Постанова № 20262174, 05.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2011 року           15:07           № 2а-4122/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Мацюк І. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ніра»

проприпинення юридичної особи

за участю представників сторін:

від прокуратури ОСОБА_1 (довіреність)

від позивачане з’явився, ВСТАНОВИВ:

23.03.2011 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, в якому просить припинити діяльність юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніра»(код ЄДРПОУ 19071304) у зв’язку з наявністю в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2011 р. позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 року апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу суду від 23.03.2011 р. скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

24.10.2011 р. ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та витребувано у позивача та відповідача необхідні документи.

03.11.2011 року через Відділ документального обігу та контролю суду від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку надання документів, в якому просить суд продовжити процесуальний строк встановлений судом для надання документів, витребуваних ухвалою суду.

Враховуючи ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі –КАС України) ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2011 р. було відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд на 14.11.2011 р.

В судове засідання з’явився представник позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити із підстав викладених в позовній заяві, зокрема посилається на те, що відповідач не знаходиться за своїм місцезнаходженням про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України (надалі –ЄДРПОУ), а отже, виходячи з положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»(надалі –Закон №755), Податкового кодексу України (надалі –ПК України) просить прийняти судове рішення про припинення юридичної особи.

В судове засідання не з’явився представник відповідача, був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, клопотання про відкладення розгляду справи подано не було, інформації про причини неможливості з’явитись до суду не подав. У зв’язку з цим та на підставі ч.4 ст.128 КАС України розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних доказів.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини, повний текст постанови було виготовлено та підписано 06.12.2011 р.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 104 КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб’єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч.4 ст.50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що суб’єкт владних повноважень –Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва наділена повноваженнями на звернення до адміністративного суду з позовом лише у тому випадку, якщо таке право прямо передбачене спеціальним законом.

Компетенція контролюючих органів (в тому числі органів податкової служби), повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю на момент звернення позивача до суду із даним позовом визначені у ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 р.

Відповідно до пп.20.1.12 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання.

Вказана норма кореспондується з положеннями п.67.2 ст.67 ПК України, згідно якої органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб –підприємців.

Положення зазначених норм ПК України є бланкетними, які вказують на те, що підстави і порядок припинення юридичної особи, передбачені іншим законом.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб –підприємців, в тому числі і щодо припинення підприємницької діяльності є Закон №755.

Згідно ч.1 ст.33 Закону №755, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам–правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, відповідно до ч.2 ст.38 Закону №755, зокрема, є:

ь          визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

ь          провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

ь          невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

ь          неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

ь          наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Як встановлено під час розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніра»зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 07.03.1996 р. з присвоєнням ідентифікаційного коду 19071304, та місцезнаходженням - 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 13.

Як на підставу своїх вимог про припинення юридичної особи Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, посилається на відсутність відповідача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніра»за місцем реєстрації та ненадання останнім документів щодо зміни місцезнаходження за встановленою законом процедурою, що є прямим порушенням чинного законодавства.

Відповідно до ст.93 ЦК України (в редакції чинні на момент звернення до суду) місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

В якості доказів позивач надав Довідку з ЄДРПОУ від 08.11.2010 р., відповідно до якого до ЄДРПОУ внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням.

Водночас, судом приймається до уваги що, відповідач фактично продовжує знаходитись за зареєстрованим місцезнаходженням, що підтверджується повідомленнями про вручення уповноваженій особі відповідача судових повісток надісланих Окружним адміністративним судом м. Києва на 14.11.2011 р., 22.11.2011 р. та на 05.12.2011 р.

Суд приходить до висновку, що само по собі внесення запису до ЄДРПОУ про відсутність особи за місцезнаходженням при фактичній наявності певного суб’єкта за такою адресою, ще не є підставою для припинення юридичної особи, оскільки, виходячи з положень ст.93 ЦК України, Закону №755, ПК України, для цілей реалізації учасниками публічно-правових відносин своїх прав та обов’язків, має значення фактична наявність/відсутність особи за зареєстрованою адресою. Тобто, можливість задоволення позову із заявлених підстав взаємопов’язана з фактичною відсутністю певної особи за зареєстрованим місцезнаходженням, що в даному випадку спростовано під час розгляду справи та зворотне не доведено відповідачем.

Суд також зазначає, що порядок підтвердження відомостей стосовно юридичної особи та підстави внесення запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, регламентуються ст.19 зазначеного Закону, якою встановлено наступні правила.

Відповідно до ч.11 ст.19 Закону №755 юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. Частиною 1 цієї ж статті передбачено, що у разі ненадходження в установлений ч.11 цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом 5 робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки. У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом 5 робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до ЄДРПОУ запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу (ч.14 цієї ж статті). Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до ЄДРПОУ запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

В даному випадку, судом встановлено, що відповідач знаходиться за місцезнаходженням, що підтверджується фактом отримання судової кореспонденції. При цьому, представником позивача не надано жодних доказів, щодо проведення перевірки та встановлення факту відсутності відповідача за зареєстрованою в ЄДРПОУ адресою.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Враховуючи що в матеріалах справи відсутні будь-які докази що суб’єкт владних повноважень поніс витрат, тому відшкодуванню вони не підлягають.

Керуючись положеннями ст. 2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.158-163, ст.167, ст.171, ст.254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

          У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніра»про припинення юридичної особи відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.          

Суддя                                                                                                              Б. Санін