Постанова № 20261608, 22.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2011 року 14:11 № 2а-8642/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Дєдуша С.В.;

відповідача: Бондаренка А.С.;

прокурора:не зявились.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Укргазтех”

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

за участюПрокуратури Святошинського району міста Києва

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 червня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Укргазтех” (далі по тексту позивач, ТОВ “Укргазтех”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Святошинському районі м.Києва), в якій просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 02листопада 2010 року №0002562310/0 та №0002572310/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-8642/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19 липня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва у звязку з необхідністю надання додаткових доказів.

В судовому засіданні 24 жовтня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 02 листопада 2010 року №0002562310/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2пункту 4.2статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Укргазтех” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 816681,00 грн., в тому числі за основним платежем 544454,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 272227,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 02 листопада 2010 року №0002572310/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2пункту 4.2статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” ТОВ “Укргазтех” визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1020846,00 грн., в тому числі за основним платежем 680564,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 340282,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Податкові повідомлення-рішення 02листопада 2010 року №0002562310/0 та №0002572310/0 прийняті на підставі акта від 22 жовтня 2010 року №222/23-20/30265715“Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Укргазтех” (код за ЄДРПОУ 30265715) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ “Техноаналітик” (код за ЄДРПОУ 32375486) за період з 01.04.2008 по 31.10.2008” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні обставини: згідно з поясненнями директора ТОВ “Техноаналітик” ОСОБА_3 остання не причетна до фінансово-господарської діяльності підприємства, договори, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, рахунки-фактури та інші документи не підписувала; згідно висновку спеціаліста від 15жовтня 2010 року №242 встановлено, що підписи, виконані в актах приймання виконаних робіт від імені ОСОБА_3, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

З огляду на викладену інформацію відповідач, посилаючись на норми Цивільного та Бюджетного кодексів України, вважає, що правочини, укладені між ТОВ “Укргазтех” та ТОВ“Техноаналітик”, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, отже, є нікчемними.

Враховуючи наведене відповідач зробив висновок про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 680564,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2008 року 28606,00 грн., за ІІ квартал 2008 року 651958,00 грн. та підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 544454,00 грн., в тому числі за травень 2008 року 22885,00 грн., липень 2008 року 9064,00 грн., серпень 2008 року 206146,00 грн., вересень 2008 року 226420,00 грн., жовтень 2008 року 79939,00 грн.

Позивач вважає необґрунтованими висновки Акта перевірки та прийняті на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з наступних підстав: господарські операції позивача з ТОВ“Техноаналітик” підтверджуються належними первинними, платіжними та розрахунковими документами, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість та мав право на складання податкових накладних; а придбані роботи були використані в межах господарської діяльності позивача.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “Укргазтех” та ТОВ“Техноаналітик”, обставини використання придбаних робіт (послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосубєктність учасників господарської операції (чибули платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що протягом періоду, який перевірявся, між ТОВ“Укргазтех” (замовник) та ТОВ“Техноаналітик” (підрядник) укладено наступні договори:

1)№П13-37/08 від 20 лютого 2008 року про виконання робіт по будівництву волоконно-оптичної лінії звязку (ВОЛЗ) “Білопільський РЕМ - ПС Дяківка Путивльський РЕМ” в грозозахисному тросі, на ділянці Білопільський РЕМ - ПС Дяківка згідно кошторису;

2)№П13-65/08 від 08 квітня 2008 року про здійснення монтажу, інсталяції, налагодження обладнання радіорелейних ліній звязку “ЛОЕ Городоцький РЕМ”, “Стрийський РЕМ Жидачівський РЕМ”, “Стрийський РЕМ г. Корчанка (Сколе)”;

3)№П13-66/08 від 10 квітня 2008 року про здійснення монтажу, інсталяції обладнання мережі передачі даних в складі: 1 базова станція на ПС Л-3 та 5 віддалених станцій, 1 базова станція в Пустомитівському РЕМ та 1 відділена станція;

4)№П13-70/08 від 17 квітня 2008 року про розробку робочого проекту “Будівництво радіовежі для впровадження корпоративної системи радіорелейного звязку ВАТЕ“Чернігівобленерго” на території Городнянської РЕМ Чернігівської обл.”

5)№П13-71/08 від 17 квітня 2008 року виготовлення та передачу проектно-кошторисної документації на телемеханізацію 20-ти електричних підстанцій ВАТ“Львівобленерго”;

6)№П13-82/08 від 15 травня 2008 року про виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва антенних опор в Городоцькому (75 м.) та Жидачівському (35 м.) РЕМ Львівськоїобл.;

7)№П13-85/08 від 19 травня 2008 року про здійснення монтажу, інсталяції, налагодження обладнання телемеханіки на 6 електричних підстанціях замовника: ПС-110кВ “Солонка”, ПС-35кВ “Зимна Вода”, ПС-35кВ “Сороки, ПС-35кВ “Давидів”, ПС-35кВ “Глинна”, ПС-35кВ “Щирець”;

8)№П13-88/08 від 21 травня 2008 року про виконання робіт по розробці проектно-кошторисної документації на побудову системи корпоративного звязку ВАТ“Тернопільобленерго”, а саме: проекти антенної опори на відтяжках: РЕМ Монастирська, РЕМ Підгайці;

9)№П13-89/08 від 22 травня 2008 року про виготовлення та передачу проектно-кошторисної документації на телемеханізацію 20-ти електричних підстанцій ВАТ“Львівобленерго”;

10)№П17-46/08 від 12 червня 2008 року про виконання проектних робіт “Реконструкція електротехнічної частини ДКС Дашава”;

11)№П13-104/08 від 02 липня 2008 року про виконання монтажних робіт по системі передачі даних Чернігівського РЕМ та Бобровицького РЕМ ВАТ ЕК “Чернігівобленерго”;

12)№П13-125/08 від 12 серпня 2008 року про виконання робіт з реконструкції автоматизованої системи збору телеметричної інформації та оперативного-інформаційного комплексу автоматизованої системи диспетчерського управління Південної електроенергетичної системи НЕК “Укренерго”.

Виконання зазначених договорів підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за відповідні періоди, довідками про вартість робіт, відповідними кошторисами, підсумковими відомостями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

ТОВ“Техноаналітик” виписало на адресу ТОВ“Укргазтех” податкові накладні, датовані травнем, липнем, серпнем та вереснем 2008 року, на загальну суму 3266724,00грн., в тому числі податок на додану вартість 544454,00 грн.

ТОВ“Укргазтех” розрахувалось за виконані ТОВ“Техноаналітик” роботи шляхом перерахування на рахунок останнього грошових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та копіями виписок банку, які знаходяться в матеріалах справи.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що видами діяльності позивача є проектування та монтаж систем керування технологічними процесами, інші монтажні роботи, електромонтажні роботи.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТОВ “Техноаналітик” є інші роботи з будівництва, будівництво будівель, монтаж металевих конструкцій.

ТОВ “Техноаналітик” має ліцензію на будівельну діяльність, видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, видану 02 березня 2007 року строком дії до 02 березня 2012 року.

Як підтверджують матеріали справи, позивач замовляв роботи у ТОВ “Техноаналітик” з метою виконання договірних зобовязань за договорами, укладеними з ДП “НЕК “Укренерго”, ВАТ “Львівобленерго”, ВАТ “Сумиобленерго”, ВАТ “Тернопільенерго” .

На підтвердження реальності здійснених робіт позивач надав в матеріали справи копії відповідних господарських договорів, укладених з з ДП “НЕК “Укренерго”, ВАТ“Львівобленерго”, ВАТ “Сумиобленерго”, ВАТ “Тернопільенерго”, актів приймання виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт, кошторисів, робочих проектів та фотознімки збудованих обєктів.

Таким чином, господарські операції ТОВ“Укргазтех” з ТОВ “Техноаналітик” здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В Акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших документів.

Обставини справи свідчать, що підставою для висновку ДПІ у Святошинському районі м. Києва про порушення позивачем норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та про нікчемність угод, укладених між ТОВ“Укргазтех” з ТОВ“Техноаналітик” визначила непричетність директора останнього - ОСОБА_3 до фінансово-господарської діяльності підприємства, та висновок спеціаліста від 15жовтня 2010 року №242, згідно якого підписи, виконані в актах приймання виконаних робіт від імені ОСОБА_3, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті69Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними угод, укладених між ТОВ“Укргазтех” з ТОВ “Техноаналітик”, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “Техноаналітик” було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; згідно з довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві від 15 листопада 2011 року №21/10/5261 за період з 19 серпня 2003року по 28 жовтня 2008 року керівником ТОВ “Техноаналітик” значилась ОСОБА_3

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також використання позивачем придбаних робіт у власній господарській діяльності, висновок Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є помилковим, а визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є також протиправним.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (щобув чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ “Техноаналітик” будівельних робіт безпосередньо повязано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ “Техноаналітик” був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку робіт (послуг); в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ“Укргазтех” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за перевірений період, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5статті 7Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими, відтак визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є також протиправним.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 02листопада 2010 року №0002562310/0 та №0002572310/0 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Укргазтех” підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Укргазтех” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 02 листопада 2010 року №0002562310/0 та №0002572310/0.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укргазтех” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко