Постанова № 20263069, 30.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2011 року 14:30 № 2а-14028/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В.., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві роботі з великим платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТзОВ «Епіцентр К»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позову позивач вважає необґрунтованим висновок податкового органу про безпідставність формування податкового кредиту по контрагенту ТзОВ «Медіамаркет Груп»на тій підставі, що укладений правочин не був спрямований на реальне настання наслідків, тому є нікчемним, оскільки виконання правочину підтверджується первинною документацією.

В поданих письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки відсутня первинна документація, яка підтверджує товарність господарських операцій позивача та ТзОВ «Медіамаркет Груп», а також перевіркою встановлено, що контрагент позивача ТзОВ «Медіамаркет Груп»визнаний банкрутом та не відобразив зобовязання з ПДВ у податковій звітності. Покликається на нікчемність правочину між ТзОВ «Епіцентр К»та ТзОВ «Медіамаркет Груп»

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 20.12.2010р. по 06.04.2011р. СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Епіцентр К»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010р., про що складено Акт №1083/23-222-32490244 від 13.04.2011р.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість встановлено порушення пп. 7.2.З., п.7.2, пп. 7.2.6., пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 211 035 грн., та завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 65153 грн.

За результати перевірки, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП прийняла податкові повідомлення-рішення №0000274230 від 28.04.2011р., яким визначила ТзОВ «Епіцентр К»зобовязання по ПДВ на суму 211 035 грн. за основним платежем та 52 759 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також №0000284230 від 28.04.2011р., яким зменшено суму відємного значення суми ПДВ на 65153 грн.

ТзОВ «Епіцентр К»оскаржувало зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте в задоволенні скарги відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2008р. між ТзОВ «Епіцентр К»(рекламодавець) та ТзОВ «Медіамаркет Груп»(рексламіст) було укладено договір №МГ-03, згідно якого рекламодавець замовляє, а рекламіст надає, у відповідності до замовлень рекламодавця, послуги по розміщенню реклами.

Також, перевіркою встановлено, що сторонами було укладено: додаток до договору від 07.12.2009р. (розміщення банерів), додаткову угоду №2 від 05.07.2010р. (розміщення реклами на радіо), додаткову угоду №1 від 24.06.2010р. (розміщення реклами на радіо), додаток №23/3 від 23.03.2010р. (динамічне розміщення банерів).

Сторонами договору було підписано акти здачі-прийняття робіт №ОУ-0000222 від 21.10.2009р. на суму 6940,80 грн., №ОУ-0000842 від 04.11.2009р. на суму 12893,50 грн., №ОУ-0000922 від 15.12.2009р. на суму 27184,80 грн., №ОУ-0000923 від 04.12.2009р. на суму 5205,60 грн., №ОУ-0000022 від 25.01.2010р. на суму 976,05 грн., №ОУ-000023 від 25.01.2010р. на суму 5061 грн., №ОУ-0000174 від 25.03.2010р. на суму 3856 грн., №ОУ-0000222 від 21.04.2010р. на суму 7916,85 грн.

ТзОВ «Медіамаркет Груп»видало ТзОВ «Епіцентр К»податкові накладні: №584 від 22.07.2009р., №576 від 20.07.2009р., №575 від 17.07.2009р., №1031 від 03.12.2009р., №1033 від 04.12.2009р., №936 від 04.11.2009р., №17 від 25.01.2010р., №18 від 25.01.2010р., №855 від 21.10.2009р., №583 від 24.07.2009р., №580 від 23.07.2009р., №581 від 23.07.2009р., №1032 від 15.12.2009р.

Також позивачем надано копії платіжних доручень оплати за поставку послуг.

В ході перевірки податковий орган дійшов висновку, що зазначені господарські операції були безтоварними, укладені без мети настання реальних наслідків, тому вважаються нікчемними, а також посилався на те, що ТзОВ «Медіамаркет Груп» ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2010р. визнано банкрутом.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, факт поставки (послуг) підтверджується договором та додатками, актами здачі-прийняття робіт, копіями платіжних документів.

Згідно п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

ТзОВ «Епіцентр К»здійснило на користь постачальника оплату за поставлений товар, у вартість поставленого товару була включена сума ПДВ.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні.

Позивач відповідно мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за поставку розрахувався у вартість якої була включена сума нарахованого продавцем ПДВ.

Відповідно до п. 7.2.6 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно пп.7.7.1 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Як зазначалось вище, ТзОВ «Медіамаркет Груп»видало ТзОВ «Епіцентр К»податкові накладні.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з відповідного Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру ТзОВ «Медіамаркет Груп»на момент укладення чи виконання договорів. Також, не надано доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано копії рішення, яким визнано ТзОВ «Медіамаркет Груп»банкрутом на момент здійснення господарських операцій.

Крім цього, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (згідно Узагальнення судової практики Вищим адміністративним судом України від 07.02.07р.).

Крім цього, в акті перевірки відповідач покладається на нікчемність укладеного позивачем та ТзОВ «Медіамаркет Груп»правочину, оскільки він не відповідає вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Відповідачем не надано доказів визнання позивачем укладеного позивачем із ТзОВ «Медіамаркет Груп»в судовому порядку недійсним.

Крім цього, У відповідності до пп. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, яким визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом а) пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як зазначалось вище, позивач включив до суми податкового кредиту вартість поставлених послуг за які повністю розрахувався, та відповідно до зазначених вище норм скоригував зобовязання по ПДВ, а тому висновок податкового органу про завищення суми відємного значення неоюгрунтований.

Також, ТзОВ «Епіцентр К»надано висновок Київського НДІСЕ №11569/11-45 від 25.11.2011р., в якому судовим експертом зроблено висновок, що заниження ПДВ по господарських операціях придбання послуг у ТзОВ «Медіамаркет Груп»нормативно та документально не підтверджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві роботі з великим платниками податків від 28.04.2011р. №0000274230 та №0000284230.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь ТзОВ «Епіцентр К»за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної в строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.О. Баранов