Постанова № 20260084, 21.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2011 року 16:51 № 2а-14335/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Лейпціг»

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ЗАТ «Фірма «Лейпціг»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач дійшов необґрунтованого висновку про безтоварність господарських операцій з ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»на тій підставі, що в останнього відсутня матеріальна база для виконання будівельних підрядних робіт, а також фіктивності цього підприємства, оскільки останнє на момент укладення та виконання договір перебувало в ЄДР, у нього було наявне Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, наявна ліцензія на виконання будівельних робіт. Покликається, що всі обумовлені договорами роботи були виконані та сплачена їх вартість.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що в ході податкової перевірки позивача встановлено, що контрагент позивача ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»фактично не знаходився за місцем реєстрації, не подає податкової звітності також директором цього підприємства надано пояснення, що ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»створювалось з метою ухилення від сплати податків.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 10.02.2011р. по 16.02.2011р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ЗАТ «Фірма «Лейпціг»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за серпень 2008р., лютий-квітень 2009р. по взаємовідносинах з ТзОВ «С.Дж.Р.Груп», про що складено Акт №98/1-23-20-21648030 від 23.02.2011р.

Перевіркою встановлено, порушення п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження ПДВ на 72 971 грн.

У вказаному акті відповідач посилається на те, що перевіркою господарських операцій позивача виявлено господарські операції з ознаками сумнівності, укладені із ТзОВ «С.Дж.Р.Груп».

11.03.2011р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282320, яким визначено ЗАТ «Фірма «Лейпціг»податкове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 72 971 грн. за основним платежем та 18 243 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ЗАТ «Фірма «Лейпціг»оскаржувало зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте скарги залишені без задоволення.

Судом встановлено, що 01.08.2008р. між ЗАТ «Фірма «Лейпціг»(замовник) та ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»(виконавець) укладено договір №010808, предметом якого було надання виконавцем замовнику юридичних послуг.

На виконання цього договору сторонами підписано акти про приймання виконаних підрядних робіт на суму 144000 грн.

ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»видало ЗАТ «Фірма «Лейпціг»податкову накладну №154 від 29.08.2008р.

02.02.2009р. між ЗАТ «Фірма «Лейпціг»(замовник) та ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»(виконавець) укладено договір №020209-02 на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт, згідно якого замовник доручив, а підрядник зобовязався виконати комплекс робіт на обєкті, що знаходився за адресою: м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, буд. 114 та буд. 118в, а замовник зобовязався прийняти роботу та оплатити.

На виконання цього договору сторонами підписано акти про приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість робіт.

ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»видало ЗАТ «Фірма «Лейпціг»податкові накладні №2943 від 27.02.2009 р. на суму 84480 грн., №2000 від 31.03.2009р. на суму 167346 грн., №2943 від 42000 грн. включаючи ПДВ.

Роблячи висновки при складанні акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва виходила із того, що ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва та відповідно до даних автоматизованої інформаційної системи обласного рівня має стан - 10 «запит на встановлення місцезнаходження». В результаті здійснених заходів встановлено, що за вказаною адресою ТзОВ«С.Дж.Р.Груп»не знаходиться. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Директор ТзОВ«С.Дж.Р.Груп»пояснив, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства та документи, що стосуються фінансово - господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь - яких осіб. Зазначає, що проти директора ТзОВ«С.Дж.Р.Груп»порушена кримінальна справа за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Внаслідок викладеного податковий орган дійшов висновку про нікчемність укладених між ТзОВ«С.Дж.Р.Груп»та ЗАТ «Фірма «Лейпціг», оскільки вони укладені без мети настання правових наслідків та порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з відповідного Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, щодо наявності запису про відсутність ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»за місцем реєстрації.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з наявних у справі доказів, на момент видачі податкових накладних ТзОВ«С.Дж.Р.Груп»було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні. Позивач відповідно мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за поставку розрахувався у вартість якої була включена сума нарахованого продавцем ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Згідно пп.7.7.1 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що законом передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової декларації.

З огляду на наведені положення законодавства суд дійшов висновку, що у податкового органу не було підстав для не врахування податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту.

Не беруться також до уваги твердження відповідача, що операції між ЗАТ «Фірма «Лейпціг»та ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»були безтоварними, та не мали на меті створити правові наслідки, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи, договорами, актами здачі-приймання виконаних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, податковими накладними.

Судом не беруться до уваги покликання позивача на пояснення директора ТзОВ «С.Дж.Р.Груп», що він не має ніякого відношення до діяльності підприємства та документи, що стосуються фінансово - господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб та на фіктивне підприємництво, які були відібрані в ході розслідування кримінальної справи, порушеної за ч. 2 ст. 205 КК України.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надано вироку суду, яким встановлено вину директора ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а саме за створення ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»з метою прикриття незаконної діяльності.

Натомість, в судовому засіданні встановлено, що постановою ОВС СУ ПМ ДПА України від 27.04.2011р. закрито кримінальну справу відносно директора ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_2 за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України за фактом створення фіктивного підприємства ТзОВ «С.Дж.Р.Груп».

Покликання податкового органу на те, що відносно директора ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за фактом порушення ч. 2 ст. 364 КК України та матеріали кримінальної справи №69-107 скеровано до суду не беруться до уваги, оскільки не доведено, яким чином ці обставини повязані із порушенням податкового законодавства по здійсненню господарських операцій із ЗАТ «Фірма «Лейпціг».

Також, позивачем надано постанову Голосіївського районного суду від 18.03.2011р. у справі №3-2510 якою закрито провадження у справі щодо притягнення директора ЗАТ «Фірма «Лейпціг»Коваленка О.В. до адміністративної відповідальності за порушення .п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Відповідачем не надано доказів визнання договорів укладених між ЗАТ «Фірма «Лейпціг» та ТзОВ «С.Дж.Р.Груп»в судовому порядку недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Лейпціг»задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0000282320 від 11.03.2011р.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь ЗАТ «Фірма «Лейпціг»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.О. Баранов