Постанова № 20261493, 28.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 липня 2011 року 13:53 № 2а-6678/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Зажигаєвої В.Б.;

відповідача: Завгороднєвої О.М.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “А1 Пожсервіс”

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12 травня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “А1 Пожсервіс” (далі по тексту позивач,ТОВ“А1 Пожсервіс”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Соломянському районі м. Києва), в якому, з подальшими уточненнями позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 18 січня 2011року №0000072307/0, №00000082307/0, №0000092307/0 та від 04 квітня 2011 року №0001162307.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2011року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-6678/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15 червня 2011 року.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 28 липня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м.Києва від 18 січня 2011 року №0000072307/0 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, згідно з абзацом другим пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті7Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “А1 Пожсервіс” зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 6714,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 1679,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м.Києва від 18 січня 2011 року №0000082307/0 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, згідно з абзацом другим пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” ТОВ “А1 Пожсервіс” збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 72760,00 грн., в тому числі за основним платежем 58165,00, грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14 541,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м.Києва від 18 січня 2011 року №0000092307/0 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, згідно з абзацом другим пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті7Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “А1 Пожсервіс” збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 49 778,00 грн., в тому числі за основним платежем 39 822,00, грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9 956,00 грн.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04 квітня 2011 року №0001162307 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, згідно з абзацом другим пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті7Закону України “Про податок на додану вартість”ТОВ“А1 Пожсервіс” зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 6714,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від24 листопада 2010 року №18979/23-07/32978048 “Про результати документальної невиїзної перевіркиТОВ“А1 Пожсервіс” (код за ЄДРПОУ 32978048) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.08.2009 року по 31.03.2010 року та правомірності формування валових витрат підприємства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2010 року при взаємовідносинах з ТОВ “С.Дж.Р.Груп” (код ЄДРПОУ 34981754)” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні обставини: згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість ТОВ “А1 Пожсервіс” задекларовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ “С.Дж.Р.Груп”; під час розслідування кримінальної справи №69-107, порушеної відносно директора ТОВ “С.Дж.Р.Груп” ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_3 не має ніякого відношення до діяльності підприємства, документи, що стосується фінансово-господарської діяльності, не підписував та не уповноважував на це ніяких осіб, підприємство зареєстрував за винагороду; в період з липня 2008 року по серпень 2010 року невстановлені слідством особи використали фіктивне підприємствоТОВ“С.Дж.Р.Груп” для прикриття незаконної діяльності та вчинення злочинів.

Беручи до увагу наведену інформацію, керуючись нормами Бюджетного та Цивільного кодексів України, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, відповідач встановив, що правочин між ТОВ “А1 Пожсервіс” таТОВ“С.Дж.Р.Груп” порушує публічний порядок та є нікчемним; внаслідок укладення та виконання такого правочину завдано шкоду державному бюджету у вигляді не надходження податку на прибуток та податку на додану вартість; усі первинні документи, складені від імені ТОВ “С.Дж.Р.Груп”, є недійсними внаслідок їх нікчемності та не мають юридичної сили.

З огляду на викладене, в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 58165,00 грн., в тому числі за ІІІ квартали 2009 року 14541,00 грн., 2009 рік 36354,00 грн. та І квартал 2010року 21812,00 грн., та порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті7Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, в сумі 16539,00 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 29997,00 грн., в тому числі за жовтень 2009 року 912,00 грн., листопад 2009 року 5817,00 грн., грудень 2009 року - 5817,00 грн., січень 2010 року -5817,00 грн., лютий 2010 року - 5817,00 грн., березень 2010 року -5817,00 грн.

Позивач вважає, що реалізація результатів перевірки здійснена відповідачем з порушенням встановленого порядку, зокрема, позивач не запрошувався на перевірку, станом на день звернення до суду Акт перевірки не отримував, податкові повідомлення-рішення направлені разом з корінцями до них; та не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки на момент укладання договорів підряду та оформлення первинних документів щодо виконання сторонами умов договорів ТОВ “С.Дж.Р.Груп” було належним чином зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість; порушення при створенні контрагента не можуть бути підставою для визнання недійсними угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи та не позбавляє правого значення виданими за цими операціями податкових накладних.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступних мотивів.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення пункту 5.1 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить зясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Матеріали справи свідчать, що 31 липня 2009 року між ТОВ“А1 Пожсервіс” (замовник) та ТОВ “С.Дж.Р.Груп” (виконавець) укладено договори №3701-4166, №3701-4167 та №3701-4168, відповідно до яких замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання проводити власними силами, інструментами та механізмами роботи по поточному профілактичному обслуговуванню пультового обладнання, засобів передачі інформації, які встановлені у приміщеннях третіх осіб, з якими ТОВ “А1 Пожсервіс” укладено договори на спостереження; виконання робіт по наданню інформаційно-консультаційних послуг, повязаних з веденням бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Згідно з додатком до договору від 31 липня 2009 року №3107-4166ТОВ“С.Дж.Р.Груп” виконувало наступні роботи: періодичний контроль рівня сигналу, який приймається від обєктового обладнання, аналіз зміни рівня сигналу, періодичний контроль стану напрямків передачі інформації по “UP-Link” та “Down-Link”, перевірки ємності акумуляторних батарей та заміна при необхідності, технічне обслуговування компютерної техніки, що взаємодіє з пультовим обладнанням тощо.

Виконання зазначених договорів підтверджується актами здачі-приймання робіт за жовтень 2009 року березень 2010 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

ТОВ“С.Дж.Р.Груп” виписало на адресу ТОВ “А1 Пожсервіс” податкові накладні, датовані жовтнем, листопадом, груднем 2009 року, січнем, лютим, березнем 2010 року на загальну суму 279200,16 грн., в тому числі податок на додану вартість 46533,36 грн.

В оплату за надані послуги ТОВ “А1 Пожсервіс” перерахувало на рахунокТОВ“С.Дж.Р.Груп” грошові кошти у розмірі 279200,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності позивача є проведення розслідувань та забезпечення безпеки, монтаж систем пожежної та охоронної сигналізації, монтаж антен.

Представник позивача пояснив, що ТОВ “А1 Пожсервіс” здійснює діяльність з пожежного спостереження та пожежного моніторингу за обєктами замовників, на підтвердження чого надав суду копії відповідних договорів з пожежного спостереження; в свою чергу ТОВ“С.Дж.Р.Груп” надавало послуги по контролю за рівнем сигналу, який приймається від обєктового обладнання, станом напрямків передачі інформації, з поточного обслуговування засобів передачі інформації, які встановлені у приміщеннях третіх осіб та надавало інформаційно-консультаційних послуги, повязані з веденням бухгалтерського обліку, зокрема, виставляло рахунки замовникам позивача, надавало бланки податкових накладних та оформляло інші документи фінансово-господарського обліку.

Таким чином, на думку суду, ТОВ “А1 Пожсервіс” замовляло послуги у ТОВ“С.Дж.Р.Груп” з метою використання у власній господарській діяльності, а спірні господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В Акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших документів.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наданих позивачем документів, судом встановлено, що вони повністю відповідають вимогам зазначеної статті Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та підтверджують здійснення господарських операцій., в свою чергу відповідачем не визначено, які саме додаткові первинні документи, окрім наявних в матеріалах справи, мають підтвердити надання придбаних позивачем послуг.

Обставини справи свідчать, що підставою для висновку ДПІ у Соломянському районі м. Києва про порушення позивачем норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та про нікчемність угоди, укладеної між ним таТОВ“С.Дж.Р.Груп” є факт порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ“С.Дж.Р.Груп” ОСОБА_3

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті69Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За визначенням статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 208 цього Кодексу якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Конфіскаційні санкції, передбачені даною нормою, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Суд також звертає увагу, що порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними угод, укладених між ТОВ“С.Дж.Р.Груп” та ТОВ“А1 Пожсервіс”, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, суд встановив, що станом на 08 липня 2011 року ТОВ“С.Дж.Р.Груп” зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відомості про нього є підтвердженими.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є помилковим, а збільшення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем на 58 165,00 грн. протиправним.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі25відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З огляду на відсутність факту заниження позивачем податкових зобовязань, безпідставним є також збільшення грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями на 14 541,00 грн.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті7Закону України “Про податок на додану вартість” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ“С.Дж.Р.Груп” послуг безпосередньо повязано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ“С.Дж.Р.Груп” був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ“А1 Пожсервіс” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті7Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими, відтак а збільшення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем на 39882,00 грн. та зменшення суми відємного значення на 6174,00 грн. протиправним.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі25відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З огляду на відсутність факту заниження позивачем податкових зобовязань, безпідставним є також збільшення грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями на 9956,00 грн.

Враховуючи викладене, спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Соломянському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ“А1 Пожсервіс” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “А1 Пожсервіс” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 18 січня 2011 року №0000072307/0, №00000082307/0, №0000092307/0 та від 04 квітня 2011 року №0001162307.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “А1 Пожсервіс” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко