Постанова № 20263316, 10.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2011 року 11:24 № 2а-12164/11/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕА РЕНТ ПРОЕКТ»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

про скасування податкових рішень-повідомлень № 0000362320, №0000372320 від 16.03.2011 року

Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 довіреність № б/н від 01.08.11

Від відповідачаОСОБА_2 довіреність № 3572-10-009 від 02.08.11

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 10.11.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва про скасування податкових рішень-повідомлень № 0000362320, №0000372320 від 16.03.2011 року

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.11р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 13.09.11р.

У судових засіданнях, що призначались на 13.09.11р., 04.10.11р., 20.10.11р., судом оголошувались перерви у звязку з необхідністю надати суду додаткові матеріали по справі та клопотанням позивача.

У судовому засіданні 10.11.11р. представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕА РЕНГ ПРОЕКТ»(надалі позивач), зареєстроване як юридична особа Голосіївською районною державною адміністрацією міста Києва 26.09.2006р. за № 10681020000016837 (код ЄДРПОУ 34601338), та перебуває на обліку, як платник податків, у Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м.Києва (надалі відповідач).

В період з 16.02.2011р. по 22.02.2011р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проводилась документальна невиїзна перевірка ТОВ «ЕА РЕНТ ПРОЕКТ»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету суми податку на прибуток в частині нарахування валових витрат та податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за періоди: з 01.01.2010р. по 31.01.2010р. та з 01.04.2010р. по 30.04.2010р. по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», про що складено Акт №119/1-23-20-34601338 від 01.03.2011р.

Перевіркою встановлено, порушення абз.4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження податку на прибуток в сумі 34000,00 грн. та п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження ПДВ на 27200,00 грн.

У вказаному акті відповідач посилається на те, що перевіркою господарських операцій позивача виявлено господарські операції з ознаками сумнівності, укладені із ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

16.03.2011р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення №0000362320, яким Позивачу визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в розмірі 34000,00 грн. за основним платежем та 8500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0000372320, яким визначено зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 27200,00 грн. за основним платежем та 6800,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ТОВ «ЕА РЕНТ ПРОЕКТ»оскаржувало зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте скарги залишені без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»укладено: Договір №587-2/09 від 14.12.2009р., на виконання якого було підписано акт приймання-передачі робіт №1 від 15.01.2010р. та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» виписано податкову накладну №2814 від 15.01.2010р. та Договір №588-1/10 від 16.02.2010р., на виконання якого було підписано акт приймання-передачі робіт №1 від 28.04.2010р. та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» виписано податкову накладну № 3947 від 28.04.2010р.

Зазначені договори, акти приймання-передачі та відповідні податкові накладні від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було підписано, як директором, громадянином ОСОБА_3, який під час допиту, у рамках розслідування кримінальної справи порушеної постановою старшого слідчого в ОВС Слідчого управлення податкової міліції ДПА України. від 27.09.2010, показав, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп», документи щодо фінансово - господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб.

У звязку з чим під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп»є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Роблячи висновки при складанні акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва виходила із того, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва та відповідно до даних автоматизованої інформаційної системи обласного рівня має стан - 10 «запит на встановлення місцезнаходження». В результаті здійснених заходів встановлено, що за вказаною адресою ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не знаходиться.

Однак того з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп» знаходиться в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується Витягом від 01.03.2011р.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладених позивачем з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»договорів приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст.234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безтоварності правочинів позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та не надано відповідних судових рішень, якими укладені позивачем з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»договори визнано недійсними.

З огляду на положення ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час укладення позивачем договорів з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»), відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Беручи до уваги вищевикладене, суд не приймає посилання представника відповідача на Акт перевірки, оскільки в ньому викладено зміст постанови слідчого Слідчого управління податкової міліції ДПА України про порушення кримінальної справи № 69-107 відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України, оскільки зазначені висновки органу попереднього слідства підлягають доведенню в судовому засіданні по відповідній кримінальній справі з дотриманням вимог ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України і, до набрання законної сили вироком, не мають юридичної сили.

Таким чином вина ОСОБА_3, виражена в намірі порушити публічний порядок під час укладання договору від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не доведена відповідачем.

А, по-друге, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що постановою ОВС СУ ПМ ДПА України від 27.04.2011 кримінальну справу №69-107 порушену стосовно ОСОБА_3 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, - закрито за відсутністю складу злочину.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобовязання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до субєкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до субєкта/субєктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачами правочини з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 8 цього Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч.7 ст.8 зазначеного Закону головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, субєкт господарювання зобовязаний обліковувати всі здійснені ним господарські операції відповідно первинних документів.

Згідно з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів податкових накладних та актів приймання-передачі, отриманих позивачем від ТОВ «С.Дж.Р.Груп»нормативно-правовим актам.

З огляду на це, у позивача не було жодних правових підстав порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку та не приймати до виконання податкові накладні від ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної, що цілком узгоджується з зазначеними вище вимогами Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на це, відсутні підстави для донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 34000,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 27200,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», та як наслідок нарахування штрафних санкцій на ці зобовязання.

Враховуючи наведені обставини позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень винесених ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 16.03.11р. за № 0000362320 та №0000372320 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м.Києва податкові повідомлення-рішення від 16.03.11р. №0000362320 та №0000372320.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій