Постанова № 20262264, 05.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2011 року № 2а-17001/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ- Центральний аптечний склад»

до Київської регіональної митниці

про скасування податкового повідомлення рішення

за участю представників сторін:

від позивача, Свинар О.М., Грай М.П.,

від відповідача Туз О.А.,

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИ- Центральний аптечний склад» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Київської регіональної митниці. Позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення №515 від 28.10.2011р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем неправомірно було застосовано підпункт 17.1.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач проти позову заперечує, та стверджує, що звільнення від оподаткування податком на додану вартість можливе тільки за умови ввезення позивачем не будь - якого медичного обладнання за визначеним вказаною постановою кодом, а тільки такого, яке відповідає текстовому визначенню до коду товару, зазначеного в постанові Кабінету Міністрів України від 17.12.03р. № 1949.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Київською регіональною митницею (далі відповідач) було проведено перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИ- Центральний аптечний склад», за результатами якої складено акт перевірки №к/2/10/100000000/24725736 від 17.02.2010р. (далі акт перевірки).

Вищезазначеним актом перевірки було встановлено факт неправомірного застосування позивачем пільги по сплаті податку на додатну вартість, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання на 30210,24 грн. Дана обставина (неправомірне застосування пільги) мала місце в грудні 2008 року при імпорті товарів за вантажною митною декларацією №100000020/2008/752800 від 25.12.2008р.

На підставі вищезазначеного акту перевірки 28 жовтня 2011 року Київською регіональною митницею прийнято податкове повідомлення-рішення №515, яким визначено податкове зобов'язання позивача з податку на додану вартість в розмірі 60420,48 грн., у т.ч. за основним платежем 0 грн. та 60420,48 грн. - штрафні санкції.

Вищезазначене рішення прийнято у зв'язку з виявленням під час перевірки порушенням, передбаченого п.5.1.7 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість»та згідно з вимогами підпункту «в»підпункту 4.2.2 ст.4 та підпункту 17.1.6-1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд з правомірністю вищезазначеного податкового повідомлення рішення не погоджується, виходячи з наступного.

Актом перевірки встановлено та сторонами не заперечується, що позивачем було ввезено за ВМД № 100000020/2008/752800 від 25.12.08: товар - фільтри, призначені для імплантації в вену з метою виловлюння тромботичних масу людей (тромбоектомія):- 466 Р 306 В Кава -фільтрTRAPEASE діаметром 6 F, набір, 10 шт., - 466 F 210 В Кава-фільтр OptEase, довжиною 90см,10 шт.» Виробник: CORDIS a Johnson & Johnson Company, США на заводі CORDIS EUROPA N.

Обставина подання позивачем відповідачу вищезазначеної митної декларації, перевірка та випуск даних товарів у вільний обіг сторонами не заперечується.

При подачі вищезазначеним вантажних митних декларацій позивачем код товару за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) визначено як - 9021 90 90 00, та застосовано преференцію щодо сплати податку на додану вартість, визначену постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003р. № 1949, яка передбачає звільнення від оподаткування податком на додану вартість товарів медичного призначення.

Згідно з УКТ ЗЕД, зазначеному коду (9021 90 90 00) товару відповідає визначення : пристрої ортопедичні, включаючи хірургічні пояси, бандажі та милиці; шини та інші пристрої для лікування переломів; штучні частини тіла; слухові апарати та інші апарати, які носять на собі, з собою або імплантують в тіло, щоб компенсувати недолік (дефект) органа чи фізичну ваду:- серцеві стимулятори, крім частин і приладдя- - інші.

З тих підстав, що Постанова Кабінету Міністрів України від 17.12.2003р. № 1949 «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість»в графі «найменування виробу»до коду 9021 90 90 00 передбачає «Інші пристосування ортопедичні», а ввезене позивачем обладнання не відноситься до ортопедичного, відповідач дійшов висновків, що позивачем неправомірно було застосовано преференцію щодо сплати ПДВ.

Сторонами не заперечується правомірність визначення коду товару позивачем, та відповідність імпортованого обладнання вказаному коду товару.

Відповідно до підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», звільняються від оподаткування операції, зокрема, з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

На виконання вимог вказаної норми Закону України, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003р. № 1949 «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість»було затверджено перелік виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість.

Зазначений Перелік, який є додатком до постанови, містить визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та найменування товару. Так, зокрема, у вказаному переліку наявне визначення 9021 90 90 00 з приміткою «Для медичного використання, що підтверджено документально, мають відповідне маркування». В графі «Найменування товару»вказаного переліку проти коду 9021 90 90 00 містить визначення товару «Інші пристосування ортопедичні».

Саме зазначена невідповідність найменування вказаного товару, викладена в постанові Кабінету Міністрів України від 17.12.2003р. № 1949, опису товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності стала підставою для донарахування сум податку позивачу.

Суд не погоджується з таким застосуванням норм чинного законодавства, виходячи з наступного.

Згідно з кодом товару 9021 90 90 00, даному коду відповідає товар - апарати, які носять на собі, з собою або імплантують в тіло, щоб компенсувати недолік (дефект) органа чи фізичну ваду:- серцеві стимулятори, крім частин і приладдя- - інші.

Отже, зазначений код є максимально конкретизованим та не передбачає в описі товару пристосувань ортопедичних, натомість, чітко визначає конкретний товар, який належить до цього коду.

Таким чином, наведене у тексті постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2003р. № 1949 визначення «Інші пристосування ортопедичні»не є конкретизацією товару, який звільняється від оподаткування, оскільки такий товар до зазначеного коду не належить. Отже, вказана норма не передбачає вилучення з загального обсягу товарів, що відносяться до коду 9021 90 90 00, певної групи товарів, зокрема, ввезених позивачем.

Згідно з Законом України «Про Митний тариф України», митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Отже, Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності є Законом нормативно правовим актом, який має вищу силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.

Саме даним Законом мають визначатися критерії віднесення товарів до того чи іншого коду. Натомість, постанова Кабінету Міністрів України від 17.12.2003р. № 1949 не може змінювати визначення товарів, які відносяться до певного коду.

Таким чином, визначивши код товару, який звільняється від оподаткування, Кабінет Міністрів України мав право визначити конкретний товар, який підпадає під даний код.

Натомість, Кабінетом Міністрів України було зазначено товар, який не відноситься до конкретного коду, у звязку з чим звільнятися мав весь товар, який декларується за визначеним кодом.

Також суд відзначає наступне.

Позивач зазначив про звільнення від оподаткуванням податком на додану вартість у вантажних митних деклараціях, поданих відповідачу.

Приймаючи ці документи від позивача та пропускаючи товар на митну територію України, відповідач погоджувався з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ на підставі підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, повязаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте, несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобовязання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Ураховуючи наведене, відповідач не мав правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення, посилаючись на порушення підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону № 168/97-ВР, застосування якого визнано правомірним її посадовими особами під час митного оформлення.

Оспорюване податкове повідомлення, прийняте Митницею з посиланням на результати камеральної перевірки та підпункт “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III, суперечить закону. Дія наведеної норми не поширюється на відповідача.

Так, згідно з цим підпунктом контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання. Оспорюване податкове повідомлення не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій позивачем податковій декларації.

Оскільки відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі підпункту “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III.

При цьому, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 2 червня 2009 року.

Крім того, суд враховує, що відповідачем визначено позивачу податкові зобовязання з посиланням на норму підпункту 17.1.6 1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», проте, пункт 17.1 статті 17 доповнено підпунктом 17.1.6 1 згідно із Законом України від 19.05.2009 р. N 1342-VI, тобто після ввезення позивачем товару.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ-центральний аптечний склад" задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Київської регіональної митниці від 28.10.2011р. №515.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян