого боку) підписані різними особами.

Виходячи з цього, ДПІ приходить до висновку про недійсність декларацій ПП «ТРЕЙД ГРУП СЕРВІС», в яких відображені суми податкових зобовязань задекларованих цим підприємством за взаємовідносинами з позивачем. При цьому, в Акті відсутнє посилання на норму закону, чинного на час здійснення спірних операцій та настання строків подання декларацій, на підставі якої податкові декларації визнаються або вважаються недійсними.

Крім того, в Акті перевірки позивача зазначено, що в ході проведення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва перевірки ПП «ТРЕЙД ГРУП СЕРВІС»(Акт перевірки № 1378/23-04/36946994 від 07.06.2011) було встановлено відсутність виробничих та трудових ресурсів у даного підприємства для здійснення спірних операцій, неможливість фактичного здійснення ПП «ТРЕЙД ГРУП СЕРВІС»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків тощо. У звязку з чим, за висновком ДПІ, угоди купівлі-продажу є нікчемними.

На підставі Акту перевірки та викладених у ньому висновків, ДПІ у Соломянському районі міста Києва прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 № 0003892311/0.

Під час розгляду справи відповідач, який проводив перевірку позивача, а також ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, яке проводило перевірку контрагента позивача за спірними операціями, не надали на вимогу суду (ухвала від 15.11.2011 р.) акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та висновок експерта. При цьому, на наявність у відповідача цього акту перевірки вказується ДПІ в акті перевірки позивача. Відповідач не зазначив і не довів наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню зазначеного вище висновку та акту перевірки контрагента позивача, у звязку з чим справа розглядається на підставі наявних у справі доказів.

У взаємозвязку з наведеним, під час розгляду справи встановлено, що спірні суми податкового кредиту сформовані за результатами наступних операцій.

30.03.2011 року між позивачем та ПП «ТРЕЙД ГРУП СЕРВІС»складено видаткову накладну № ТГ-251 про передачу товару, а саме: дросельної заслінки РУ 16 ДУ 100 вартістю 1948,6 грн. без ПДВ, запірної арматури ДУ 125 вартістю 6760,78 грн. без ПДВ та охолоджувача відібраних проб вартістю 10268,13 грн. без ПДВ. Загальна сума з ПДВ по даній накладній склала 22773,01 грн. Зазначена накладна з боку покупця підписана на підставі довіреності № 2573 від 29.03.2011 на отримання матеріальних цінностей, про що зазначено у наведеній накладній.

29.03.2011 виписано податкову накладну № 81 на суму 22773,01 грн. з ПДВ, яка зареєстрована в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за березень 2011 року.

Оплата проведена 29.03.2011, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача. Відповідно до картки рахунку № 631 оплата проведена у повному розмірі 22773,01 грн.

У взаємозвязку з вищенаведеним та на підтвердження наявності у контрагента трудових та матеріальних ресурсів в матеріалах справи наявний лист директора ПП «ТРЕЙД ГРУП СЕРВІС», в якому зазначається, що для здійснення спірних операцій, а саме посередництво у сфері торгівлі, за своєю економічною суттю не потребує наявності великого штату працівників, наявності великої кількості основних засобів та ін.

З матеріалів справи вбачається, що за характером спірної операції, поставка мала разовий та незначний за обсягом продукції характер, що, враховуючи посередницький характер діяльності контрагента позивача (з купівлі та подальшого продажу), не потребує для її організації та оформлення значної кількості працівників, наявності виробничих потужностей та складських ресурсів.

Вирішуючи з урахуванням наступного спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Відповідно до п/п. 14.1.191. ПК України під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозвязку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті під час розгляду справи ДПІ не надала доказів виявлення розбіжностей між даними позивача та контрагента позивача під час поданнями ними звітності та повідомлення платників податків про ці розбіжності.

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Відтак, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не повязаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій/нездійснення поставок, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ (відсутність податкової правосубєктності).

У той же час, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що сукупність наданих позивачем первинних, платіжних, звітних документів та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення спірних операцій та реальність поставки. Сукупність підтверджуючих поставки документів не дає підстав для сумніву у реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам діяльності на що вказує аналіз операції з придбання продукції та її подальшого використання у звязку з виконанням договору з ВАТ «Вімм-Білль-Дан Україна»від 26.04.2011 р. № ОП-140 в додатку до якого визначені раніше придбані позивачем у вищезгаданого контрагента товарні позиції.

Зазначена вище податкова накладна за формою та змістом відповідає вимогам, встановленим наведеним ПК та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969 та зареєстрованого в Мінюсті України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній дані відповідають та кореспондуються з даними первинних та банківських документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ (у т.ч. згідно даних з офіційного сайту ДПС України), а отже видача ним податкових накладних за вчиненою операцією є правомірною.

При цьому, щодо доводів ДПІ в акті перевірки про результатами експертизи, суд зазначає, що наведені результати експертизи не були надані під час розгляду справи, як і акт перевірки контрагента позивача, а наведені в акті перевірки позивача відомості щодо проведеної експертизи не містять інформації щодо підробки підписів на вищезгаданих первинних документах, податкових накладних, договорах (за даними експертизи підписи на податкових декларації контрагента виконані різними особами), а отже її відомості не можуть братися до уваги при оцінці юридичної значимості документів на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкового кредиту. При цьому, як вбачається з листа ПП «Трейд Груп Сервіс»(за підписом директора ОСОБА_4.) від 15.09.2011 року № 2/09/11, керівник цього підприємства додатково підтверджує, що всі первинні документи за взаємовідносинам з позивачем підписані ним власноручно, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Крім того, у взаємозвязку з вищенаведеним, суд також зазначає, що Податковий кодекс України не містить такої підстави для невизнання права покупця на податковий кредит, як визначення в інформаційній системі ДПА України статусу декларацій контрагентів покупця як «недійсна» на що (на недійсність) посилається ДПІ. Законодавством взагалі не передбачено такої дії, функції або рішення податкового органу як визнання недійсними податкових декларацій. Під час розгляду справи представник ДПІ не зміг зазначити правову норму, яка надає повноваження ДПІ визнавати декларацію недійсною. При цьому, під час розгляду справи ДПІ не надано будь-якого рішення ДПІ про визнання недійсною декларацією контрагента та його повідомлення про наведене рішення.

Щодо доводів ДПІ про відсутність у контрагента трудових ресурсів (у штаті контрагента працює 1 особа) та відсутності матеріальних ресурсів то, як вже зазначено вище, за характером спірної операції, поставка мала разовий та незначний за обсягом продукції характер, що, враховуючи посередницький характер діяльності контрагента позивача (з купівлі та подальшого продажу), не потребує для її організації та оформлення значної кількості працівників, наявності виробничих потужностей та складських ресурсів. Враховуючи її посередницький характер та незначний обсяг поставки, ДПІ не довела, що для її організації недостатньо 1 особи. Під час розгляду справи відповідач не довів кількості працівників, яка повинна працювати у контрагента для виконання спірних операцій, але була відсутня. Під час розгляду справи, враховуючи характер спірної операції, ДПІ не довела необхідності наявності у цьому випадку складських та виробничих ресурсів. В даному випадку, як приходить до висновку суд, спірна операція цілком підтверджується сукупністю наданих первинних, податкових та банківських документів.

Підсумовуючи, суд зазначає, що відповідачем фактично не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірної операції (у т.ч. матеріалів перевірки контрагента позивача, його податкової звітності).

На підтвердження доводів ДПІ щодо суперечності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, ДПІ не надала рішення суду про визнання спірного правочину недійсним, як то встановлено ч. 3 ст. 228 ЦК України. Під час розгляду справи судом також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність спірної операції.

В акті перевірки та під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цієї операції для учасників операції, збитковості спірної операції, або інших обставин, які б в окремо або сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даному випадку відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б відповідно до положень ПК України унеможливлювали або ставили під сумнів законність формування позивачем податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, при наявності документального підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, наявності у позивача первинних документів, що супроводжували дані операції, у т.ч. податкової накладної, суд приходить до висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту не має, що в свою чергу зумовлює висновок суду про те, що висновки відповідача в акті перевірки та, відповідно, оскаржуване рішення, не враховують фактичних обставин взаємовідносин позивача з його контрагентом та вищезазначених приписів законодавства, а отже оскаржуване рішення є необґрунтованим та протиправним.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення. В свою чергу, судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача, які б спричиняли невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту з ПДВ. У звязку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «ПРИМА ТЕРМ»(код ЄДР 32977678; адреса: 03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-а) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0003892311/0 від 23.09.2011 р. Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 22.12.2011 р.