Постанова № 20262841, 08.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2011 року 16 год. 36 хв. № 2а-12567/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Томилець Ю.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМТЕХРЕСУРС ЛТД»

до

про Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень У судовому засіданні 8 грудня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМТЕХРЕСУРС ЛТД» (надалі також «Позивач», «ТОВ «УКРПРОМТЕХРЕСУРС ЛТД») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (надалі також «Відповідач»або «ДПІ у Печерському районі м. Києва») про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 5 квітня 2011 року № 02652308, № 0002812302, № 0002822302 та податкового повідомлення-рішення № б/н від (без дати), отриманого 5 квітня 2011 року (про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі: двісті тринадцять тисяч двісті вісімдесят шість грн.), винесених на підставі Акту перевірки від 23 березня 2011 року № 275/23-2/33598885 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «УКРПРОМТЕХРЕСУРС ЛТД»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 5 квітня 2011 року № 02652308, № 0002812302, № 0002822302 та податкове повідомлення-рішення № б/н від (без дати), отримане Позивачем 5 квітня 2011 року (про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі: двісті тринадцять тисяч двісті вісімдесят шість грн.) є протиправними, оскільки суперечать вимогам чинного станом на час їх винесення податкового законодавства.

Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки, спростовуються фактичними обставинами та положеннями чинного законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з підстав, які викладено в позовній заяві.

Представник Відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.

Додатково представник Відповідача зазначив про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України, а підстави для їх скасування відсутні, оскільки в ході перевірки та під час процедури адміністративного оскарження Позивачем не було надано документів, які б свідчили про відсутність в його діях порушень податкового законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Станом на час виникнення спірних правовідносини регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»(станом на час розгляду справи закон втратив чинність частково), Законом України «Про податок на додану вартість»(станом на час розгляду справи закон втратив чинність), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ (станом на час розгляду справи закон втратив чинність) (надалі також «Закон № 2181»), Податковим кодексом України.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМТЕХРЕСУРС ЛТД», код за ЄДРПОУ 33598885 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки складено Акт № 275/23-2/33598885 від 23 березня 2011 року, яким встановлено порушення Позивачем, зокрема:

- підпункту 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1, 5.2.9 пункту 5.2, підпункту 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 3230806 грн.;

- пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1467619 грн.;

- пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637.

На підставі вищевказаного акту перевірки Відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми «С»№ 02652308 від 5 квітня 2011 року, яким за порушення пунктів 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, до Позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 35834,34 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0002812302 від 5 квітня 2011 року, яким за порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»збільшено суму грошового зобовязання Позивача за платежем «Податок на додану вартість»на 1834524 грн. (за основним платежем 1467 619 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 366905 грн.);

- податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0002822302 від 5 квітня 2011 року, яким за порушення підпункту 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1, 5.2.9 пункту 5.2, підпункту 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»збільшено суму грошового зобовязання Позивача за платежем «Податок на прибуток»на 4038508 грн. (за основним платежем 3230 806 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 807 702 грн.);

- податкове повідомлення-рішення форми «В4»№ б/н від без дати, яким за порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 213286 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Позивачем було оскаржено їх до ДПА у м. Києві та ДПА України.

Рішенням ДПА у м. Києві від 10 червня 2011 року № 6233/10/25-114 про результати розгляду первинної скарги та Рішенням ДПА України від 19 серпня 2011 року № 15069/6/25-0415 про результати розгляду скарги оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу Позивача без задоволення.

Позивач вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення № 02652308 від 5 квітня 2011 року, № 0002812302 від 5 квітня 2011 року, № 0002822302 від 5 квітня 2011 року, № б/н від (без дати) такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 02652308 від 5 квітня 2011 року, № 0002812302 від 5 квітня 2011 року, № 0002822302 від 5 квітня 2011 року, № б/н від (без дати), як рішень субєкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що субєкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що субєкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що субєкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для субєкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Крім того, Суд звертає особливу увагу на те, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд перевіряє законність рішення субєкта владних повноважень (в тому числі податкового повідомлення-рішення) на предмет його відповідності вимогам законодавства, яке було чинним станом на час прийняття такого рішення, а також з огляду на ті обставини (документи тощо), які були наявні у субєкта владних повноважень при його прийнятті.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, складеного за результатами перевірки Позивача, підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог:

- підпункту 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1, 5.2.9 пункту 5.2, підпункту 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 3230806 грн.;

- пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1467619 грн.;

- пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637.

Станом на час існування правовідносин в періоді, який підлягав перевірці, платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету було визначено Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено порядок обчислення і сплати податку на додану вартість.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника. Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів (підпункт 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»)

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, відповідно до вимог вищенаведених правових норм, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»«У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість», «Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні», «У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї».

Податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0002812302 від 5 квітня 2011 року, (порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»); податкове повідомлення-рішення форми «В4»№ б/н від без дати, (порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Як вбачається зі змісту акту перевірки, Відповідач дійшов наступних висновків:

1) невідповідність показника доходу від реалізації товарів, робіт, послуг, вказаного в податковій декларації з податку на додану вартість та фактичними даними (даними бухгалтерського обліку);

Доказів, які б спростовували вищевказаний висновок Відповідача, представником Позивача не надано.

2) у травні, червні, грудні 2009 року та червні 2010 року до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ у розмірі 751149,10 грн. по видатках, які не повязані з господарською діяльністю підприємства (не відносяться до складу валових витрат), а саме:

а) контрагент ЗАТ «Київстар Джи Ес Ем»(роумінг),

б) контрагент ТОВ «Бізнес тур енд рест трепел»(послуги з організації конференції),

в) контрагент ТОВ «Бліц Індастрі»(дослідження ринку гербіцидів та агрохімікатів),

г) контрагент ТОВ КФ «Тріал альянс»(юридичні послуги),

д) контрагент ТОВ «АРД Телеком»(інформаційно-консультаційне обслуговування з питань інсталяції),

е) контрагент ТОВ «Динатос»(вид робіт/послуг невідомі).

В обґрунтування реальності господарських операцій вищевказаними контрагентами представником Позивача надано:

а) контрагент ЗАТ «Київстар Джи Ес Ем»(роумінг)

Доказів на підтвердження операцій з даним контрагентом представником Позивача не надано.

б) контрагент ТОВ «Бізнес тур енд рест трепел»(послуги з організації конференції)

представником Позивача надано Суду Наказ ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД»№ 11 «Про проведення конференції».

В той же час, документів на підтвердження витрат, повязаних з проведенням конференції, як і подальшого використання її результатів у власній господарській діяльності Позивача Суду не надано.

в) контрагент ТОВ «Бліц Індастрі»(дослідження ринку гербіцидів та агрохімікатів)

Примірника договору Позивача з ТОВ «Бліц Індастрі»щодо проведення дослідження ринку гербіцидів та агрохімікатів суду надано не було.

Представником Позивача надано Звіт ТОВ «Бліц Індастрі»про виконання Договору про проведення маркетингових досліджень № 0204-09 від 2 квітня 2009 року «Проведення дослідження ринку засобів захисту рослин-гербіцидів та агрохімікатів станом на 2008 рік».

Документи на підтвердження суми витрат, повязаних з дослідженням ринку гербіцидів та агрохімікатів в матеріалах справи відсутні.

На підтвердження факту використання в подальшій господарській діяльності результатів дослідження ринку гербіцидів та агрохімікатів представником Позивача надано Договір поставки № ЦХП-02-01409-01 від 17 квітня 2009 року, укладений між ДП «Укрзалізничпостач»(Замовник) та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД»(Постачальник) (поставка гербіциду системної дії «Раундап в.р.»та гербіциду ґрунтової дії «Харнес к.е.»).

г) контрагент ТОВ КФ «Тріал альянс»(юридичні послуги)

На підтвердження реальності господарських операцій з даним контрагентом представником Позивача надано:

- Звіт ТОВ «КФ «Тріал-Альянс»про надані юридичні послуги згідно договору № б/н від 30 квітня 2009 року за період з 30 квітня 2009 року по 30 червня 2009 року (додаток до акту приймання-передачі);

- договір щодо надання юридичних послуг від 30 квітня 2009 року, укладений між Позивачем та ТОВ «КФ «Тріал-Альянс»;

- акт № ОУ-0630/78 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 червня 2009 року;

- податкова накладна від 30 червня 2009 року на суму 1200000,00 грн.

д) контрагент ТОВ «АРД Телеком»(інформаційно-консультаційне обслуговування з питань інсталяції)

Договору між Позивачем та ТОВ «АРД Телеком»щодо інформаційно-консультаційного обслуговування з питань інсталяції представником Позивача Суду не надано, як і не надано документів на підтвердження витрат, а також доказів подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підтвердження реальності операцій з даним контрагентом представником Позивача надано Суду лише Звіт з питань інсталяції, експлуатації та технічного обслуговування систем радіорелейного звязку NEC та систем Pasolink.

е) контрагент ТОВ «Динатос»(вид робіт/послуг невідомі).

Договору з ТОВ «Динатос», актів приймання-передачі, доказів подальшого використання придбаних товарів (послуг) Суду не надано.

В обгрунтування факту реальності господарських операцій з вищевказаним контрагентом представником Позивача надано суду:

- видаткову накладну № 186 від 16 червня 2010 року, виписану ТОВ «Динатос»(головні станції передачі даних)

- податкову накладну № 142 від 21 травня 2010 року (головні станції передачі даних).

3) у травні, червні, грудня 2009 року та червні 2010 року до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ у розмірі 587881,00 грн. не підтверджені податковими накладними, а саме:

? контрагент ТОВ «Слепт Фактура».

На підтвердження операцій з ТОВ «Слепт Фактура»Позивачем надано:

- Договір купівлі-продажу № 1011-09 від 10 листопада 2009 року, укладений між ТОВ «Слепт Фактура»(Продавець) та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД»(Покупець) (купівля-продаж товару: модуль PS2-АС-1 тренсрейтера BNP; модем Thompson TCM 470)

- видаткові накладні, виписані ТОВ «Слепт Фактура»: № СЛ-0000470 від 20 травня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000474 від 31 травня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000914 від 30 липня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000913 від 28 липня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000912 від 28 липня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000911 від 22 липня 2010 року (модем), № СЛ-0000910 від 20 липня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000909 від 20 липня 2010 року (порошок пральний).

- податкові накладні № 1119 від 30 липня 2010 року (порошок пральний), № 1118 від 28 липня 2010 року (порошок пральний), № 1117 від 28 липня 2010 року (порошок пральний), № 1116 від 22 липня 2010 року (модем), № 1115 від 20 липня 2010 року (порошок пральний), № 1114 від 20 липня 2010 року (порошок пральний), № 538 від 20 травня 2010 року (порошок пральний), № 542 від 31 травня 2010 року (порошок пральний).

В обґрунтування подальшого використання придбаних товарів представником Позивача надано Договір № 3010/09/бп купівлі-продажу від 30 жовтня 2009 року, укладений між ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД»(Продавець) та ТОВ «ІНТЕРНЕТ ВІДЕО КОМУНІКАЦІЇ»(Покупець) (купівля-продаж товару модуль PS2-АС-1 тренсрейтера BNP), додаток № 1 до договору № 3010/09/бп купівлі-продажу від 30 жовтня 2009 року; акт приймання-передачі майна від 10 листопада 2009 року.

Доказів використання придбаного модему Thompson TCM 470 Суду надано не було.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що докази на підтвердження того, що податкові накладні, виписані ТОВ «Слепт фактура», було надано перевіряючим в матеріалах справи відсутні.

Податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0002822302 від 5 квітня 2011 року, (порушення підпункту 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1, 5.2.9 пункту 5.2, підпункту 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Порядок оподаткування прибутку підприємств визначено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає:

- загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону)

- доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»(підпункти 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Порядок визначення валових витрат врегульовано статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті; суми витрат по операціях, передбачених пунктом 5.9 цієї статті та статтею 7 цього Закону (підпункти 5.2.1, 5.2.9 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Види витрат, які не включаються до валових, визначено пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не включаються до складу валових витрат витрати на:

- потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

- виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення (підпункти 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Так, Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх звязок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною та характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відтак, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, Відповідач дійшов наступних висновків:

1) невідповідність показника доходу від реалізації товарів, робіт, послуг, вказаного в податковій декларації з податку на прибуток та фактичними даними (даними бухгалтерського обліку);

2) невідповідність показнику залишку товару на складі даним бухгалтерського обліку в результаті не оприбуткування товару;

3) у 4 кварталі 2010 року до складу позареалізаційних доходів не було включено суму доходу у розмірі 850000 грн. (непогашена кредиторська заборгованість, по якій минув термін позовної давності), яка утворилася при проведення взаєморозрахунків з ТОВ «Бліц Індастрі»;

4) Позивачем до складу валових витрат віднесено суму видатків у розмірі 7546,59 грн., не повязаних з господарською діяльністю підприємства, а саме: послуги роумінгу (ЗАТ «Київстар джи Ес Ем»), суборенда паркінгу (ТОВ «Мерк групп»);

5) до складу валових витрат віднесено суму видатків у 4508087,86 грн., не підтверджену оригіналами первинних бухгалтерських документів, а саме: мобільний зв'язок (ЗАТ «Київстар джи Ес Ем»), вид видатків «невідомі»(Світлична Н.В.), оренда приміщення (ОСОБА_4), вид видатків «невідомо»(ФОП ОСОБА_5.), вид видатків «невідомо»(ТОВ «Слепт Фактура»), вид видатків «невідомо»(ТОВ «Динатос»);

6) у 2 кварталі 2009 року встановлено невідповідність показнику валових витрат (вказаних в декларації з податку на прибуток) даним бухгалтерського обліку у сумі 6328850,00 грн.;

7) у 2, 3, 4 кварталах 2009 року до складу валових витрат підприємства було віднесено суму видатків у розмірі 1088615,16 грн., згідно первинних документів, оформлених з порушенням встановленого порядку, зокрема, при проведенні перевірки неможливо було визначити виробничу необхідність понесених витрат, а саме: технічне обслуговування (СПД ОСОБА_6.), консультаційні послуги у бухгалтерському та податковому обліку (ПП АФ «Фінанси консалтінг Аудит»), послуги з організації конференції по договору (ТОВ «Бізнес тур енд рест трепел»), маркетингове дослідження ринку гербіцидів (ТОв «Бліц Індастрі»), юридичні послуги «ТОВ «КФ «Тріал-Альянс».

Для спростування вищевказаних висновків Відповідача, представником Позивача було надано суду:

- повідомлення про відступлення права вимоги від 22 червня 2010 року (стосовно непогашеної кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності), яка утворилася при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Бліц Індастрі»);

- договір дарування квартири від 14 травня 1998 року, акт здачі-прийняття орендних робіт від 21 вересня 2009 року, договір оренди нерухомого майна від 15 квітня 2009 року (щодо оренди приміщення (контрагент ОСОБА_4);

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28 лютого 2010 року, 31 березня 2010 року, 30 квітня 2010 року, 31 травня 2010 року, 30 червня 2010 року, 31 липня 2010 року, 31 серпня 2010 року, 30 вересня 2010 року, 31 жовтня 2010 року, 30 листопада 2010 року, 31 грудня 2010 року (вид видатків «невідомо»(ФОП ОСОБА_5.). Суд звертає увагу на те, що самого договору з ФОП ОСОБА_5 Суду надано не було.

- контрагент ТОВ «Слепт Фактура»(вид видатків «невідомо»): Договір купівлі-продажу № 1011-09 від 10 листопада 2009 року, укладений між ТОВ «Слепт Фактура»(Продавець) та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД»(Покупець) (купівля-продаж товару: модуль PS2-АС-1 тренсрейтера BNP; модем Thompson TCM 470); видаткові накладні, виписані ТОВ «Слепт Фактура»: № СЛ-0000470 від 20 травня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000474 від 31 травня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000914 від 30 липня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000913 від 28 липня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000912 від 28 липня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000911 від 22 липня 2010 року (модем), № СЛ-0000910 від 20 липня 2010 року (порошок пральний), № СЛ-0000909 від 20 липня 2010 року (порошок пральний); податкові накладні № 1119 від 30 липня 2010 року (порошок пральний), № 1118 від 28 липня 2010 року (порошок пральний), № 1117 від 28 липня 2010 року (порошок пральний), № 1116 від 22 липня 2010 року (модем), № 1115 від 20 липня 2010 року (порошок пральний), № 1114 від 20 липня 2010 року (порошок пральний), № 538 від 20 травня 2010 року (порошок пральний), № 542 від 31 травня 2010 року (порошок пральний).

На підтвердження подальшого використання придбаних товарів представником Позивача надано Договір № 3010/09/бп купівлі-продажу від 30 жовтня 2009 року, укладений між ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД»(Продавець) та ТОВ «ІНТЕРНЕТ ВІДЕО КОМУНІКАЦІЇ»(Покупець) (купівля-продаж товару модуль PS2-АС-1 тренсрейтера BNP), додаток № 1 до договору № 3010/09/бп купівлі-продажу від 30 жовтня 2009 року; акт приймання-передачі майна від 10 листопада 2009 року.

Доказів на підтвердження подальшого використання модему Thompson TCM 470 Суду не надано.

- контрагент ТОВ «Динатос»(вид видатків «невідомо»): видаткова накладна № 186 від 16 червня 2010 року, виписана ТОВ «Динатос»(головні станції передачі даних), податкова накладна № 142 від 21 травня 2010 року «головні станції передачі даних».

Примірника договору, укладеного з ТОВ «Динатос», актів прийому-передачі, а також доказів подальшого використання Суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на те, що представником Позивача не надано всіх доказів, які б спростовували висновки Відповідача в повному обсязі.

Так, зокрема, з приводу викладених в пунктах 1, 2, 4, 5 (в частині), 6 та 7 на сторінці 14 постанови висновків Відповідача представником Позивача не надано доказів на їх спростування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», «… дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування» Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10. .

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

При цьому виходячи зі змісту пунктів 7.7.1 та 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»..

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартість господарської операції є місце надання товару покупцю, з фактом якого поставка вважається виконаною (Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2009 року № 982/13/13-09).

Таким чином, проаналізувавши вищевикладені обставини та надані представником Позивача документи, Суд звертає увагу на те, що в даній справі представником Позивача не доведено реальності всіх господарських операцій, які були предметом перевірки Відповідача, оскільки не надано всіх документів, які б підтверджували факт дотримання Позивачем податкового законодавства.

В той же час, враховуючи надані представником Позивача в ході розгляду даної адміністративної справи документи, Суд звертає увагу на наступне.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано представником Позивача, документи на підтвердження господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, які було надано в ході розгляду справи, не надавалися перевіряючим під час проведення перевірки.

В той же час, як зазначено Вищим адміністративним судом міста Києва в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15 квітня 2010 року, «… судам слід ураховувати, що якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні податкові накладні, вантажні митні декларації, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може братися до уваги їх надання при розгляді справи в суді. Разом із тим, якщо після проведення перевірки платник податку одержує, виявляє ці документи, він має право сформувати податковий кредит з урахуванням таких податкових накладних в наступному податковому періоді».

Враховуючи вищевикладене, Суд повторно звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень перевіряється судом з огляду на ті обставини та враховуючи ті документи, які були наявні у Відповідача при винесенні даних податкових повідомлень-рішень. Прийняття до відома наданих лише під час судового розгляду документів та визнання рішення субєкта владних повноважень протиправних з цих підстав, не відповідає закріпленим в частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципам та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Податкове повідомлення-рішення форми «С»№ 02652308 від 5 квітня 2011 року (порушення пунктів 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637).

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (надалі також «Положення») визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Згідно з пунктом 2.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю. Якщо підприємство (підприємець) надає держателям спеціальних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі (пункт 3.5 Положення).

Враховуючи вищевикладене, пояснення представника Позивача, а також фактичні обставини даної справи, Суд звертає увагу на те, що висновок Відповідача про порушення Позивачем порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні є вірним, оскільки, як встановлено Судом, наказу про встановлення залишку готівки в касі перевіряючим надано не було.

Посилання представника Позивача на те, що у новопризначеного бухгалтера не було даного наказу є необґрунтованим, оскільки це не може бути юридичною підставою звільнення від відповідальності за порушення законодавства.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів надання перевіряючим в ході перевірки документів, які надано представником Позивача лише під час розгляду даної адміністративної справи (окрім того, не в повному обсязі), Суд звертає увагу на те, що висновки Відповідача, викладені в акті перевірки, не спростовано Позивачем, а тому підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська