Постанова № 20261825, 08.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2011 року 11:50 № 2а-14418/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 28.09.2011 р.), ОСОБА_2 (довіреність від 28.09.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 26.10.2011 р. № 89/2/9/10)

від третьої особи: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

третя особа на стороні позивача без самостійних вимогТовариство з обмеженою відповідальністю «КПТ Міг»

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000472302 від 10.08.2011, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Конім Груп»з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000472302 від 10.08.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на суму 1257477 грн. за основним платежем та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн. за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «КПТ МІГ».

Ухвалою суду від 24.10.2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 15.11.2011 року. Відповідно до цієї ухвали суду до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ТОВ «КПТ МІГ»та запропоновано цій особі надати пояснення по суті позовних вимог, а також первинні та інші документи за взаємовідносинами з позивачем на підтвердження фактичного здійснення спірних операцій.

Позивач обґрунтовуючи позов вважає помилковими висновки ДПІ щодо не підтвердження фактичного постачання продукції та фіктивності (нікчемності) правочину, оскільки між сторонами підписано договір, а також підписано акти приймання-передачі компютерного обладнання, проведено розрахунки та отримано від продавця податкові накладні, що є підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

Виходячи з наведеного, позивач вважає спірне рішення необґрунтованим та протиправним, у звязку з чим просить задовольнити позов.

При цьому, в судових засіданням представник позивача ОСОБА_2 зазначав, що вся придбана продукція реалізована, одночасно у заяві від 19.10.2011 р. зазначаючи, що продукція знаходиться в офісі. Інший представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 08.12.2011 р. зазначила, що продукція продовжує знаходитись у позивача та використовується позивачем на користь третіх осіб відповідно до свого призначення та господарських відносин з третіми особами. При цьому, представник ОСОБА_2 у п. 4 та п. 5 заяви від 19.10.2011 р. (вх. 20.10.2011 р.) наполягає, що постачалося програмне забезпечення (програми), однак інший представник ОСОБА_1 у судовому засіданні 08.12.2011 р. зазначила, що постачалося компютерне обладнання.

У свою чергу ДПІ по суті зазначає, що фактично поставка обладнання не здійснювалась внаслідок відсутності матеріально-технічних можливостей у контрагента позивача, а лише оформлялися документи з метою надання зовнішньої правомірності безтоварним операціям. ДПІ також зазначає, що договір між позивачем та його контрагентом є нікчемним, оскільки його укладання здійснювалось без наміру створити реальні наслідки, повязані з його підписанням. В цьому контексті ДПІ також надала пояснення засновника ТОВ «КПТ МІГ», який зазначив, що директора ТОВ «КПТ МІГ»він не знає, будь-якого відношення до створення цього підприємства не має.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Третя особа в судове засідання не зявилася, витребуваних матеріалів не надала.

Згідно із Спеціальним витягом з ЄДР станом на день розгляду справи ТОВ «КПТ МІГ» припинено, зокрема, 01.12.2011 року проведена державна реєстрація припинення юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конім Груп»зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 10.10.2006 року. Підприємству присвоєно ідентифікаційний код 34646887. Товариство зареєстровано за адресою: 02152, м. Київ, Дніпровський р-н, пр.-т Тичини, 20.

20.08.2009 року товариству видано свідоцтво платника ПДВ № 100241258. На час розгляду справи у суді позивач є зареєстрованим платником податку на додану вартість.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Конім Груп»по взаємовідносинах з ТОВ «КПТ МІГ»за квітень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 3912/23-222-34646887 від 25.07.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «КПТ МІГ»(код 37270370; адреса на час вчинення спірних операцій 04111, м. Київ, вул. Щербакова, 49-а оф. 91; адреса на час відкриття провадження у справі - 08600, Київська обл., місто Васильків, вул. Володимирська, б. 22А), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, на час вчинення спірних операцій зареєстроване платником ПДВ. Засновником цього підприємства є ОСОБА_4 Згідно пояснень цієї особи, він не має будь-якого відношення до цієї юридичної особи, будь-яких документів щодо створення цього підприємства та призначення директора він не підписував. ДПІ зазначає, що реєстраційні, первинні документи та податкова звітність складена та підписана невідомими особами. ДПІ також зазначає, що правочин позивача з цим підприємством є фіктивним та таким, що вчинено без наміру створення реальних правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

Окрім того, в Акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у звязку з відсутністю актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. В цьому контексті під час розгляду справи позивач не надав доказів надання податковому органу цих документів під час проведення перевірки, як і доказів відмови податкового органу від прийняття цих документів під час проведення перевірки.

В Акті перевірки також зазначено, що за період квітня 2011 року за взаємовідносинами з ТОВ «КПТ МІГ»позивачем сформовано спірну суму податкового кредиту у розмірі 1289387 грн. Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на суму 1257477 грн., висновок ДПІ щодо чого ґрунтується на вищенаведених обставинах та порушенні позивачем, на думку ДПІ, положень пунктів 200.14., 14.1., 185.1., 188.1., 198.1., 198.2., 198.6. ПК України.

За результатами перевірки ДПІ та на підставі зазначеного вище Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення, яке прийнято згідно з п/п. 54.3.2. ПК України.

Під час розгляду справи в контексті спірних відносин встановлено наступне.

04 квітня 2011 року між ТОВ «Конім Груп»(покупець) та ТОВ «КПТ Міг»(постачальник) підписано договір поставки обладнання № 04/04/2011-П.

Відповідно до умов цього договору постачальник зобовязується поставити на адресу покупця компютерне обладнання (Товар). Асортимент, номенклатура, кількість та характеристики Товару наведені у додатку № 1 «Специфікація Товару»до цього договору.

Товар постачається на умовах DDP (Інкотермс 2000).

Термін означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця. Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення.

Тобто, в даному випадку поставка супроводжується транспортними взаємовідносинами, з оформленням товарно-транспортних накладних, та, при цьому, саме покупець забезпечує розвантаження товару.

Товар поставляється у комплекті з технічною документацією на Товар.

Постачальник поставляє Товар за власний кошт за наступною адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 87-А.

Загальна вартість Товару 7544862,00 грн. у т.ч. ПДВ 1257477 грн.

Строк дії договору до 31.12.2011 року.

Згідно із специфікацією визначено 33 найменування Товару в кількості 377 одиниць, що підлягали поставці.

Зокрема, це: (в визначеній у переліку послідовності) № 1 25 серверів по ціні 48373,50 грн. з ПДВ за 1 штуку; «2»серверний модуль памяті в кількості 100 штук по ціні 4097,00 грн. з ПДВ; «3»серверний жорсткий диск в кількості 100 штук по ціні 4462,50 грн. з ПДВ; «4»- сервери у кількості 9 штук по ціні за 1 штуку - 48373,50 грн., «5»серверний модуль памяті у кількості 40 штук по ціні 32614,50 грн. за 1 штуку з ПДВ, а також інша компютерна техніка/обладнання, зокрема за № 17 8 серверів на суму 386988 грн., за № 27 8 серверів на суму 386988,00 грн., а всього на загальну суму 7544862,00 грн. з ПДВ.

20 квітня 2011 року між сторонами підписано акт приймання-передачі № 20-1/2011 р., в якому визначено, що позивачу передано Товар (компютерне обладнання/техніка) по тринадцяти товарним позиціям в кількості 131 одиниці на загальну суму 960000,00 грн. з ПДВ. З цього ж приводу підписано видаткову накладну № 146 від 20.04.2011 р.

21 квітня 2011 року між сторонами вищезгаданого договору складено акт приймання-передачі № 21/2011 р., в якому визначено, що позивачу передано Товар (компютерне обладнання/техніка) по чотирьох товарним позиціям в кількості 74 одиниць на загальну суму 2544862,00 грн. з ПДВ. З цього ж приводу підписано видаткову накладну № 147 від 21.04.2011 року.

22 квітня 2011 року між сторонами складено акт приймання-передачі № 22-1/2011 р., в якому визначено, що позивачу передано Товар (компютерне обладнання/техніка) по тринадцяти товарним позиціям в кількості 110 одиниць на загальну суму 2054000 грн. з ПДВ. З цього ж приводу підписано видаткову накладну № 158 від 22.04.2011 р.

