Постанова № 20263021, 05.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2011 року 16:12 № 2а-11720/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою діяльністю «Науково виробниче обєднання «Нафтохімекологія»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТзОВ «НВО «Нафтохімекологія»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновок податкового органу про безпідставність формування податкового кредиту по контрагенту ТзОВ «Вакко»з підстав, що останнє не задекларувало податкових зобовязань та відсутнє за місцезнаходженням, відсутня матеріальна база для здійснення господарської діяльності вважає безпідставним, оскільки у контрагентів були наявні свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, а також факт виконання господарських операцій підтверджується первинними документами.

В поданих письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки, перевіркою встановлено, що контрагент позивача ТзОВ „Вакко" відсутнє за місцезнаходженням, доказів здійснення господарської діяльності не надано, створене з метою надання податкової вигоди третім особам, а тому формування податкового кредиту по даному підприємству вважає незаконним.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 01.07.2011р. по 14.07.2011р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТзОВ «НВО «Нафтохімекологія»з питань правових відносин з ТзОВ „Вакко", про що складено Акт №342/1-23-60-32911004 від 14.07.2011р.

Перевіркою встановлено, порушення п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження ПДВ на 152 154 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що ТзОВ «НВО «Нафтохімекологія»у лютому, квітні 2010р. мало взаємовідносини з ТзОВ „Вакко", яке зареєстроване в ДПІ у Печерському р-ні. м. Києва та має стан 9 - місцезнаходження не встановлено. До перевірки не надано доказів здійснення ТзОВ «Вакко»господарської діяльності, не підтверджено поставок товарів, що свідчить, про те, що правочини ТзОВ «Вакко»та позивача укладені без мети настання реальних наслідків, а тому вважаються нікчемними Покликається, що проти директора ТзОВ «Вакко»порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва. Тому вважає, що ТзОВ «НВО «Нафтохімекологія»безпідставно сформувало податковий кредит по господарських операціях із ТзОВ «Вакко».

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001122306/0 від 01.08.2010р., яким визначено ТзОВ «НВО «Нафтохімекологія»зобовязання з ПДВ в сумі 152 154 грн. за основним платежем та 38 039 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що 17.02.2010р. між ТзОВ «Вакко»(продавець) та ТзОВ «НВО «Нафтохімекологія»(виконавець) укладено договір купівлі-продажу №02/10, згідно якого продавець зобовязався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар в кількості і по ціні, вказаних у специфікаціях, які є невідємною частиною договору. Сума договору складає 732 000 грн.

Згідно Додатку №1 (специфікація) до цього договору продавець зобовязався продати Redox-k фільтр модернізований кількістю 2 шт., та станцію дозування кількістю 2 шт. Загальна вартість товару 732000 грн.

Також, 27.04.2010р. між ТзОВ «Вакко»(продавець) та ТзОВ «НВО «Нафтохімекологія»укладено договір№27-4/10 згідно якого продавець зобовязався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар в кількості і по ціні, вказаних у специфікаціях, які є невідємною частиною договору, провести роботи по шефмонтажу та технічному нагляду.

Згідно Додатку №1 (специфікація) до цього договору продавець зобовязався продати Redox-k фільтр модернізований кількістю 1 шт. Загальна вартість товару 135000 грн.

29.04.2010р. між ТзОВ «Вакко»(продавець) та ТзОВ «НВО «Нафтохімекологія»укладено договір№29-4/10 згідно якого продавець зобовязався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар в кількості і по ціні, вказаних у специфікаціях, які є невідємною частиною договору, провести роботи по шефмонтажу та технічному нагляду.

Згідно Додатку №1 (специфікація) до цього договору продавець зобовязався продати Redox-k фільтр модернізований кількістю 3 шт. Загальна вартість товару 120000 грн.

Згідно накладної №250217 від 25.02.2010р. ТзОВ «Вакко»передало ТзОВ «НВО «Нафтохімекологія»товар: Redox-k фільтр модернізований кількістю 2 шт., та станцію дозування кількістю 2 шт.

Згідно накладної №00009 від 28.04.2010р. передано товар: Redox-k фільтр модернізований кількістю 1 шт. та згідно накладної №000010 від 29.04.2010р. передано товар: Redox-k фільтр модернізований кількістю 3 шт.

ТзОВ «Вакко»видало ТзОВ «НВО «Нафтохімекологія»податкові накладні №250218 від 25.02.2010р., №240214 від 24.02.2010р., №230231 від 23.02.2010р., №19024 від 19.02.2010р., №18024 від 18.02.2010р., №250212 від 29.04.2010р., №250220 від 28.04.2010р., №250219 від 27.04.2010р.

Позивачем надано копії виписок із банку про сплату зобовязань за вказаними договорами в повному обсязі.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, факт поставки послуг підтверджується договорами, специфікаціями, накладними, податковими накладними, також ТзОВ «НВО «Нафтохімекологія»здійснило на користь постачальника оплату за поставлений товар, у вартість поставленого товару була включена сума ПДВ.

Згідно п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні. Позивач відповідно мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за поставку розрахувався у вартість якої була включена сума нарахованого продавцем ПДВ.

Відповідно до п. 7.2.6 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно пп.7.7.1 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «НВО «Нафтохімекологія» включило видані ТзОВ «Вакко»податкові накладні при формуванні податкових зобовязань по ПДВ.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів з відповідного Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, щодо наявності запису про відсутність ТзОВ «Вакко»та на момент укладення чи виконання договорів. Також не надано доказів анулювання свідоцтв про реєстрацію платниками ПДВ, свідоцтво анульоване лише 03.11.2010р.

Крім цього, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (згідно Узагальнення судової практики Вищим адміністративним судом України від 07.02.07р.).

Крім цього, податковим органом проводилась документальна перевірка, первинні документи не витребовувались та не досліджувались під час її проведення.

В ході розгляду справи позивачем надано копію договору поставки №315-3/43-2009р. від 25.06.2009р. та договору підряду №06/04-10-1 від 06.04.2010р., згідно яких поставлений ТзОВ «Вакко»товар було продано та встановлено Луганському міському комунальному підприємству «Теплокомуненерго»та КП «Житомиртеплокомуненерго». Також на підтвердження зазначених обставин надано копії специфікацій, накладних, довіреності, технічних завдань, акти прийому передачі, накази про відрядження працівників по встановленню обладнання, докази поступлення коштів, листи, якими замовники підтверджують факт поставки та встановлення обладнання.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Відповідачем не надано доказів визнання договорів укладених між ТзОВ ТзОВ «НВО «Нафтохімекологія»та ТзОВ «Вакко»в судовому порядку недійсними.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надано вироку суду, яким встановлено вину директора чи засновників ТзОВ «Вакко»за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а саме за створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою діяльністю «Науково виробниче обєднання «Нафтохімекологія»задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0001122306/0 від 01.08.2010р.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче обєднання «Нафтохімекологія»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя Д.О. Баранов