Постанова № 20260533, 08.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2011 року 14:36 № 2а-114/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Антонова І.Ю.;

Котового А.Ф.;

відповідача: Косякевич Ю.С.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМалого приватного підприємства “Легіон і Ко”

доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04 січня 2010 року Мале приватне підприємство “Легіон і Ко” (далі по тексту позивач, МПП“ЛегіоніКо”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Оболонському районі міста Києва), в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2009 року №0012381503/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 19лютого 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2010 року на підставі пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України зупинено провадження у справі №2а-114/10/2670 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №2а-3417/09 за позовом ВГО “Всеукраїнський союз промисловців і підприємців”, Український союз обєднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення “Укрсоюзсервіс” та Відкритого акціонерного товариства “Фармак” до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення Київської міської ради від 25грудня 2008 року №944/944“Проврегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві”.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 року поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 18 липня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2010 року на підставі пункту 4 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України зупинено провадження у справі до вирішення Вищим адміністративним судом України справи №К-9991/25049/11.

Судом встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22вересня 2011року по справі №К/9991/232/11 постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 27вересня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011року залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2011 року поновлено провадження у справі на призначено справу до судового розгляду на 08 листопада 2011 року.

В судовому засіданні 08 листопада 2011 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 25 серпня 2009 року №0012381503/0 з підпунктом “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2статті 4, підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення статті 14 Закону України “Про плату за землю”, пункту 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 “Про питання користування земельними ділянками в місті Києві”,МПП“ЛегіоніКо” визначено суму податкового зобовязання із земельного податку у розмірі 27190,80 грн., в тому числі за основним платежем 25896,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1294,80 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 31липня 2009року №2935/15-306 “Про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) МПП “Легіон і Ко” код ЄДРПОУ 21572261 за період з 01.01.2009р. по 31.07.2009р.”.

Камеральною перевіркою встановлено, що розмір податкового зобовязання із земельного податку, зазначеного у податковій декларації, є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при розрахунку земельного податку платником податку порушено пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008року №944/944 “Про питання користування земельними ділянками в місті Києві”, що призвело до заниження податкового зобовязання на 25896,00 грн.

Суд встановив, що сума податкового зобовязання визначена у звязку із тим, що при обрахуванні земельного податку позивач не врахував пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 “Про питання користування земельними ділянками в місті Києві”, який встановлює плату за земельні ділянки в розмірі іншому, ніж встановлено Законом України “Про плату за землю”.

Позивач не погоджується зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з наступного: пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008року №944/944 “Про питання користування земельними ділянками в місті Києві” не застосовується до обовязків позивача зі сплати земельного податку, оскільки щодо земельної ділянки, якою користується товариство, проведено грошову оцінку та законодавчо встановлено ставку земельного податку; місцевими радами можуть затверджуватись ставки земельного податку за земельні ділянки у межах населених пунктів, грошову оцінку яких не проведено, в тільки на підставі та у межах, встановлених частиною пятою статті 7 Закону України “Про плату за землю”.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив та зазначив, що на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008року №944/944 “Про питання користування земельними ділянками в місті Києві” було чинним та обовязковим для виконання, в тому числі з боку ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги МПП“ЛегіоніКо”, виходячи з наступних мотивів.

Як підтверджують матеріали справи, МПП“ЛегіоніКо” є користувачем земельних ділянок за адресою: м.Київ, Мінське шосе, 10, площею 366,56 кв. м.; м.Київ, пров. Потапова, вул.. Мукачівська, 6, 8, 14а, пров. Потапова, 5, вул. Потапова, 8, 8а, 10, 10а, 12, вул. Агрегатна, 2 площею 566,91 кв. м.; м.Київ, просп. Оболонському, 16а, 16б, 16в, 16е, 18а, 18б, 18г, 22, 22а площею 755,87 кв. м., нормативну грошову оцінку яких проведено; та сплачує податок на землю у розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки на підставі частини першої статті 7 Закону України “Проплату за землю”.

Пунктом 2 Рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944“Проврегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві” (вредакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з 01квітня 2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, обєктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються субєктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21Закону України “Про оренду землі”.

Відповідно до пунктів 34, 35 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, а також затверджуються відповідно до закону ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

З аналізу пункту 35 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вбачається, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Спеціальними законами, які регулювали суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку станом на момент виникнення спірних правовідносин були Закон України “Про систему оподаткування”, який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обовязки і відповідальність платників, а також Закон України “Про плату за землю”, преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а частиною другою статті 14 цього ж Закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обовязкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Стаття 4 Закону України “Про плату за землю” встановлює, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України “Про плату за землю” ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах пятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обовязкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України “Про плату за землю”, суд приходить до висновку, що пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 “Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві”, яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає положенням Законів України “Про плату за землю” та “Про систему оподаткування”, а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті субєктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню підлягає частина перша статті 7 Закону України “Про плату за землю”.

Сторонами не заперечується, що МПП“ЛегіоніКо” сплатило земельний податок за ставкою, встановленою частиною першою статті 7 Закону України “Про плату за землю”, у повному обсязі.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 27 вересня 2010 року в адміністративній справі №2а-332/10, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 вересня 2011 року, визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття пункт 2 рішення Київської міської ради від 25грудня 2008року №944/944 “Про питання користування земельними ділянками в місті Києві”.

У вказаній постанові встановлено, що пункт 2 рішення Київської міської ради від 25грудня 2008року №944/944 “Про питання користування земельними ділянками в місті Києві” прийнятий Київською міською радою з перевищенням повноважень, наданих Законом України “Про місцеве самоврядування”, не відповідає нормам Законів України “Про систему оподаткування” та “Про плату за землю”, і, відповідно, не є підставою для встановлення плати за землю.

Частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, визначення МПП“ЛегіоніКо” суми податкового зобовязання з податку на землю на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 25грудня 2008року №944/944 “Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві” та накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.4пункту 17.1 статті 17Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 25 серпня 2009 року №0012381503/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов МПП “Легіон і Ко” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Малого приватного підприємства “Легіон і Ко” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 25 серпня 2009 року №0012381503/0.

3.Присудити з Державного бюджету України на Малого приватного підприємства “Легіон і Ко” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко