Постанова № 2026071, 09.09.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 323

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.09.2008

Справа №2-21/7663-2008А

09 вересня 2008 р. об 11 годині 00 хвилин Господарським судом Автономної республіки Крим у складі

Головуючого – судді Чонгової С.І.

при секретарі судового засідання Останіної В.С.

розглянута адміністративна справа № 2-21/7663-2008А

За позовом Підприємства «Сімферопольська транспортна компанія» (95024, АР Крим, м. Сімферополь. вул. Ак-Яр, мікрорайон Фонтани, буд. 10),

до відповідача Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9),

про визнання нечинним рішення.

У судовому засіданні приймали участь представники:

Позивач Серяков О.В., представник, д/п від 14.07.2008 р.

Відповідач не з’явився,

Сутність спору: Підприємство «Сімферопольська транспортна компанія» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсним рішення № 0002242303 від 22.02.2008 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 775,00 грн.

В судовому засіданні 09.09.2008 р. позивач, уточнив позовні вимоги, і просить суд визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002242303 від 22.02.2008 р. в сумі 775,00 грн.

Відповідач з позовними вимогами не згоден за мотивами, викладеними у запереченнях на позов (аркуш справи 18).

Представник відповідача у судове засідання 09.09.2008 р. не з’явився, повідомлений належним чином (аркуш справи 24). Керуючись принципом розумності строку вирішення справи, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявністю у справі усіх необхідних доказів для її вирішення, суд розглядає справу за відсутністю представника відповідача.

Позивач відмовився від послуг перекладача.

Відповідно до статті 130 Кодексу Адміністративного судочинства України перед початком слухання справи сторонам, які беруть участь у справі, були вручені пам’ятки про права та обов’язки.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами докази, суд.

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Як свідчать матеріали справи, 13.02.2008 р. Державною податковою інспекцію у м. Сімферополі АР Крим була проведена перевірка маршрутного таксі, яке належить позивачу.

За результатами перевірки складений акт на бланку № 003217 від 13.02.2008 р., яким зафіксовані факти порушення Підприємством «Сімферопольська транспортна компанія» пунктів 5,13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: невикористання при проведенні розрахункових операцій розрахункової книги (квитків) та незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка вказана у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книги – загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим на підставі вказаного акту перевірки прийнято рішення № 0002242303 від 22.02.2008 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 775,00 грн., а саме: 340,00 грн. - за невикористання при проведенні розрахункових операцій розрахункової книги (квитків); 435,00 грн. - незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка вказана у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книги – загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (87,00грн.х5).

Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Органи державної податкової служби в Україні є органами державної влади, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам Конституції України та вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Частина 2 статті 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені конституційні положення, органи державної податкової служби зобов’язані діяти виключно у межах їх компетенції та у спосіб, передбачений законом. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Зокрема, право на проведення перевірок по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу органів держаної податкової служби закріплено у пункті 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» і частиною 1 статті 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством України. Тобто, безпосередньо цей Закон не регулює порядок і підстави для проведення саме такого виду перевірок. Не існує з цього питання й будь-якого іншого нормативно-правового акту, який би регламентував окремий порядок їх проведення, ніж передбачено Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Отже, на проведення перевірок по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу поширюється порядок, встановлений статтями 111,112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вважаються позаплановими перевірками.

Відповідно до частини 8 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, вказаних в цій статті, за рішенням начальника податкового органу, яке оформлюється наказом, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Згідно зі статтею 112 вказаного Закону працівники податкової служби мають право приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, і за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та наказу на проведення позапланової перевірки.

Проте, всі документи, які стали підставою для проведення перевірки позивача, відповідний наказ на проведення позапланової перевірки позивача та докази надання позивачу під розписку копії наказу на перевірку відповідно до вимог статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відповідачем не надано.

Як свідчать матеріали справи, перевірка проведена 13.02.2008 р. головними державними податковими ревізорами-інспекторами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим - Монич О.П., Дудкіним А.Н. тільки на підставі направлень на перевірку за № 1037 від 06.02.2008 р. та № 1036 від 06.02.2008 р. Відповідного наказу на проведення перевірки позивача, як того вимагає стаття 111 Закону, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим не приймалося.

Вищевказане свідчить про порушення відповідачем порядку проведення даної перевірки і взагалі відсутність підстав для її проведення.

У зв’язку з цим суд дійшов висновку, що акт перевірки № 003217 від 13.02.2008 р., як доказ у справі, одержано з порушенням закону.

Відповідно до частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України судом не приймається акт перевірки № 003217 від 13.02.2008 р. як доказ встановлення фактів порушення позивачем пунктів 5, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ще із тих підстав, що висновки, викладені у акті перевірки не підтверджені відповідними доказами. Такими доказами мають бути акт опису грошових коштів на місці проведення розрахунків, письмові пояснення працівників, тощо.

Відповідачем не надані суду документальні докази, які підтверджують факт надання послуг вартістю 1,50 грн. Крім того, суд бере до уваги той факт, що акт перевірки № 003217 від 13.02.2008 р. не містить відомості про особу, якій були надані послуги вартістю 1,50 грн.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, тому повинен містити вичерпні елементи його складу і підтверджуватись первинними документами. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем не надані.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності дій відповідача при проведенні перевірки, а також обґрунтованості спірного рішення про застосування штрафних санкцій, відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих інспекторів, що викладені у акті перевірки, не підкріплені ніякими доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

За таких умов факт вказаних порушень слід вважати неналежно встановленим, отже, застосування до позивача фінансових санкцій згідно спірному рішенню № 0002242303 від 22.02.2008 р. неправомірно.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог Підприємства «Сімферопольська транспортна компанія» в повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 09 вересня 2008 року. У повному обсязі постанову складено 15 вересня 2008 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79,82,86, пунктом 4 статті 92, статтями 94, 98, 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 22.02.2008 р. № 0002242303 про застосування штрафних санкцій в сумі 775,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства «Сімферопольська транспортна компанія» (95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ак-Яр, 10, ЗКПО 30691999 рахунок 26007440437490 в КРФ АКБ Укрсоцбанк м. Сімферополь, МФО 324010) 3,40 грн. державного збору.

Постанова суду може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 185-187 Кодексу Адміністративного судочинства України протягом 10 днів з дня її проголошення або з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.