Постанова № 20263063, 19.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2011 року                     № 2а-13610/11/2670

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м.Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська»про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2010 рік у розмірі 74016,10 грн. та пені у розмірі 3574,20 грн.

Ухвалою суду від 30 вересня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Під час розгляду справи сторони надали витребовувані судом документи.

В судовому засіданні 29 листопада 2011 року представник позивача заявив клопотання про перехід до письмового провадження у справі. Представник відповідача проти задоволення клопотання не заперечив.

          Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Пункт перший статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні та на основі наявних матеріалів справи.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Господарський кодекс України, закони України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про зайнятість населення», Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, Порядок нарахування пені та її сплати, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 233, Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 та зазначає, що Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська»повинно було працевлаштувати шість інвалідів, а працевлаштувало чотирьох, в зв’язку з чим до відповідача застосовано адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 74016,10 грн. та нараховано пеню за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3574,20 грн., що разом складає 77 590 грн.

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1434та зазначила, що Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська»протягом 2010 року своєчасно подавало до Шевченківського районного центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць, проте на підприємство не направлялися інваліди для їх працевлаштування. Крім того, представник відповідача зазначила, що інваліди безпосередньо не звертались до відповідача з метою працевлаштування.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська»є юридичною особою та перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ 34966191).

Частиною другою статті 4 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі –Закон № 875-ХІІ, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.

Відповідно до статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць, відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (частина шоста статті 19 Закону №875-ХІІ).

Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено обов’язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська» 24 лютого 2011 року подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік за формою та в порядку, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 та наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42.

Згідно вказаного звіту відповідач у 2010 році мав працевлаштувати шість інвалідів, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників у 2010 році складала 149 осіб, проте працевлаштував чотирьох. Відповідно до звіту, розмір середньої річної заробітної плати на Комунальному підприємстві «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська»становить 37008,05 грн. Оскільки у відповідача не було створено два робочі місця для інвалідів й відповідно їх не працевлаштовано, то утворилась заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 74016,10 грн. Також на відповідача накладено пеню за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3574,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська»подавалися звіти за формою 3-ПН з переліком вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів до Шевченківського районного центру зайнятості станом на 12 січня 2010, згідно якого на підприємстві існує 2 вакансії для інвалідів, станом на 11 лютого 2010 року, згідно якого на підприємстві існує 2 вакансії для інвалідів, станом на 2 березня 2010 року, згідно якого на підприємстві існує 3 вакансії для інвалідів, станом на 28 квітня 2010 року, згідно якого на підприємстві існує 2 вакансії для інвалідів, станом на 26 травня 2010 року, згідно якого на підприємстві існує 2 вакансії для інвалідів, станом на 29 червня 2010 року, згідно якого на підприємстві існує 2 вакансії для інвалідів, станом на 28 липня 2010 року, згідно якого на підприємстві існує 2 вакансії для інвалідів, станом на 25 серпня 2010 року, згідно якого на підприємстві існує 2 вакансії для інвалідів, станом на 15 вересня 2010 року, згідно якого на підприємстві існує 2 вакансії для інвалідів, станом на 15 жовтня 2010 року, згідно якого на підприємстві існує 2 вакансії для інвалідів, станом на 15 листопада 2010 року, згідно якого на підприємстві існує 2 вакансії для інвалідів, станом на 29 грудня 2010 року, згідно якого на підприємстві існує 2 вакансії для інвалідів.

Крім того, Шевченківський районний центр зайнятості листом від 30 листопада 2011 року № 11246 повідомив, що КП «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська»у 2010 році надавало звіти по формі № 3-ПН та вказувало вільні вакансії для інвалідів, проте інваліди на вакантні місця районним центром зайнятості направлені не були.

Отже, враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем було вжито усіх необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обов’язок щодо працевлаштування інвалідів крім роботодавця також покладений й на центри зайнятості, а тому враховуючи відсутність людей з обмеженими вадами, які б потребували роботи, запропонованої підприємством відповідача, наявність вакантних робочих місць для інвалідів не може бути підставою для відповідальності підприємства за їх не працевлаштування.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушеня є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками.

Таким чином, враховуючи, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, відповідно до нього не можуть застосовуватися адміністративно-господарські санкції.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська»про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                          М.А.Бояринцева