Постанова № 20260990, 24.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 листопада 2011 року 10:10 № 2а-10145/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

простягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 14 515,83 грн. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі по тексту позивач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач, ФОП ОСОБА_1) про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 14 515,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відповідача виявлено порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме неподання та не нарахування, неутримання і неперерахування до бюджету податку з доходів найманих працівників в сумі 4 838,61 грн. Зазначене стало підставою для винесення податкового повідомлення рішення та направлення позивачу податкових вимог на суму податкової заборгованості в розмірі 14 515,83 грн.

У зв'язку з тим, що станом на момент звернення до суду, відповідачем грошові кошти не перераховані, це спричинило необхідність звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2011 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 серпня 2011 року справу призначено до судового розгляду на 19 вересня 2011 року.

У судове засідання 19 вересня 2011 року жодна зі сторін не зявилась, в звязку з чим суд відклав розгляд справи на 5 жовтня 2011 року.

У судовому засіданні 5 жовтня 2011 року оголошено перерву до 26 жовтня 2011 року з метою надання представником позивача витребуваних судом документів.

Судове засідання, призначене на 26 жовтня 2011 року, судом відкладалось на 15 листопада 2011 року за клопотанням представника позивача.

В судовому засіданні 15 листопада 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання не зявились, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 15 листопада 2011 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 зареєстрована Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 21 лютого 2007 року. На обліку в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва відповідач перебуває з 18 квітня 2003 року за №15569.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення на перевірку від 23.04.2010р. №363, співробітниками позивача проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1

За результатами вказаної перевірки складено акт від 11.05.2010р. № 3174/17/4/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано виявлені порушення вимог п. 19.2. «а», «б»ст. 19 та п. 8.1.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. № 889-VІ з боку відповідача.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0017611704/0/21647 від 16.06.2010р., яким відповідачу визначено податкове зобовязання зі сплати прибуткового податку в сумі 4838,61 грн. та штрафних санкцій в розмірі 9677,22 грн., всього на суму 14515,83 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення направлено відповідачу та отримано нею 23.08.2010р.

У зв'язку з тим, що визначена податковим органом сума податкового зобовязання відповідачем не перерахована, а податкове повідомлення-рішення ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржене, субєкту господарювання направлено першу та другу податкову вимогу.

Невиконання відповідачем своїх зобовязань зі сплати узгодженої суми податкового зобовязання у строки визначені законом і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ДПІ у Дарницькому районі м. Києва та вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Основним нормативно-правовим актом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексу Закон України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ).

Відповідно до положень названого Закону, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Проте, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (підпункт 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ).

Саме у звязку з виявленням під час проведення позапланової виїзної перевірки порушення з боку відповідача норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковим органом було визначено суму податкового зобовязання з цього податку в розмірі 4838,61 грн.

Відповідно до підпункту 5.2.2. пункту 5.2. статті 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

В підпункті 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ зазначено, що процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ встановлено, що у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Тому, у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом з підстав, зазначених у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2. статті 4 даного Закону (дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях), платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення.

Як вбачається із матеріалів справи, податкове повідомлення рішення, яким визначено суму податкового зобовязання №0017611704/0/21647 від 16.06.2010р. вручене відповідачу 23.08.2010р.

Проте ані до податкового органу, ані до суду не оскаржене.

Таким чином, сума податкового зобовязання, визначена в податковому повідомленні рішенні є узгодженою з 03.09.2010р.

У відповідності до підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, форма, зміст та строки направлення яких закріплені в підпунктах «а»та «б»підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ

Як підтверджено матеріалами справи, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ФОП ОСОБА_1 було направлено першу та другу податкові вимоги №1/2969 та №2/6193, які отримані останньою 16.08.2010р. та 05.10.2010р., відповідно.

Станом на дату судового розгляду даної справи, суду не надано доказів сплати відповідачем його податкової заборгованості у розмірі 14515,83 грн., в той час як наявність у відповідача податкового богу підтверджується довідкою ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про заборгованість по платежах до бюджету (а.с. 6).

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Аналогічне визначення міститься і в підпункті 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.137 названої статті Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пункт 41.5 статті 41 Податкового кодексу України встановлює, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Право органів податкової служби на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини закріплено підпунктом 20.1.18 пункту 2.1. статті 20 Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на те, що він перебуває в стані банкрутства, а тому провадження у справі підлягає зупиненню до розгляду господарським судом справи про банкрутство, суд до уваги не приймає з огляду на таке.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлюються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992р. №2342-ХІІ з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту Закон України від 14.05.1992р. №2343-ХІІ).

Абзацом 4 статті 1 даного Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Суддя господарського суду, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

На виконання наведеної правової норми ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.07.2011р. про порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Проте, частина 7 статті 12 Закону України від 14.05.1992р. №2343-ХІІ встановлює, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Як убачається із матеріалів справи, а саме копії постанови Господарського суду м. Києва від 03.10.2011р. відповідача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Таким чином, на момент розгляду справи дія мораторію, введеного ухвалою господарського суду, припинена.

З частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про обґрунтованість вимог Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до часини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (02068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) податкову заборгованість по податку з доходів фізичних осіб до Державного бюджету України (р/р 33210815700003 до УДК у Дарницькому районі м. Києва, код одержувача 26077885, банк одержувача ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, кодова строка 13050500) у розмірі 14 515 (чотирнадцять тисяч пятсот п'ятнадцять) грн. 83 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя А.І. Савченко