Постанова № 20262147, 21.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2011 року 10:50 № 2а-11858/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Кондитерської корпорації «Рошен»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Кондитерська корпорація «Рошен»(надалі позивач, Корпорація) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000400700 від 11 серпня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ПП «Камала».

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечував, зазначив, що ДП «КК «Рошен»були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми, а надалі суми ПДВ, які підлягають бюджетному відшкодуванню, сплачені контрагенту позивача - ПП «Камала»за товари згідно з податковими накладними, виданими ПП «Камала», тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ, оскільки, господарські операції між ДП «КК «Рошен»та ПП «Камала»не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Між ПП «Камала»(постачальник) та ДП «КК «Рошен»(замовник) було укладено господарський договір № 14 від 26 січня 2011 року, згідно якого постачальник зобовязується поставити в обумовлені строки і передати у власність замовника, а замовник прийняти і оплатити поставлену йому в рамках даного договору продукцію, найменування, ціна, асортимент, кількість та якість якої визначаються в специфікаціях до договору, відповідно до яких ПП «Камала»постачало на адресу ДП «КК «Рошен»муку вищого гатунку.

Разом з тим, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено планову виїзну перевірку ДП «КК «Рошен»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень травень 2011 року.

З результатами перевірки складений акт № 611/4020/7/25392188 від 02 серпня 2011 року (далі Акт перевірки), у висновках якого встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (надалі Кодекс або ПК України)

На підставі висновків Акту складено податкове повідомлення-рішення № 0000400700 від 11 серпня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 171483,00 грн., в тому числі по періодам: квітень 2011 року 171483,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки висновок податкового органу базується на припущеннях щодо фіктивності ПП «Камала»та безтоварності господарських операцій позивача з цим підприємством, оскільки даний контрагент за своєю юридичною адресою не знаходиться, що призвело до унеможливлення проведення зустрічної перевірки цього субєкта господарювання.

Також, фахівцями відділення ГВ ПМ у м. Маріуполі відібрано пояснення у громадянки ОСОБА_1, згідно яких остання зареєструвала на себе ПП «Камала»за грошову винагороду, а всі документи, підписані нею, вважає незаконними та фіктивними, тому що не розуміла їхнього значення.

Наведене вище відповідач вважає достатнім, щоб переконатися у безтоварності господарських операцій, здійснених на виконання договору № 14 від 26 січня 2011 року та правомірності дій податкового органу у зменшені платнику податків бюджетного відшкодування з ПДВ.

Проте, суд не може погодитися із з такими доводами та має підстави вважати правомірними дії позивача щодо віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту за квітень 2011 року, що виникли у звязку з виконанням договору, укладеного між ДП «КК «Рошен»та ПП «Камала»з наступних причин.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ПП «Камала», так як і на момент винесення постанови по даній справі, було і є зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало і має свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер 373033005813.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 107483,00грн., віднесена ДП «КК «Рошен»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ПП«Камала»підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, видаткові накладні, приходні ордери, реєстр платіжних доручень та товарно-транспортні накладні, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб ПП «Камала», ДП «КК «Рошен», а також перевізників продукції, що свідчить про реальне здійснення господарських операцій, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Припущення податкового органу про невиконання податкових зобовязань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.

Суд не бере доводи відповідача про недійсність вказаних податкових накладних, адже такі доводи базуються лише на свідченнях директора ОСОБА_1, яка вказує, що підписані нею документи повинні вважатися фіктивними, оскільки вона не розуміла їхнього значення. Так, суд звертає увагу, що законодавчо не передбачена така підстава недійсності податкової накладної, на яку посилається відповідач.

Крім того, суд бере до уваги факт декларування та сплати податкових зобовязань, що виникли у ПП «Камала» внаслідок продажу позивачу муки вищого ґатунку.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що самі по собі свідчення громадянки ОСОБА_1 не є достатнім для можливості стверджувати про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Камала»за договором № 14 від 26 січня 2011 року, адже такі свідчення жодним чином не можуть підтверджувати чи спростовувати факт фіктивності виконання своїх обовязків сторонами за вказаною угодою.

Окрім наведеного суд бажає звернути увагу, що в матеріалах справи наявний витяг з журналу реєстрації заїзду транспортних засобів на територію позивача, куди постачалася мука вищого гатунку, з якого вбачається, що в березні 2011 року на територію підприємства заїжджали водії перевізників на транспортних засобах, які вказані в товаро-транспортних накладних, що в свою чергу спростовує доводи відповідача про відсутність в реальності перевезень товару за договором № 14 від 24 січня 2011 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в звязку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Позивач на розподілі судових витрат не наполягав.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000400700 від 11 серпня 2011 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 02 грудня 2011року