Постанова № 20263517, 01.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 грудня 2011 року 14:50 № 2а-16328/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Кириченка О.С.;

відповідача: Капустіної А.А.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Флеш”

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04 листопада 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Флеш” (далі по тексту позивач, ТОВ“Фірма “Флеш”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 25 жовтня 2011 року №0007292304.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2011року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-16328/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21 листопада 2011 року.

В судовому засіданні 21 листопада 2011 року оголошено перерву у звязку з необхідністю надання додаткових доказів до 28 листопада 2011 року.

28 листопада 2011 року в судове засідання не прибув представник відповідача, попередньо подавши клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з чим розгляд справи відкладено на 01 грудня 2011 року.

В судовому засіданні 01 грудня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 25 жовтня 2011 року №0007292304 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3статті 54 та абзацом другим пункту 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Проподаток на додану вартість” ТОВ “Фірма “Флеш” збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану на 809261,25грн., в тому числі за основним платежем 647409,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 161852,25 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 18 липня 2011 року №1663/23-04/19034993 “Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Флеш”, код за ЄДРПОУ 19034993 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р.” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ “Фірма “Флеш” з ПП “Фенікс Драфт” та, що відповідно до отриманої інформації від ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м.Києва стосовно ПП “Фенікс Драфт” порушено кримінальну справу №53-3773 від 28лютого 2011 року за ознаками фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

З огляду на викладену інформацію, в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7Закону України “Проподаток на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2009 року, на суму 657409,00грн.

Позивач вважає протиправним спірне податкове повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги наступним: на момент здійснення спірних операцій та складання податкових накладних ПП “Фенікс Драфт” було зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції з цим контрагентом є реальними та відповідають дійсному економічному змісту; порушення кримінальної справи стосовно підприємства контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступних мотивів.

На підставі даних податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ “Фірма “Флеш” за грудень 2008 року та додатку №5 “Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів”, первинних, розрахункових та платіжних документах, суд встановив, що фактично позивач мав взаємовідносини з ПП “Фенікс Драфт” та сформував податковий кредит за такими операціями у грудні 2008року, а не в грудні 2009року, як помилково зазначено в Акті перевірки.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити факт здійснення та реальність господарських операцій між ТОВ “Фірма “Флеш” та ПП“Фенікс Драфт” та наявність спеціальної податкової правосубєктності зазначених сторін, зокрема, статусу платника податку на додану вартість.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до господарського договору поставки №Ф0312/2, укладено 03 грудня 2008 року між ТОВ “Фірма “Флеш” (покупець) та ПП“Фенікс Драфт” (постачальник), постачальник зобовязується передати на умовах даного договору покупцеві товар (асортимент продукції, визначеної в прайс-листі постачальника), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього.

Згідно накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, ПП“Фенікс Драфт” постачало на адресу позивача меблі (меблеві гарнітури, мякі меблі, матраци, шафи тощо) на загальну суму 3884454,00 грн.

ПП“Фенікс Драфт” виписало на адресу ТОВ “Фірма “Флеш” податкові накладні від 01 грудня 2008 року №01-12-04, №01-12-05, від 15 грудня 2008 року №15-12-01, №15-12-02, №15-12-03, від 24 грудня 2008 року №24-12-01, №24-12-02, №24-12-03, від 29 грудня 2008року №29-12-01, №29-12-02, №29-12-03, від 30 грудня 2008 року №30-12-01, №30-12-02на загальну суму 3884454,00 грн. в тому числі податок на додану вартість 657409,00грн.

В оплату за поставлені меблі виконані ТОВ “Фірма “Флеш” перерахувало на рахунок ПП“Фенікс Драфт” грошові кошти у повному обсязі вартості товару, що підтверджується оригіналами відповідних виписок банку.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (вредакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП“Фенікс Драфт”, у звязку з придбанням товару (меблів).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації Українивід 30 травня 1997 року №165, всіскладені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПП“Фенікс Драфт” - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ПП“Фенікс Драфт” станом на 02 листопада 2011 року зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій та придбання позивачем підрядних робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що одним із видів діяльності ТОВ “Фірма “Флеш” є оптова та роздрібна торгівля меблями, посередництво в торгівлі меблями.

Позивач займає провідну позицію на ринку меблів, має мережу меблевих точок продажу, зокрема, в торгових центрах “Даринок”, “6-й елемент”, “4Room”, в яких представлений широкий асортимент меблів; меблевий центр “Флеш” нагороджений дипломом Київського міжнародного меблевого форуму за краще представлення продукції та ювілейною грамотою Української асоціації мебельників з нагоди 15-річчя створення компанії; має свій веб-сайт www.flashmeb.com, на якому міститься загальнодоступна інформація про позивача та його діяльність.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ПП “Фенікс Драфт” є оптова торгівля меблями.

Суд встановив, що частина придбаних у ПП “Фенікс Драфт” меблів реалізована позивачем на адресу третіх осіб (юридичних, фізичних), зокрема, через роздрібну мережу, частина зберігається на складі (знаходиться в продажу).

На підтвердження реальності здійснених операцій ТОВ “Фірма “Флеш” надало в матеріали справи копії господарських договорів на реалізацію меблів, специфікацій, товарних та розрахункових чеків, довіреностей на отримання товару, відомості про рух товарів на складі, каталоги меблевої продукції, грамоти.

Доказів на підтвердження відсутності у ПП “Фенікс Драфт” можливостей здійснювати поставку меблів на адресу позивача відповідачем не надано.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції ТОВ“Фірма “Флеш” з ПП “Фенікс Драфт” здійснювались в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та намірам сторін, підтверджені необхідними первинними, розрахунковими, платіжними документами, а товари (меблі) придбавалися позивачем з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття “добросовісний платник податків”. Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи стосовно ПП “Фенікс Драфт” за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, оскільки, на переконання суду, порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ“Фірма “Флеш” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість грудень 2008 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1пункту 7.7 статті 7 Закону України “Проподаток на додану вартість” є помилковими, відтак збільшення ТОВ“Фірма “Флеш” суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та накладення штрафу є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 25 жовтня 2011 року №0007292304 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ“Фірма “Флеш” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Флеш” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 25 жовтня 2011 року №0007292304.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Флеш” судові витрати у розмірі 30,00 грн. (тридцять гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко