Постанова № 20262370, 07.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 грудня 2011 року № 2а-13620/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Каракашьяна С.К., при секретарі Шкребтій І.П., за участю представників сторін:

позивача : Довгаленко Л.О., Панасюк Л.О.,

відповідача : Маньковської К.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕТ ФІЛІПАКІ ШКУЛЬОВ-Україна»

до Київської регіональної митниці

провизнання нечинним та скасування рішення №179 від 16 серпня 2011 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АШЕТ ФІЛІПАКІ ШКУЛЬОВ-Україна» (далі по тексту позивач) з позовом до Київської регіональної митниці (далі по тексту відповідач) про визнання нечинним та скасування рішення №179 від 16 серпня 2011 року.

В процесі розгляду справи позивач відмовився від позову про скасування оскаржуваного рішення в частині визначення 12723 грн. податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що :

-контрагентами позивачу надавалися послуги, які було імпортовано позивачем, при цьому дані послуги не повязані з імпортованим позивачем товаром, а податок на додану вартість сплачено у складі податкових зобовязань позивача;

-плата за використання фотоматеріалів була включена видавництвом журналу та увійшла в його собівартість, яку було прийнято відповідачем при здійсненні митного оформлення;

-позивач стверджує, що приписи статті 267 Митного кодексу України передбачають включення до митної вартості роялті, перерахованого тільки продавцю товарів, натомість позивач перераховував винагороду за користування правами іншим особам, а таке перерахування не є умовою продажу товару в Україні;

-позивач посилається на норми статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України та ухвалу Верховного Суду України від 04.07.2011р., якою підтримана вищезазначена позиція стосовно роялті;

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що під час перевірки позивача було виявлено заниження митної вартості товарів шляхом подання недостовірних відомостей про сплату вартості фотоматеріалів, які містилися в імпортованій продукції.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з наказами Київської регіональної митниці від 28.04.11 № 631, від 31.05.11 №804, на підставі плану проведення регіональними митницями, митницями у II кварталі 2011 року планових виїзних документальних перевірок підприємств, посадовими особами Київської регіональної митниці проведено планову документальну перевірку дотримання ТОВ „АШЕТ ФІЛІПАКІ ПІКУЛЬОВ-Україна" законодавства України з питань митної справи за період з 01.04.08 по 31.03.11.

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 30.06.11 № 7/11/100000000/33603685 планової документальної перевірки дотримання товариством з обмеженою відповідальністю „АШЕТ ФІЛІПАКІ ШКУЛЬОВ-Україна" (код ЄДРПОУ 33603685) законодавства України з питань митної справи за період з 01.04.08 по 31.03.11. (далі акт перевіки).

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки про порушення позивачем абз.2 статті 267 Митного кодексу України, відповідачем 16.08.2011р. прийнято податкове повідомлення №179 форми «Р», яким, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абз.2 підпункту 123.1 статті 123 та пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 838 788,10 грн., у тому числі штрафні санкції 152 970, 04 грн.

Вищезазначене рішення судом вбачається правомірним з огляду на нижчевикладене.

Прийняття зазначеного рішення мотивовано висновками акту перевірки, що позивачем при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, не було додано подальших витрат, які не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які позивач повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зокрема, зазначеним актом перевірки було встановлено, що позивачем було укладено Договір купівлі-продажу від 02.09.05 №05/06 між компанією Winkowski Sp. г.о.о.(Польща) („Продавець") та ТОВ „АФС-Україна" („Покупець"), останній є видавником українського видання французького журналу „ELLE" та бажає придбавати у Продавця на постійній основі віддруковані номери Журналів, а Продавець бажає продавати такі віддруковані номери Журналів. Відповідно до п. З вказаного договору, Журнали повинні виготовлятись і поставлятись у відповідності з технічними умовами на продукцію і стандартами якості, наведеними відповідно в Доповненнях І і II до договору. Покупець доручає Продавцю друкувати, переплітати і поставляти Журнали в кожному випадку у відповідності з вказівками Покупця і використовуючи матеріали, включаючи (але цим не обмежуючись), електронні файли і плівки, що надаються Продавцю Покупцем. Пунктом 6 договору передбачено, що Покупець сплачує Продавцю фіксовану ціну за поставлений номер журналу, яка розраховується шляхом застосування тарифів, вказаних у додатку IV до договору. Ці тарифи також застосовуються до всіх доповнень журналу, друкованих у рамках того ж тиражу й використанням тієї ж технології.

Відповідно до додатку IV «Прейскурант»до договору, ціни на журнал UKRAINE»включають вартість поліграфічних робіт, вартість паперу, вартість брошурування, інше (індивідуальна поліетиленова упаковка, індивідуальна поліетиленова термоусадочна упаковка, лак УФ для обкладинки 1/0, лак УФ для обкладинки fold»1/0, вибірковий лак УФ на сторінці 1/0, офсетний лак для ст. 16 секції 1/1, 5-й колір PMS для обкладинки 1/0, додатковий 5-й колір для ст. 16 1/0, додатковий 5-й колір для ст. 16 6/4, додатковий 6-й колір для ст. 16 6/6, стікер на інд. Упаковку 2/0, перфорація, вставка в перепліт, вільна вставка в середині журналу (автоматично), вільна вставка в середині журналу (вручну), наклеювання зразків (вручну), наклеювання зразків на обкладинку (вручну), наклеювання зразків (на лінії), закладка, обкладинка French Door, обкладинка Gatefold).

В процесі проведення перевірки позивачем було надано відповідачу пояснення від 23.06.11, згідно з якими повідомлено, що калькуляцію робить компанія Winkowski Sp. z.o.o. згідно з додатком IV. Калькуляція складається виключно з поліграфічних послуг та витрат на роздруківку журналу: вартості паперу, фарби, брошурування, деяких інших витрат (п. 1.4 Прейскуранту) та доставки журналу. Калькуляція формування цін на журнали узгоджена сторонами зазначеного договору і не включає будь-які інші витрати, які не зазначені в додатку IV до даного договору.

В процесі розгляду справи позивачем також не наводилося посилань, що умовами вищезазначеного договору передбачено включення до сум, що підлягають сплаті позивачем, будь-яких інших витрат, які не зазначені в додатку IV до даного договору, зокрема, вартості будь якої інтелектуальної власності, яка міститься в журналі.

Копію даного договору №05/06 залучено до матеріалів справи.

На підставі даного договору №05/06 позивачем було придбано та ввезено на митну територію України товар віддруковані номери журналу. Даний товар позивачем було оформлено вантажними митними деклараціями 100000008/2008/372058 від 23.08.08 на суму 318818,73 грн.,100000008/2008/373916 від 15.09.08 на суму 135277,14 грн.,100000008/2008/376711 від 17.10.08 на суму 121087,01 грн.,100000008/2008/379532 від 18.11.08 на суму 155525,64 грн.,100000008/2008/381726 від 16.12.08 на суму 314062,86 грн., 100000008/2009/163259 від 12.01.09 на суму 140468,7 грн.,100000008/2009/165056 від 16.02.09 на суму 150777,87 грн.,100000008/2009/166712 від 16.03.09 на суму 123149,57 грн.,100000008/2009/168378 від 14.04.09 на суму 286698,35 грн.,100000008/2009/170291 від 18.05.09 на суму 162973,29 грн.,100000008/2009/172324 від 15.06.09 на суму 205093,65 грн.,100000008/2009/177108 від 17.08.09 на суму 171180,45 грн.,100000008/2009/179157 від 14.09.09 на суму 190865,65 грн.,100000008/2009/181648 від 12.10.09 на суму 201688,53 грн.,100000008/2009/184663 від 16.11.09 на суму 383999,29 грн.,100000008/2009/187121 від 15.12.09 на суму 161778,56 грн.,100000019/2010/639113 від 11.01.10 на суму 90650,29 грн.,100000019/2010/641347 від 16.02.10 на суму 221706,54 грн.,100000019/2010/643627 від 16.03.10 на суму 345285,83 грн.,100000019/2010/645750 від 13.04.10 на суму 185027,4 грн.,100000019/2010/648825 від 18.05.10 на суму 271996,1 грн.,100000019/2010/651219 від 15.06.10 на суму 9662,97 грн.,100000019/2010/653325 від 13.07.10 на суму 284256,15 грн.,100000019/2010/655696 від 18.08.10 на суму 173244,05 грн.,100000019/2010/657445 від 15.09.10 на суму 190033,13 грн.,100000019/2010/659316 від 12.10.10 на суму 193316,71 грн.,100000019/2010/661938 від 16.11.10 на суму 168461,94 грн.,100000019/2010/663715 від 13.12.10 на суму 264355,5 грн.,100000019/2011/175120 від 11.01.11 на суму 47954,13 грн.,100130004/2011/177127 від 15.02.11 на суму 163732,39 грн.,100130004/2011/179379 від 17.03.11 на суму 261777,12 грн.

До митної вартості, зазначеної у вищезазначених деклараціях, відповідачем було додано суми, сплачені відповідачем на підставі зовнішньоекономічних контрактів, внаслідок чого оскаржуваним рішенням донараховано позивачу зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 685818,06грн. Судом не розглядаються інші декларації, зокрема декларації, оформлені позивачем до 23.08.2011р., оскільки за ними донарахування не проводилося, що підтверджується розрахунком, наданим відповідачем.