22 квітня 2011 року між сторонами складено акт приймання-передачі № 22-2/2011 р., в якому визначено, що позивачу передано Товар (компютерне обладнання/техніка) по семи товарним позиціям в кількості 62 одиниць на загальну суму 1986000 грн. з ПДВ. З цього ж приводу підписано видаткову накладну № 149 від 22.04.2011 р.

За правилом «першої події»на підставі зазначених актів позивачу видано податкові накладні: від 20.04.2011 р. № 16 з ПДВ 160000 грн., від 21.04.2011 р. № 147 з ПДВ 424143,67 грн., від 22.04.2011 р. № 149 з ПДВ 331000 грн., від 22.04.2011 р. № 158 з ПДВ 342333 грн.

Згідно платіжних доручень позивачем на підставі зазначеного договору сплачено: пл./дор. № 3617 від 04.08.2011 р. 50000 грн., 3 3566 від 27.07.2011 р. 561700 грн., № 3546 від 21.07.2011 р. 143700 грн., 18.07.2011 р. № 3510 425000 грн., № 3501 від 14.07.2011 р. 119000 грн., № 3490 від 13.07.2011 р. 85320 грн., 3481 від 11.07.2011 р. 102000 грн., № 3462 від 05.07.2011 р. 26600 грн., № 3461 від 05.07.2011 р. 53200 грн., № 3355 від 10.06.2011 р. 2 301 600 грн., № 3374 від 16.06.2011 р. 55000 грн., № 3442 від 30.06.2011 р. 161000 грн., № 3427 від 24.06.2011 р. 375000 грн., № 3376 від 16.06.2011 р. 120000 грн.

Розрахунки проведені лише на суму у розмірі 4 579 120,00 грн. з ПДВ, що спростовує доводи позивача щодо повного виконання зобовязань за договором (у розмірі 7544862,00 грн.).

Під час розгляду справи також встановлено, що 12.08.2011 року анульовано реєстрацію ТОВ «КПТ Міг»платником ПДВ по причині внесення до ЄДР запису про відсутність платника за місцезнаходженням, інформація про що розміщена на офіційному сайті ДПС України.

Окрім того, відповідно до постанови господарського суду Київської області від 14.09.2011 року по справі № Б11/107-11, яка розміщена на офіційному сайті «Єдиний державний реєстр судових рішень України», ТОВ «КПТ Міг»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у звязку з неможливістю виконання грошового зобовязання іншій особі у розмірі 11500 грн. за договором від 20.12.2010 р. та відсутністю за місцезнаходженням. У газеті «Голос України»№ 180 від 28.09.2011 року опубліковано оголошення про ухвалення зазначеної постанови. Копія зазначеної постанови, виходячи з положень ч. 2 ст. 3, ч. 3 ст. 7 Закон України «Про доступ до судових рішень», залучена до матеріалів справи з метою отримання повної та обєктивної інформації щодо статусу контрагента позивача. Як зазначено вище, станом на 01.12.2011 р. дане підприємство припинено.

Під час розгляду справи також встановлено, що згідно з постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 01.08.2011 року, копія якого наявна у матеріалах справи, прийнято рішення про проведення обшуку офісу № 7 будинку № 87-Б по вул. Межигірській у м. Києві, що використовується ТОВ «Конім Груп».

З протоколу обшуку вбачається, що 28.09.2011 року у ТОВ «Конім Груп»вилучено: печатки та чекові книжки інших підприємств, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «КПТ Міг», оборотно-сальдова відомість по ТОВ «КПТ Міг», договір з ТОВ «КПТ Міг»№ 04/04/2011-П та додаток №1 до нього, вищенаведені податкові накладні, видаткові накладні, реєстраційні та первинні документи інших юридичних осіб.

Вирішуючи спір по суті та в контексті правових підстав для формування податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Відповідно до п/п. 14.1.191. ПК України під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до п/п. 14.1.231. під розумною економічною причиною (діловою метою) розуміється, причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У взаємозвязку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд також зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В цьому контексті правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 3 названого Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які формуються за наслідками фактичного здійснення господарських операцій, супроводжують здійснення цих операцій і податкову звітність платника податків.

Таким чином, аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, з якими ПК України повязує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших (у т.ч. платіжних) документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру товарів, умов їх постачання, зокрема, в даному випадку і наявністю технічної документації та керівництва по експлуатації); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та видана після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім випадків передбачених п. 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, які не передбачають такої реєстрації.

При цьому, як свідчить правова позиція Верховного Суду України внаслідок не обумовленості певної операції розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру) податкова вигода може бути визнана необґрунтованою (постанова № 09/70 від 24.03.2009).

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими ПК України у взаємозвязку з положеннями наведених вище норм законодавства повязують можливість формування платником податків податкового кредиту, позбавляє покупця права на формування податкового кредиту, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

У взаємозвязку з вищевикладеним, слід додати, що: (1) будь-які документи мають силу первинних документів (юридичну значимість) лише в разі фактичного здійснення господарської операції; (2) за відсутності факту придбання товарів чи послуг (фіктивності операцій) або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відсутності розумних економічних причин для здійснення певних операцій, формування податкового кредиту не є правомірним навіть, як зазначено вище, за наявності формально складених (у т.ч. правильно оформлених за зовнішніми ознаками податкових накладних), але недостовірних документів або сплати грошових коштів; (3) якщо податкова накладна у випадках, передбачених ПК України не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець не має права формувати на її підставі податковий кредит; (4) підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами позбавляє такі документи юридичної значимості та вони не можуть бути підставою для формування податкового кредиту з ПДВ. У свою чергу складання первинних документів з метою оформлення безтоварних операцій свідчить про юридичну дефектність цих первинних документів для цілей формування податкового кредиту, з огляду на що вони не можуть бути правомірною підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не доведено фактичного виконання спірних операцій за участю ТОВ «КПТ МІГ»(виконання поставок цим підприємством), не надано доказів та документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та в сукупності підтверджують фактичне вчинення вищезгаданих господарських операцій, а саме здійснення поставок компютерного обладнання на користь позивача його контрагентом - ТОВ «КПТ МІГ». Суд приходить до висновку, що фактично сторонами вищезгаданого правочину лише складалися первинні документи, здійснювався обмін документами за безтоварними операціями, наслідком чого є отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту. Тобто, в даному випадку фактично відбувався лише обмін документами, які не мають правової значимості внаслідок безтоварності операцій, з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування податкового кредиту та витрат за безтоварними операціями.

Зокрема, в даному випадку під час розгляду справи не надано відомостей та документів, які у звичайній діловій практиці зазвичай супроводжують та підтверджують поставки такого роду, а саме: (1) товарно-транспортних накладних, наявність яких зумовлюється умовами договору, (2) будь-якої документальної інформації щодо наявності у постачальника транспортних засобів, отримання інформації відносно чого до укладання договору є звичайною діловою практикою з метою зясування реальних можливостей контрагента щодо постачання/транспортування продукції; (3) технічної документації на компютерне обладнання та (4) керівництва по експлуатації на обладнання, які супроводжують поставки такого роду та наявність яких передбачено договором та приписами ч. 2 ст. 662 ЦК України; (5) сертифікатів якості/відповідності на компютерне обладнання/продукцію, що зумовлено положеннями п. 6.1 договору; (6) доказів наявності прав на використання компютерних програм; (7) доказів введення обладнання в експлуатацію, зокрема 50 серверів; (8) доказів наявності у позивача трудових ресурсів, як для організації виконання спірних операцій, так і для використання придбаного обладнання (у т.ч. 50 серверів), докази щодо чого вимагалися у позивача ухвалою суду від 12.10.2011 р., (9) інших доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності з іншими доказами або окремо підтверджувати фактичне вчинення вищезгаданих операцій, у т.ч. не надано доказів проведення повних розрахунків на суму 7544862,00 грн.

При цьому, щодо зберігання обладнання на складі суд зазначає, що в цьому контексті позивачем надано договір оренди № 17/09-08/1-2m від 17.09.2008 р. з ПП «Вілєкс». Проте, зазначеним договором приміщення передано в оренду з метою використання його як адміністративного приміщення (ділового офісу), тобто зазначеним договором не передбачено використання приміщення, як виробничого складу. Більш того, п. 6.5. договору передбачено, що зміна цільового призначення приміщення можлива лише за письмовим погодженням з орендодавцем. У звязку з цим, суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем не надано доказів надання доказів отримання згоди про використання офісу як складу або виробничого приміщення.

У взаємозвязку з вищенаведеним та в контексті доводів позивача щодо відсутності у нього технічної документації та керівництва по експлуатації у звязку з вилученням, суд зазначає, що з вищезгаданого протоколу обшуку не вбачається вилучення у позивача цих документів, а також доказів введення обладнання в експлуатацію, звітності з ПДФО або книги обліку працівників, про вилучення яких зазначає позивач у позовній заяві. Доводи представника позивача щодо відсутності у нього цієї документації у звязку з вилученням (у папці, яка зазначена на стор. 7 протоколу), які також витребовувались судом у позивача на підтвердження реальності спірних операцій, спростовуються місцезнаходженням цієї папки у розділі вилучення установчих документів інших юридичних осіб. Окрім того, в силу свого звичайного обсягу (щодо 377 одиниць компютерного обладнання/техніки), технічна документація та керівництво по експлуатація природно не могли розміститися таким чином. Позивач не надав доказів звернення до правоохоронним органів з метою отримання копії цих документів та відмови у наданні.

В контексті наведеного також встановлено, що відповідно до висновків в Акті перевірки ТОВ «КПТ МІГ»(від 28.07.2011 р. № 1742/23-04/37270370), який є носієм доказової бази відносно обставин, встановлених під час перевірки, за результатами аналізу податкової звітності встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність основних засобів, майна та матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій, встановлено відсутність у цього підприємства торгівельного виробничого обладнання, транспортних засобів, складських ресурсів, а також встановлена чисельність працюючих у кількості 2-х осіб, що явно недостатньо для виконання спірних операцій з огляду на кількість обладнання, строки , що передбачалась до поставки за договором. При цьому, як вбачається з акту перевірки на запит ДПІ від 17.06.2011 р. № 5161/10/15-284 зазначене підприємство, внаслідок відсутності за своїм місцезнаходженням, не надало документальних підтверджень здійснення операцій з поставок, зокрема, і у спірний період. Суд не вбачає підстав вважати акт перевірки не належним та не допустимим доказом, а отже враховує наведені відомості на рівні та в сукупності з іншими доказами.

Суд також зазначає, що під час розгляду справи представники позивача не змогли пояснити та документально довести (бізнес-плани, тощо) виробничої необхідності для підписання договору з придбання такої великої кількості обладнання та, зокрема, 50 серверів, тобто наявності розумних економічних причин для підписання вищезгаданого договору, по якому проведено відповідні витрати на користь контрагента позивача. В цьому ж контексті під час розгляду справи представники позивача документально не довели використання зазначеного у договорі обладнання у власній господарській діяльності, у т.ч. шляхом використання для надання послуг третім особам, що також вказує на недоведеність фактичного виконання операцій з поставки та відсутність звязку проведених позивачем витрат (у т.ч. сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку) для цілей здійснення господарської діяльності позивача.

Що стосується наданої позивачем оборотно-сальдової відомості по рахунку 281, слід зазначити, що вона складена за період 01.11.2011 р. по 14.11.2011 року та не містить інформації про постачання позивачу продукції ТОВ «КПТ МІГ», тобто складена за період, що не охоплюється квітнем 2011 року та, відповідно, не підтверджує постачання та наявність продукції у спірний період а також її наявність на час розгляду справи. В цьому ж контексті суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем не надано доказів проведення інвентаризації, карток інвентаризації, інформації що інвентарних номерів, інформація щодо чого (інвентаризації) вимагалась від позивача під час розгляду справи з урахуванням положень п. 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМ України від 28 лютого 2000 р. № 419.

Виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими ПК України у взаємозвязку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»повязують можливість правомірного формування спірних сум податкового кредиту та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту та про отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже підстав для задоволення позову не має.

Керуючись вимогами статей ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп»(02152, м. Київ, Дніпровський р-н, пр.-т Тичини, 20; код з ЄДР 34646887) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000472302 від 10.08.2011 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 12.12.2011 року.