Постанова № 20263184, 05.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 грудня 2011 року           08:10           № 2а-17184/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомпублічного акціонерного товариства «Промзв’язок» додержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва проскасування податкових повідомлень-рішень від 25.08.2009 №0012401503/0, від 21.09.2009 №0012401503/1, від 02.12.2009 №0012401503/2 та від 16.02.2010 №0012401503/3, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Відкрите акціонерне товариство «Промзв’язок»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.08.2009 №0012401503/0, від 21.09.2009 №0012401503/1, від 02.12.2009 №0012401503/2 та від 16.02.2010 №0012401503/3 та присудження з Державного бюджету України компенсації витрат на правову допомогу, пов’язану із розглядом справи, у розмірі 10000,00грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що органом державної податкової служби при перевірці правильності обчислення позивачем земельного податку з юридичних осіб безпідставно застосовано положення рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №944/944, внаслідок чого державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва податковими повідомленнями-рішеннями від 25.08.2009 №0012401503/0, від 21.09.2009 №0012401503/1, від 02.12.2009 №0012401503/2 та від 16.02.2010 №0012401503/3 необґрунтовано донараховано податкове зобов’язання із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 189401,94 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9470,10 грн. Відповідач проти позову заперечив із посиланням на правомірність застосування положень рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №944/944 при перевірці правильності обчислення позивачем земельного податку з юридичних осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2010 в адміністративній справі №2а-17184/09/2670 зупинено провадження до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-3417/09 за позовом Всеукраїнської громадської організації «Український союз промисловців і підприємців», Українського союзу об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення «УКРСОЮЗСЕРВІС», відкритого акціонерного товариства «Фармак»до Київської міської ради про скасування пункту 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2011 в адміністративній справі №2а-17184/09/2670 поновлено провадження, справу призначено до судового розгляду на 28.11.2011. Розгляд справи 28.11.2011 відкладено згідно з приписами статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з неявкою повноважного представника позивача.

Згідно з відміткою служби діловодства суду 29.11.2011 повноважним представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

У свою чергу, згідно з відміткою служби діловодства суду 28.11.2011 представником державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва проведено камеральну перевірку податкового розрахунку земельного податку відкритого акціонерного товариства «Промзв’язок», код ЄДРПОУ 05744797, за період з 01.01.2009 по 03.08.2009, за результатами якої складено акт перевірки від 03.08.2009 №2951/15-306.

Актом перевірки від 03.08.2009 №2951/15-306 встановлено заниження позивачем земельного податку з юридичних осіб у розмірі 189401,94 грн.

Так, відкритим акціонерним товариством «Промзв’язок»до державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва подано податковий розрахунок із земельного податку з юридичних осіб на 2009 рік від 27.01.2009 №1033, згідно з яким позивачем самостійно визначено розмір грошового зобов’язання із земельного податку за період квітень-червень 2009 року у сумі 94700,97 грн.

Під час проведення перевірки державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва з урахуванням пункту 2 рішення Київської міської ради 25.12.2008 №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»розмір податкового зобов’язання із земельного податку за відповідний період визначено у розмірі 284102,91 грн., у зв’язку з чим податковим органом зроблено висновок про заниження відкритим акціонерним товариством «Промзв’язок»податкового зобов’язання із земельного податку з юридичних осіб за період квітень-червень 2009 року у розмірі 189401,94 грн.

На підставі акту перевірки від 03.08.2009 №2951/15-306 державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.08.2009 №0012401503/0, яким відкритому акціонерному товариству «Промзв’язок»донараховано податкове зобов’язання із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 189401,94 грн. та на підставі підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9470,10 грн.

За результатами процедури апеляційного узгодження державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.09.2009 №0012401503/1, від 02.12.2009 №0012401503/2 та від 16.02.2010 №0012401503/3, яким суму податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій, визначену податковим повідомленням-рішенням від 25.08.2009 №0012401503/0 залишено без змін.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 2 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»встановлено, що з 01.04.2009 плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними (казенними) підприємствами, підприємствами оборонно-промислового комплексу, визначеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №1382-р, для будь-яких потреб та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі».

Законом, який на момент виникнення спірних правовідносин визначав принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, був Закон України «Про систему оподаткування».

Спеціальним законом, який визначав розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку був Закон України «Про плату за землю»в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Згідно з частиною другою названої статті загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Згідно з частиною четвертою статті 21 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Згідно із статтею 85 Конституції України прийняття законодавчих актів відноситься до компетенції вищого законодавчого органу України –Верховної Ради України.

З системного аналізу пункту 8 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»та статті 4 Закону України «Про плату за землю»вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку як загальнодержавного обов’язкового платежу належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватися лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».

Так, відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов’язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», суд дійшов висновку, що пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає положенням Законів України «Про плату за землю»та «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб’єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню підлягає частина перша статті 7 Закону України «Про плату за землю»як нормативно-правового акту, який має вищу юридичну силу.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 27 вересня 2010 року в адміністративній справі №2а-332/10, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2011 року, визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття пункт 2 рішення Київської міської ради від 25грудня 2008року №944/944 «Про питання користування земельними ділянками в місті Києві».

У вказаній постанові встановлено, що пункт 2 рішення Київської міської ради від 25грудня 2008року №944/944 «Про питання користування земельними ділянками в місті Києві»прийнятий Київською міською радою з перевищенням повноважень, наданих Законом України «Про місцеве самоврядування», не відповідає нормам Законів України «Про систему оподаткування»та «Про плату за землю», і, відповідно, не є підставою для встановлення плати за землю.

Частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, визначення відкритому акціонерному товариству «Промзв’язок»суми податкового зобов’язання з податку на землю на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 25грудня 2008 року №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»та накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.4пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є протиправним.

Згідно з довідкою відділу статистики у Оболонському районі міста Києва від 20.07.2011 №323853 організаційно-правову форму відкритого акціонерного товариства «Промзв’язок»з відкритого акціонерного товариства змінено на публічне акціонерне товариство.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Промзв’язок»про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.08.2009 №0012401503/0, від 21.09.2009 №0012401503/1, від 02.12.2009 №0012401503/2 та від 16.02.2010 №0012401503/3 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одночасно з викладеним, аналізуючи доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про присудження виплати з Державного бюджету України на користь позивача витрат на правову допомогу, пов’язану із розглядом справи, у розмірі 10000,00грн., суд виходить з наступного.

Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»граничний розмір компенсації витрат в адміністративних справах, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Публічним акціонерним товариством «Промзв’язок»заявлено вимогу про присудження витрат на правову допомогу у розмірі 10000, 00 грн. На обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаної позовної вимоги, позивачем надано копію договору на юридичне обслуговування від 21.12.2009 б/н, відповідно до пункту 4.2 якого вартість юридичного обслуговування становить 10000,00 грн., а також копію виписки по особовому банківському рахунку позивача за 02.03.2010, відповідно до якого позивачем на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перераховано попередню оплату за юридичне обслуговування у розмірі 10000,00 грн.

Разом з тим, враховуючи те, що позивачем на обґрунтування розміру компенсації витрат на правову допомогу у заявленій сумі, не надано суду розрахунку заявленої суми із врахуванням вимог названої постанови Кабінету Міністрів України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у вказаній частині.

Керуючись статтями 9, 69, 70, 71, 122 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 25.08.2009 №0012401503/0, від 21.09.2009 №0012401503/1, від 02.12.2009 №0012401503/2 та від 16.02.2010 №0012401503/3.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Літвінова А.В.