Постанова № 20263411, 16.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2011 року15:55 № 2а-2196/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді КузьменкаВ.А., суддів Амельохіна В.В., Клочкової Н.В., за участю секретаря ХібенЮ.Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Укрзернотранс-К”

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15 лютого 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрзернотранс-К” (далі по тексту позивач, ТОВ“Укрзернотранс-К”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 07 жовтня 2011 року №0007752304/0, згідно з яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість 2893083,00 грн.

Крім того позивач просив поновити строк звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2011 року поновлено ТОВ “Укрзернотранс-К” строк звернення до адміністративного суду, відкрито провадження в адміністративній справі №2а-2196/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16 березня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, а розгляд справи відкладався за обґрунтованим клопотанням сторін.

В судове засідання 17 листопада 2011 року не прибув представник відповідача.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 17 листопада 2011 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 07 жовтня 2010 року №0007752304/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Укрзернотранс-К” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2893083,00 грн., у тому числі за основним платежем 2009166,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 883917,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 20 вересня 2010 року №719/23-4/31406764 “Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрзернотранс-К” (код за ЄДРПОУ 31406764) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ “Інформаркет-Груп” (код ЄДРПОУ 33146500) за січень, лютий 2010року; ТОВ “Укрспецюрбізнес” (код за ЄДРПОУ 36925995) за лютий 2010 року, ТОВ“Шляховик-авто” (код за ЄДРПОУ 35976724) за квітень 2010 року, ТОВ“Рекламно-маркетингове агентство “Монамі” (код за ЄДРПОУ 36375673) за квітень, травень, червень 2010року” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні обставини: за результатами аналізу даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України по податковій декларації ТОВ “Укрзернотранс-К” встановлено відхилення між задекларованим податковим кредитом та задекларованими податковими зобовязаннями ТОВ “Інформаркет-Груп” за січень, лютий 2010 року, ТОВ“Укрспецюрбізнес” за лютий 2010 року, ТОВ “Шляховик-авто” за квітень 2010 року, ТОВ“Рекламно-маркетингове агентство “Монамі” за квітень, травень та червень 2010 року на загальну суму 2009166,00 грн., у звязку із тим, що зазначені контрагенти позивача не включили відповідні суми податку на додану вартість до складу податкових зобовязань за відповідні періоди.

Враховуючи наведене, в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2009166,00 грн., у тому числі за січень 2010 року 225000,00 грн., за лютий 2010 року 388333,00 грн., за квітень 2010 року 525833,00 грн., за травень 2010 року 533333,00 грн., за червень 2010року 336667,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, виходячи з того, що достатньою підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, виписана продавцем товарів і право на нарахування податкового кредиту у покупця товарів виникає незалежно від податкового обліку особи-продавця товарів, яка виписало податкову накладну.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ “Укрзернотранс-К”, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Матеріали справи свідчать, що 15 лютого 2010 року між ТОВ “Укрзернотранс-К” (замовник) та ТОВ“Укрспецюрбізнес” (виконавець) укладено договір №15/02/10 про надання рекламних послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання по організації рекламного обслуговування замовника.

Згідно з актами виконаних робіт (наданих послуг) та звіту ТОВ“Укрспецюрбізнес” надало позивачу послуги по виготовленню та розповсюдженню рекламних листівок на елеваторах автономної Республіки Крим.

10 червня 2009 року між ТОВ “Укрзернотранс-К” (замовник) та ТОВ“Інформаркет-Груп” (виконавець) укладено договір №20/06/09 про надання рекламних послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання по організації рекламного обслуговування замовника.

Відповідно до актів виконаних робіт (наданих послуг), рахунків-фактур та звітів ТОВ“Інформаркет-Груп” надало позивачу послуги по виготовленню та розповсюдженню рекламних листівок на елеваторах областей України (Вінницької, Донецької, Волинської та ін.).

Аналогічний договір про надання рекламних послуг від 07 квітня 2010 року №07/4укладено між позивачем та ТОВ“Рекламно-маркетингове агентство “Монамі”.

Згідно з актами виконаних робіт (наданих послуг) та звітів ТОВ“Рекламно-маркетингове агентство “Монамі” надало позивачу послуги по виготовленню та розповсюдженню рекламних листівок в обласних центрах та інших населених пунктах України.

01 квітня 2010 року між ТОВ “Укрзернотранс-К” (замовник) та ТОВ “Шляховик-авто” (перевізник) укладено договір №01/14 про надання транспортно-експедиторських послуг, відповідно до якого перевізник надає послуги по міжнародним та внутрішнім перевозкам вантажів автомобільним транспортом та по організації таких перевозок.

Відповідно до актів надання послуг ТОВ “Шляховик-авто” надало позивачу автопослуги з перевезення зернових по території України.

ТОВ “Інформаркет-Груп”, ТОВ“Укрспецюрбізнес”, ТОВ “Шляховик-авто” та ТОВ“Рекламно-маркетингове агентство “Монамі” виписали на адресу ТОВ “Укрзернотранс-К” податкові накладні, датовані січнем, лютим, квітнем, травнем та червнем 2010 року на загальну суму 12054996, 00грн., у тому числі податок на додану вартість - 2009166,00 грн.

В оплату за поставлені послуги ТОВ Укрзернотранс-К” перерахувало на рахунки контрагентів грошові кошти на повну суму поставки, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Законом, що момент виникнення спірних правовідносин визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (вредакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий, квітень, травень та червень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ“Інформаркет-Груп”, ТОВ“Укрспецюрбізнес”, ТОВ “Шляховик-авто” та ТОВ“Рекламно-маркетингове агентство “Монамі”, у звязку з придбанням рекламних та автомобільних послуг.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача ТОВ “Інформаркет-Груп”, ТОВ“Укрспецюрбізнес”, ТОВ “Шляховик-авто” та ТОВ“Рекламно-маркетингове агентство “Монамі” були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку послуг; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ТОВ “Інформаркет-Груп”, ТОВ“Укрспецюрбізнес”, ТОВ“Шляховик-авто” та ТОВ“Рекламно-маркетингове агентство “Монамі” зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій та придбання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що ТОВ Укрзернотранс-К” займається організацією перевезення вантажів, організацією та контролем навантаження зерна: забезпечення контролю за наявністю зерна на елеваторі, перепис, звірка, ведення обліку.

На підставі документів, які містяться в матеріалах справи (рекламні листівки, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), суд встановив, що позивач замовляв у ТОВ “Інформаркет-Груп”, ТОВ“Укрспецюрбізнес” та ТОВ“Рекламно-маркетингове агентство “Монамі” рекламні листівки з метою доведення до потенційних споживачів інформації про свою діяльність; а послуги з автоперевезення у ТОВ“Шляховик-авто” замовлялись з метою перевезення зернових в межах власної господарської діяльності.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції позивача з наведеними вище контрагентами здійснювалися в межах його господарської діяльності, є реальними та підтверджуються необхідними документами, а надані послуги придбавалися позивачем з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість” та статей 1 і 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків; якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи; зазначена обставина не є підставою для позбавлення права платника податку на податковий кредит та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ Укрзернотранс-К” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за перевірений період.

За таких підстав, висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7Закону України “Проподаток на додану вартість” та заниження податку на додану вартість є помилковими, а визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є протиправним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07 жовтня 2011 року №0007752304/0 та необхідність його скасування.

В частині доводів представника відповідача про необхідність закриття провадження у справі та про залишення позовної заяви без розгляду колегія суддів звертає увагу на наступне.

Дійсно, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2011року в адміністративній справі №2а-17356/10/2670 за позовом ТОВ Укрзернотранс-К” до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 07 жовтня 2011 року №0007752304/0 позовну заяву ТОВ Укрзернотранс-К” залишено без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, при вирішенні адміністративної справи №2а-17356/10/2670 суд не розглядав питання поновлення ТОВ Укрзернотранс-К” строку звернення до адміністративного суду та причини поважності пропущення такого строку.

В свою чергу, при відкритті провадження в адміністративній справі №2а-2196/11/2670судом розглянуто заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, встановлено поважність причини пропуску такого строку, за результатами чого й було відкрито провадження у справі.

За таких підстав, на думку суду, підстави для залишення позовної заяви ТОВУкрзернотранс-К” без розгляд у та закриття провадження у справі відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Укрзернотранс-К” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрзернотранс-К” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 07 жовтня 2011 року №0007752304/0.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрзернотранс-К” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяВ.А. Кузьменко

Судді В.В. Амельохін

Н.В. Клочкова