Постанова № 20263525, 19.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2011 року № 2а-13273/11/2670

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м.Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Начальника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна Сенчука Василя Володимировича

про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання протиправною бездіяльність Начальника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна Сенчука Василя Володимировича, що проявилась в ненаданні протягом пяти робочих днів детального розрахунку інвентаризаційної вартості квартири АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа №957) станом на 23 лютого 2011 року та 14 липня 2011 року, про що йшлося в пункті 3 вимог його запиту від 12 серпня 2011 року та про зобовязання відповідача протягом пяти робочих днів вирішити вимогу пункту 3 запиту позивача від 12 серпня 2011 року та надати позивачу детальний розрахунок інвентаризаційної вартості квартири АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа № 957) станом на 23 лютого 2011 року та 14 липня 2011 року, а також про постановлення окремої ухвали для направлення її до Прокуратури м. Києва для вжиття заходів прокурорського нагляду у сфері запобігання і протидії корупції відповідно до статті 29 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Ухвалою суду від 20 вересня 2011 року відкрито скорочене провадження у справі, встановлено для відповідача строк подання заперечення проти позову та всіх доказів на їх підтвердження до 19 жовтня 2011 року.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2011 року справу призначено до судового розгляду, оскільки суд прийшов до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

30 листопада 2011 року суд ухвалив перейти до письмового провадження у справі в звязку з неявкою представників сторін в судове засідання та враховуючи клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, закони України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна, затверджену наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 та зазначає, що начальником Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна Сенчуком В.В. не надана позивачу в строк відповідь на його інформаційний запит від 12 вересня 2011 року, чим порушено його право на отримання повної та достовірної інформації.

Відповідач в судові засідання не зявився, проте через канцелярію суду подав заперечення по суті заявлених позовних вимог. В своїх запереченнях відповідач посилався на закони України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про звернення громадян», Тимчасове положення про державну реєстрацію обєктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, затверджене рішенням Київської міської ради від 20 червня 2002 року №74/74, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5, Наказ Міністерства житлово-комунального господарства України від 7 лютого 2009 року № 31 та зазначив, що позивачу надана відповідь на його звернення в строк, встановлений Законом України «Про звернення громадян».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 звернувся до Начальника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна Сенчука Василя Володимировича із запитом від 12 серпня 2011 року про надання інформації в порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації», в якому просив надати наступну інформацію:

1) яким нормативним актом чи іншим документом встановлені принципи та правові підстави формування інвентаризаційної вартості квартир в житлових будинках?

2) якою методикою керується бюро технічної інвентаризації при визначенні інвентаризаційної вартості квартир?

3) надати повний детальний розрахунок інвентаризаційної вартості квартири №50 у житловому будинку № 25 по проспекту Науки (інвентаризаційна справа №957) станом на 23 лютого 2011 року та 14 липня 2011 року.

Вказаний запит Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна отримало 12 серпня 2011 року, згідно штампу вхідної кореспонденції.

31 серпня 2011 року позивач надіслав на адресу Начальника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна Сенчука В.В. скаргу на бездіяльність розпорядника інформації та просив вирішити його запит від 12 серпня 2011 року.

18 серпня 2011 року відповідач листом за № 39158 (И-2011) повідомив позивача, що оцінка квартири виконується відповідно до методики, розробленої Міністерством житлово-комунального господарства України згідно збірника укрупнених показників вартості відтворення багатоповерхових житлових будинків СОУ ЖКГ 75.11-35077234.0016:2009, якій надана чинність наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 7 лютого 2009 року № 31. У вказаному листі відповідач зазначив, що при визначенні вартості квартири враховано вартість конструктивних елементів, вартість поліпшень на момент інвентаризації, рік побудови будинку та вказав на те, що згідно листа № 21-20/381/0/6-11 від 27 квітня 2011 року при визначенні вартості відтворення багатоквартирних житлових будинків квартирного типу застосований індекс 1,86.

Відповідь Начальника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна Сенчука В.В. надіслана на адресу ОСОБА_1 7 вересня 2011 року, згідно штампу на конверті працівника пошти.

Закон України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ «Про інформацію»(із змінами та доповненнями, далі Закон № 2657-ХІІ) регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Під інформацією розуміються будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону № 2657-ХІІ).

Відповідно до статті 5 Закону № 2657-ХІІ кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію забезпечується, зокрема створенням механізму реалізації права на інформацію, обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення (стаття 6 Закону № 2657-ХІІ).

Згідно абзацу 2 пункту 2 статті 7 Закону № 2657-ХІІ суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації»(далі Закон № 2939) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Статтею 5 Закону № 2939 передбачено, що доступ до інформації забезпечується, зокрема шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (стаття 19 Закону № 2939).

Таким чином, звернення ОСОБА_1 від 12 серпня 2011 року підпадає під дію норм Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно статті 20 Закону № 2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (пункт 4 статті 20 Закону № 2939).

Відповідно до статті 23 Закону № 2939 рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надана відповідь по першому та другому підпунктах інформаційного запиту.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі (частина пята статті 22 Закону № 2939).

Частиною шостою статті 22 Закону № 2939 встановлено, що відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про прийняття відповідачем рішення про відмову чи про відстрочку в задоволенні запиту в частині розрахунку інвентаризаційної вартості квартири АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа № 957) станом на 23 лютого 2011 року та 14 липня 2011 року.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про порушення відповідачем порядку, встановленого законодавством при розгляді інформаційного запиту.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та керуючись принципами адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про порушення відповідачем права особи на отримання повної відповіді на його інформаційний запит.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Начальника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна Сенчука В.В., що проявилась в ненаданні протягом пяти робочих днів відповіді на пункт 3 інформаційного запиту позивача від 12 серпня 2011 року та про зобовязання відповідача протягом пяти робочих днів вирішити вимогу пункту 3 запиту позивача від 12 серпня 2011 року.

Відносно заявленої вимоги позивача про постановлення окремої ухвали для направлення її до Прокуратури м. Києва для вжиття заходів прокурорського нагляду у сфері запобігання і протидії корупції відповідно до статті 29 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Позивач зазначив, що в діях відповідача містяться ознаки корупційного правопорушення, які призвели до порушення права позивача на вільне одержання інформації, необхідної для реалізації ним своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно статті 1 Закону України від 07.04.2011 № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції»корупція - використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем корупційних правопорушень.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимоги позивача в частині постановлення окремої ухвали для направлення її до Прокуратури м. Києва для вжиття заходів прокурорського нагляду у сфері запобігання і протидії корупції відповідно до статті 29 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», тому позов в цій частині визнається судом таким, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Начальника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна Сенчука Василя Володимировича, що проявилась в ненаданні протягом пяти робочих днів відповіді на пункт 3 інформаційного запиту ОСОБА_1 від 12 серпня 2011 року

3. Зобовязати Начальника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна Сенчука Василя Володимировича протягом пяти робочих днів вирішити вимогу пункту 3 запиту ОСОБА_1 від 12 серпня 2011 року.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України в особі Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна судові витрати в розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева