Постанова № 20263899, 20.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2011 року 13:28 № 2а-15869/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 20.07.2011 р. № 01-29-794)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 14.03.2011 р. № 1328/9/10), ОСОБА_3 (довіреність від 20.12.2011 р. № 18738/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2011 № 0001062320,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт»з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2011 № 0001062320, яким позивачу збільшено грошове зобовязання з ПДВ на суму 4880,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1220,00 грн., яке прийнятого за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Арт-Аек»(за період з 01.01.2008 по 31.12.2010), проведеної згідно постанови слідчого по кримінальній справі № 05-7675.

Позивач зазначає, що перевірка проводилась ДПІ на виконання постанови слідчого від 19.07.2011 про проведення перевірки позивача, а отже, відповідно до 86.9 ПК України, податковий орган не вправі приймати податкові повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду по кримінальній справі. В цьому випадку, як зазначає позивач, матеріали перевірки, проведеної за рішенням слідчого, передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Окрім того, позивач зазначає, що господарські взаємовідносини з ТОВ «Арт-Аек»були спрямовані на настання реальних наслідків, а товар (втулки гудрича), який придбавався підприємством у вказаного контрагента, використовувались портом під час ремонту самохідних суден, а відтак при формуванні податкового кредиту з ПДВ позивач діяв відповідно до вимог податкового законодавства, яке передбачає фактичне здійснення господарських операцій, підтвердження операцій первинними документами, наявність податкових накладних, що і було дотримано у відносинах з ТОВ «Арт-Аек». В контексті наведеного позивач також зазначив, що всі первинні документи щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Арт-Аек»були вилучені у нього ст. лейтенантом Тодорчуком Ю.В. в ході проведення виїмки та складання протоколу виїмки від 05.11.2010 та на час розгляду справи не повернуті та не надано можливості зробити з них копії.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом у відповідності та на підставі вимог чинного законодавства, а відтак підстав для його скасування немає. Зокрема, ДПІ (за актом перевірки) зазначає, що невстановлені особи створили ТОВ «Арт-Аек», залучивши до фіктивного підприємництва ОСОБА_5 на якого було зареєстровано це підприємство та який вступив на посаду директора, але не підписував документи. В ході перевірки встановлено відсутність реальної поставки, а отже договори є нікчемними. Таким чином, на думку ДПІ, позивач безпідставно сформував спірну суму податкового кредиту.

Під час розгляду справи до УБОЗ ГУМВС України в Київській області, яке здійснювало у позивача виїмку документів, надіслано судовий запит від 15.11.2011 р., яким витребувано копії первинних документів за взаємовідносинами позивача з ТОВ «Арт-АЕК», який (судовий запит) перенаправлений листом від 30.11.2011 р. до СУ ГУМВС України в Київській області. Станом на час розгляду справи судовий запит не виконано та витребувані матеріали не надано. Враховуючи наведене, а також встановлені строки розгляду справи, справа розглядається на підставі наявних у справі матеріалів, у т.ч. виходячи з того, що сторонами визнається та не заперечується наявність у позивача (до вилучення) оригіналів документів за спірною операцією, а саме: рахунку-фактури від 14.10.2009 р., видаткової накладної від 05.11.2009 р. № 23/1, податкової накладної від 05.11.2009 р. № 319, платіжних доручень від 05.11.2009 р., 18.11.2009 р., 25.11.2009 р., від 02.12.2009 р., оригіналів вимог № 9 і № 10 про передачу втулок на склад, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, а також проведення у бухгалтерському обліку спірних операцій. При цьому, під час розгляду справи ДПІ надано копію податкової накладної № 319 від 05.11.2009 р. на підставі якої сформовано спірну суму податкового кредиту та копія реєстру отриманих податкових накладних.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.12.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Київський річковий порт»(код ЄДРПОУ 03150071) з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Арт-Аек»(код ЄДРПОУ 35828600; адреса: 01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 10) за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 391/23-205/03150071 від 07.10.2011.

Як вбачається із вступної частини Акту перевірки, вона проведена на виконання постанови слідчого ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції Стецюка Р.М. від 19.07.2011 прийнятої в рамках кримінальної справи № 05-7675, копія якої залучено до матеріалів справи. Станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів ухвалення та набрання законної сили вироком суду по даній справі.

В результаті перевірки встановлено порушення позивачем: п/п. 7.4.1., п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело на думку ДПІ до завищення податкового кредиту за листопад 2009 року у сумі 4880,00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи № 05-7675 порушеної по відношенню до контрагента позивача ТОВ «Арт-Аек»за ознаками фіктивного підприємництва про що зазначено вище, а також на тому, що виконання спірних операцій не підтверджується.

Проте, Акт перевірки не містить відомостей у звязку з чим податковий орган прийшов до висновку про неможливість здійснення спірних операцій (аналіз звітності контрагента, первинних документів, т.і.).

Виходячи з наведеного, податковий орган прийшов до висновку, що вчинений позивачем правочини з ТОВ «Арт-Аек»стосовно придбання та продажу товарів не спрямовані на реальне настання правових наслідків, внаслідок чого має місце порушення з боку позивача Закону України «Про Податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено ПДВ за листопад 2009 року на суму 4880,00 грн.

У взаємозвязку з вищенаведеним та щодо суті операцій між позивачем та ТОВ «Арт-Аек», за якими, як зазначає позивач, сформовано спірні суми податкового кредиту, під час розгляду справи встановлено, що спірні суми ПДВ сформовані позивачем на підставі наступних документів щодо поставки позивачу втулок гудрича для ремонту самохідних суден, які надалі були вилучені згідно протоколу виїмки, а саме: рахунку-фактурі від 14.10.2009; видатковій накладній від 05.11.2009 № 23/1; податковій накладній від 05.11.2009 № 319; платіжних дорученнях від 05.11.2009 № 1628 на суму 15280,00 грн., від 18.11.2009 № 1705 на суму 5000,00 грн., від 25.11.2009 № 1748 на суму 5000,00 грн., від 02.12.2009 № 1790 на суму 5000,00 грн.; вимогах № 9 та № 10, згідно яких проводилось отримання втулок на склад.

Згідно вказаних первинних документів позивачем придбано у спірному періоді у ТОВ «Арт-Аек»втулки гудрича в кількості 10 штук на загальну суму 29280,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4 880,00 грн.), яка (сума ПДВ) була включена позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2009 року.

На підставі Акту перевірки та викладених у ньому висновків, ДПІ у Подільському районі м. Києва прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0001062320 від 19.10.2011.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

(1) Відповідно до п. 78.1. ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання податковим органом постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Наведене положення не містить вказівки на конкретно визначені статті КК України за якими має бути порушено кримінальну справі та доручено провести перевірку для цілей її виконання податковими органами.

Згідно з п. 86.9 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Виходячи із змісту, суті і призначення цієї норми, приписи цієї норми щодо не надіслання податкових повідомлень застосовуються у разі, якщо перевірка призначена відповідно до вимог КПК України або закону про оперативно-розшукову діяльність. Ця норма не містить приписів, що призначення такої перевірки повинно бути повязано із вчиненням злочинів за конкретно визначеними статтями КК України або з конкретно визначеним предметом вчиненого злочину. Ця норма не містить вказівки, що певна кримінальна справа повинна бути порушена відносно конкретного платника податків, що перевіряється, або посадових осіб підприємства, щодо якого призначена податкова перевірка.

В даному випадку, при застосуванні цієї норми має значення факт призначення слідчими органами перевірки стосовно конкретного платника податків, за результатами якої платнику може бути розраховано грошове зобовязання.

В силу положень ч. 2 ст. 19 Конституції України та в силу того, що приписи п. 86.9. ПК України не містять іншого, дана норма не підлягає розширеному тлумаченню, на чому по суті наполягає відповідач у даній справі.

В даному випадку зазначена норма є спеціальною щодо обставин, з якими повязано її застосування, та дій податкового органу, що вчиняються за наявності таких обставин у звязку з проведенням перевірки, а отже наведена норма підлягає застосуванню за принципом «так як є».

При цьому, суд зазначає, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою таприпускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ПК України, п/п. 4.1.4. ПК України).

В даному випадку, як встановлено судом, перевірка проводилась на підставі рішення слідчого про проведення перевірки конкретного платника податків позивача.

Відтак, враховуючи, що обставини перевірки відповідають умовам застосування п. 86.9 ПК України та ДПІ не надано доказів ухвалення вироку суду та набрання ним законної сили на час ухвалення оскаржуваного рішення та розгляду справи по суті,суд приходить до висновку, що ДПІ не мала правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення, а відтак воно є протиправним та вже з цих підстав підлягає скасуванню, як прийняте передчасно.

(2) Щодо суті порушень податкового законодавства за операціями, за якими сформовані спірні суми податкового кредиту, які (порушення) на думку ДПІ мали місце, суд зазначає наступне.

В період формування позивачем спірних сум податкового кредиту, правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту, регулювалися відповідними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон про ПДВ).

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Законом України "Про податок на додану вартість" визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не повязаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій/нездійснення поставок, відсутність податкової правосубєктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ.

У взаємозвязку з наведеним слід додати, що виходячи з наведених вище положень законодавства, при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В даному випадку, в порядку виконання обовязку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено невиконання спірної операції на користь позивача. Наявність у позивача (до вилучення) сукупності оригіналів первинних, податкових, банківських документів, а також відображення спірної операції в бухгалтерському обліку (про що зазначено в акті перевірки) не дає підстав для сумніву у реальності здійснення вищенаведеної операції або висновку про її нездійснення.

Характер спірної операції відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Аналіз операції з придбання продукції та напрямків діяльності позивача свідчать про те, що спірні операції здійснювались з метою використання втулок у господарській діяльності позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд також приходить до висновку, що податковий кредит сформовано за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає вимогам і правилам п/п. 3.1.1, п. 4.1., п. 4.5., п/п. 6.1.1. та п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість". Наявність у позивача вищезгаданих податкової накладної (до вилучення) підтверджується матеріалами справи та її копія залучена до матеріалів справи.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що визнається сторонами, а отже видача ним податкової накладної за фактично вчиненою операцією є правомірною.

Щодо доводів ДПІ про відсутність у контрагента трудових ресурсів (у штаті контрагента працює 1 особа) та відсутності матеріальних ресурсів, суд зазначає, що за характером спірної операції, поставка мала разовий та незначний за обсягом продукції характер, що, враховуючи посередницький характер діяльності контрагента позивача (з купівлі та подальшого продажу), не потребує для її організації та оформлення значної кількості працівників, наявності виробничих потужностей та складських ресурсів. Враховуючи її посередницький характер, ДПІ не довела, що для її організації недостатньо 1 особи. Під час розгляду справи відповідач не довів кількості працівників, яка повинна працювати у контрагента для виконання спірних операцій, але була відсутня. Під час розгляду справи, враховуючи характер спірної операції, ДПІ не довела необхідності наявності у цьому випадку складських та виробничих ресурсів. В даному випадку, як приходить до висновку суд, спірна операція цілком підтверджується сукупністю встановлених під час розгляду справи обставин.

Відповідачем не надано під час розгляду справи доказів суперечності спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а саме - рішення суду про визнання недійсним правочину, як-то передбачено ч. 3 ст. 228 ЦК України. З урахуванням вищенаведеного в сукупності, судом під час розгляду також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність спірних операцій.

В акті перевірки та під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для учасників операції, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в окремо або сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначеної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем також не надано вироку щодо посадових осіб контрагента позивача або позивача, який би свідчив про вчинення їх посадовими особами протиправних дій, зокрема, в контексті оподаткування спірних операцій.

Що стосується наданих ДПІ висновків експерту від 14.07.2011 р. та від 15.07.2011 р., якими ДПІ обґрунтовує неналежне підписання контрагентом первинних документів за відносинами з позивачем, суд зазначає, що у п. 11 та 12 висновку від 14.07.2011 р. зазначено, що по рахунку-фактурі від 14.10.2009 р. та податковій накладній від 05.11.2009 р. № 319 дослідження не проводились. Те саме зазначено і у висновку експерта від 15.07.2011 р., а отже доводи ДПІ не підтверджуються належними доказами.

Надані ДПІ копії процесуальних документів по кримінальній справі, у т.ч. пояснення ОСОБА_5, самі по собі не свідчать про відсутність поставки на користь позивача за спірною операцією, не спростовують наведених вище висновків суду та не доводять зворотного.

Відносно доводів ДПІ про те, що у графі податкової накладної де визначено прізвище особи, яка її склала, надруковано «ОСОБА_4.», суд зазначає, що висновком експерта не спростовано її підписання директором позивача.

Враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обовязку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, в даному випадку відповідачем не доведено обставин, які б відповідно до вимог податкового законодавства унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями, фактичне здійснення яких не спростовано податковим органом.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення. В свою чергу, судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача, які б спричиняли невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту з ПДВ, у звязку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001062320 від 19.10.2011 року Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Київський річковий порт»на відшкодування сплаченого судового збору (державного мита) 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 22.12.2011 р.