В процесі проведення перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем укладено нижчезазначені зовнішньоекономічні договори:

ліцензійний договір від 01.09.05 б/н, укладений з «НАСНЕТТЕ FILIPACCHI PRESSE S.A.»(Франція) та позивачем, за яким позивачу надано виключне право на користування в межах Території, на Журнал, знак товарів і послуг, назву та логотип », або стосовно них, разом з усіма правами на промислову та інтелектуальну власність і закріплені за нею нематеріальні складові (гудвіл), (включаючи усі права, що виникають з популярності Інших видань), специфіку їх стилю та образу, на їх логотип, а також усі права, набуті шляхом користування цим знаком для товарів і послуг, назвою та логотипом (п. 1.1. договору);

угоду від 01.09.05 між ТОВ „Видавничий дім „АФС" (Росія) та позивачем, за якою останньому надаються редакційні послуги з підготовки редакційного наповнення публікацій, включаючи стосовно журналу, забезпечення написання або перекладу статей з інших видань журналу, макетування публікацій згідно з вимогами, які періодично встановлюються Товариством, виготовлення оригіналу публікації до передачі до типографії. Вказаною угодою визначено, що предметом послуг є українське видання французького журналу ELLE;

угоду щодо надання фотографічних та редакційних матеріалів від 01.09.05 б/н між компанією НАСНЕТТЕ FILIPACCHI ASSOCIES (Франція) та позивачем, за якою останньому надаються фотографічні та редакційні матеріали для публікації в Журналі. Журналом є українське видання французького журналу ELLE. В якості компенсації за Матеріали, надані за угодою, Замовник сплачує Виконавцю винагороду, розмір якої узгоджується сторонами щомісяця, яка розраховується з урахування існуючих на ринку умов та обсягу Матеріалів, наданих за відповідний період. До перевірки було надано акти прийому-передачі Матеріалів, згідно з якими Замовнику передавались права на публікацію фотографічних та редакційних матеріалів у відповідному номері журналу ELLE. Матеріали -ілюстративні та графічні матеріали і тексти;

ліцензійний договір № 11/2010/UA від 10.03.10 щодо надання права використання творів мистецтва - фотоматеріалів між агентством «FotoChannels Sp. z o.o.»(Польща), за яким позивачу надається невиключне право на відтворення фотографій у складі друкованих Видань та невиключне право на їх розповсюдження у складі Видання на території України та території розповсюдження Видання, в тому числі шляхом підписки, оптової та роздрібної торгівлі Видання. Видання - друковані видання, що належать Ліцензіату. Права на використання конкретних фотографій надаються Ліцензіату з моменту оформлення двостороннього акта здачі-прийняття фотографій для певного номера Видання, в якому вони можуть бути використані. У якості сплати за надані Ліцензіаром права використання Ліцензіат сплачує авторську винагороду (роялті), суми яких вказуються в актах здачі-прийняття. До перевірки Товариством було надано акти здачі-прийняття робіт/послуг, згідно з якими Ліцензіату надавались невиключні права на відтворення фотографій у складі Видань та їх розповсюдження;

ліцензійний договір щодо надання права використання творів мистецтва - фотоматеріалів від 19.11.07 №62/2007/UA між агентством Corbis Polska Sp. z.o.o. (Польща) («Ліцензіар») та позивачем («Ліцензіат»), за яким позивачу надається невиключне право на відтворення фотографій у складі друкованих Видань та невиключне право на їх розповсюдження у складі Видання на території України та території розповсюдження Видання, в тому числі шляхом підписки, оптової та роздрібної торгівлі Видання. Видання - друковані видання, що належать Ліцензіату. Права на використання конкретних фотографій надаються Ліцензіату з моменту оформлення двостороннього акта здачі-прийняття фотографій для певного номера Видання, в якому вони можуть бути використані. У якості сплати за надані Ліцензіаром права використання Ліцензіат сплачує авторську винагороду (роялті), суми яких вказуються в актах здачі-прийняття;

ліцензійний договір №1 від 12.07.10 між компанією COLORSTORM MEDIA &CO КС.(«Ліцензіар») та позивачем («Ліцензіат»), за яким позивачу надано невиключні права, відносно вказаних в актах прийому - передачі фотографічних творів і літературних статей, на їх використання в складі друкованих видань, які належать Ліцензіату і невиключні права на їх розповсюдження в складі видання, в тому числі, але не виключно шляхом підписки, оптової та роздрібної торгівлі. Ліцензіат має право використовувати в період чинності цього договору твори в будь-якому виданні, яке належить Ліцензіату, без обмеження тиражу видання, якщо інше не обумовлено сторонами в акті передачі-прийому. Права на використання конкретних Творів надаються Ліцензіату з моменту оформлення сторонами двостороннього акту прийому-передачі твору. Ліцензіат має право використовувати Твори тільки для редакторських цілей, а саме як статті, або оформлення статей. За використання фотографічних та літературних творів Ліцензіат сплачує Ліцензіару одноразову фіксовану авторську винагороду. Товариством до перевірки було надано акти прийому-передачі прав на художні твори мистецтва. За актами прийому-передачі неможливо однозначно визначити, у складі якого номеру журналу використовувалися фотографічні твори та літературні статті. З приводу даного факту Товариством надано до перевірки інформацію, у складі якого номеру журналу використані фотографічні твори та літературні статті стосовно конкретної публічної особи;

договір про надання права використання від 01.04.08 б/н між фотоагенством DOT Kft»(Угорська республіка) та позивачем, за яким позивачу надається право на використання цифрових зображень по ліцензії та фотографічних зображень, а саме невиключне право на їх використання в складі друкованих видань, які належать видавцю. За використання Видавцем у складі друкованих видань фотографічних зображень RED DOT надає рахунок для здійснення оплати (інвойс) по роялті в американських доларах (USD) один раз на місяць та оформлює акт прийому-передачі прав на використання художніх творів мистецтва. До перевірки Товариством було надано акти прийому-передачі прав на використання художніх творів мистецтва. За актами прийому-передачі неможливо однозначно визначити, у складі якого номеру журналу використовувалися визначені фотографічні зображення. З приводу даного факту Товариство надало інформацію, у складі якого номеру журналу використані фотографічні зображення з конкретною публічною особою;

авторська угода щодо надання певних майнових прав на художні твори мистецтва від 01.09.07 та від 01.01.10 б/н між компанією INTERNATIONAL FEATURE AGENCY (Нідерланди) («Ліцензіар») та позивачем («Ліцензіат»), за якими позивач отримує майнові права на використання Творів мистецтва шляхом публікації у Журналі. Ліцензіат є видавцем українського видання (Журнал) французького журналу ELLE. У розуміння даної угоди Твори мистецтва означають ілюстративні та графічні матеріали і тексти, за винятком реклами, які публікуються у Журналі чи інших виданнях; Афілійовані особи означає, по відношенню до будь-якої особи (юридичної або фізичної), будь-яку особу, яка безпосередньо чи опосередковано контролює, контролюється чи знаходиться під контролем з такою особою. Ліцензіат сплачує Роялті, в якості винагороди за використання авторським правом на Твори мистецтва, що надане за цією Угодою. Протягом п'ятнадцяти (15) робочих днів після кінця кожного місяця Ліцензіат та Ліцензіар оформлюють акт прийому-передачі прав на художні твори мистецтва, котрий зазначає Твори мистецтва, право на користування якими надане впродовж такого місяця та розмір Роялті за таке використання Творів мистецтва. До перевірки Товариство надало акти прийому-передачі прав на художні твори мистецтва. За актами прийому-передачі прав на художні твори мистецтва неможливо однозначно визначити, у складі якого номеру журналу використовувалися вказані художні твори мистецтва. З приводу даного факту позивачем надано інформацію, у якому номері журналу опубліковані такі твори із зазначенням конкретної публічної особи.

Копії вищезазначених угод залучено до матеріалів справи. Позивачем не повідомлялося про використання отриманих за вищезазначеними договорами прав в інших, ніж ввезене за вищезазначеними вантажними митними деклараціями виданнях, не надавалося даних та доказів щодо використання таких прав у іншій діяльності (перепродаж, відтворення на митній території України).

На підставі вищезазначених угод позивачем було сплачено контрагентам кошти, які відповідачем включено до митної вартості ввезених позивачем журналів. Суд з правомірністю висновків відповідача погоджується, з огляду на наступне.

Згідно з преамбулою Митного кодексу України, Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України. (стаття 7 Митного кодексу України).

З огляду на викладене, судом не приймаються посилання позивача на норми Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки спірні правовідносини полягають саме у визначенні митної вартості.

Під митною вартістю в розумінні ст. 259 Митного кодексу України визначається митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Отже, Митним кодексом передбачено обчислення митної вартості, виходячи з ціни товару, з урахуванням вимог кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, при визначенні митної вартості ввезених позивачем товарів у вищезазначених вантажних митних деклараціях було застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Визначення митної вартості за зазначеним методом врегульовано статтею 267 Митного кодексу України.

Згідно з частиною першою вищезазначеної правової норми, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

Отже, перше речення першої частини статті 267 МК України прямо передбачає коригування ціни операції відповідно до частини другої.

Згідно з другим реченням першої частини статті 267 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Вищенаведеною правовою нормою передбачено визначення ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. При цьому ціною визнається сума, яка сплачується покупцем на користь продавця, або повязаних з ним осіб,

Натомість збільшення вищезазначеної ціни врегульовано частиною другою статті 267 Митного кодексу України, згідно з якою при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зокрема, згідно з частиною другою до ціни додаються витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням (пункт 1 частини 2 статті 267); належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів (підпункт 2 частини 2 статті 267 Митного кодексу України.

Суд доходить висновків, що на відміну від ціни товару, вищевказані витрати сплачуються покупцем товару не на користь продавця, а на користь інших осіб. При цьому визначальною для додавання цих витрат до ціни, є їх звязок з ввезеним товаром його транспортування, пакування, страхування, та інші операції з товаром, а не з особою, якій такі витрати сплачуються.

Пунктом третім частини другої статті 267 Митного кодексу України передбачено ще один вид витрат покупця товару, який додається до ціни товару та включається до митної вартості.

Згідно з пунктом третім частини другої статті 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів,знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд доходить висновків, що позивачем було придбано за умовами договору купівлі-продажу від 02.09.05 №05/06 у компанії Winkowski Sp. г.о.о.(Польща) товар журнали, тобто конкретну кількість обєктів матеріального світу примірників журналів, які були створені (надруковані) за кордоном на замовлення позивача, та ввезені на митну територію України.

За зазначеним договором позивачем не сплачувалися роялті чи ліцензійні платежі, або вартість будь якого іншого твору, надрукованого в журналі.

При цьому позивачем за умовами договору купівлі-продажу від 02.09.05 №05/06 придбано тільки матеріальний обєкт (поліграфічний продукт), натомість можливість продажу кожного конкретного примірника журналу для позивача обумовлена оплатою вартості інтелектуальної власності, яка міститься в кожному журналу (фотографії, статті, малюнки).

Саме зазначені платежі і сплачувалися позивачем за умовами зовнішньоекономічних договорів, та повинні були бути включені до митної вартості ввезених позивачем товарів.

Судом не приймаються посилання позивача на те, що вказані витрати є витратами на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів, оскільки відповідачем збільшено митну вартість ввезених позивачем журналів, тобто вже ввезених товарів.

Натомість позивачем не надавалося жодних відомостей про відтворення (тиражування) ввезеного товару, та використання у такому тиражуванні придбаних авторських прав.

Судом не приймаються посилання позивача на ухвалу Верховного Суду України від 04.07.2011р., з огляду на нижчевикладене.

Мотивом винесення зазначеної ухвали визначено : «Суди встановили, що роялті (ліцензійні платежі), що сплачуються ТОВ на підставі ліцензійних договорів, укладених між ним та компанією "Warner Brothers Pictures" (США), ні прямо, ні опосередковано не стосуються правовідносин, які виникли між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Кінокомпанія "Каро Прем'єр". Послуги, які останнє надавало позивачу, не обтяжені умовою сплати роялті.

Частиною третьою статті 267 МК передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Оскільки товарами, що імпортуються та митне оформлення яких здійснюється при перетині митного кордону України, є виключно фільмокопії, то до митної вартості такого товару повинні включатися виключно ті платежі, які стосуються їх ціни.»

В даному випадку позивачем ввезено не примірник журналу, який підлягав відтворенню або тиражуванню, а конкретно визначений товар примірники журналів, який було продано позивачем на митній територій України. При цьому продаж кожного конкретного примірника журналу обумовлено наявністю у позивача авторських прав на його зміст фотографії, статті. Дані права були набуті позивачем за умовами вищезазначених договорів. Місцем же відтворення (тиражування) таких журналів є місце друку, яке перебуває поза межами митної території України.

З огляду на те, що статтею 267 Митного кодексу України встановлено обовязок декларанта щодо визначення суми, яка підлягає сплаті, зокрема, додавання подальших витрат, судом не приймаються посилання позивача на неможливість визначення суми, яка підлягала сплаті, на момент ввезення товару.

Неможливість обчислення цих витрат своїм наслідком мала неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди, проте, позивачем було застосовано саме такий метод.

Застосовуючи даний метод визначення митної вартості позивач задекларував можливість документального підтвердження всіх витрат, що, в свою чергу, обумовлювало його обовязок з надання документів щодо всіх витрат.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян