Постанова № 20259147, 22.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2011 року 10:05 № 2а-13546/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА"

до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення № 0002502302 від 29.04.2011 року

за участю представників сторін:

від позивача, ОСОБА_1, довіреність № б/н, від 01.08.11,

від відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 6731/9/10-214, від 01.11.11,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР УКРАЇНА», (далі Позивач, ТОВ «ЗАММЛЕР УКРАЇНА»), з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, (далі Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002502302 від 29.04.2011 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки Позивача стосовно взаємовідносин з ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» (код за ЄДРПОУ 36736579) за липень 2010 р., серпень 2010 р., вересень 2010 р. Відповідач дійшов помилкового висновку про порушення Позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 31.10.2011 р. представник Позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, у засідання не зявився.

У судовому засіданні оголошено перерву для надання Позивачем додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 22.11.2011 р. представник Позивача подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, зазначив, що надані ним докази спростовують висновки Відповідача, викладені у Акті перевірки та підтверджують обгрунтованість позовних вимог, просив позов задовольнити.

Представник Відповідача проти задоволення позову заперечив, надав письмові заперечення проти позову та пояснив, що перевіркою встановлено відсутність поставок послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків та, що господарські операції щодо придбання позивачем робіт (послуг) у контрагента - ТОВ "ТЕК "Транслайн-Л", не підтверджуються, а угоди є нікчемними, в силу чого у Позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ТОВ "ТЕК "Транслайн-Л", а Відповідачем правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР УКРАЇНА»зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 13.03.2007 р. (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №726200).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Позивача за КВЕД є: діяльність автомобільного вантажного транспорту, діяльність морського вантажного транспорту, діяльність вантажного річкового транспорту, авіаційні нерегулярні вантажні перевезення, транспортне оброблення вантажів, організація перевезення вантажів.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЗАММЛЕР УКРАЇНА» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» (код за ЄДРПОУ 36736579) за липень 2010 р., серпень 2010 р., вересень 2010 р.

За результатами даної перевірки Відповідачем було складено Акт № 822/23-02 від 13.04.2011 року (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем положень пп.7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов"язання на загальну суму 24699,00 грн., у т.ч. по періодах: за серпень 2010 р. 16297,00 грн.; за вересень 2010 р. 8402,00 грн.

На підставі даного Акту перевірки, Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002502302 від 29.04.2011 р., яким визначено суму податкового зобовязання Позивача на загальну суму 30874,00 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 24699,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6175,00 грн.

Висновки Відповідача про допущені Позивачем порушення ґрунтуються на наступному.

Перевіркою встановлено, що Позивач здійснював взаємовідносини з наступним субєктом господарювання Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕК «Транслайн-Л», яке надавало Позивачу послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом на території України. За даними Відповідача, ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» не могло здійснювати фінансову-господарську діяльність, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну та припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобовязань. Зокрема, в силу того, що у ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» відсутнє відповідне майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

На цій підставі Відповідачем було зроблено висновок про те, що укладені Позивачем з даним контрагентом договори у період, за який проводилась перевірка, здійснені без мети настання правових наслідків, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, а тому є нікчемними.

Стосовно доказів, якими представники сторін обґрунтовують свою правову позицію у справі, суд звертає увагу на наступне.

В матеріалах справи наявні засвідчені копії документів (договори, податкові накладні, акти надання послуг, товарно-транспортні накладні, банківські виписки), на підставі яких ТОВ «ЗАММЛЕР УКРАЇНА» було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л», в судовому засіданні були досліджені оригінали всіх наданих Позивачем доказів.

Позивачем також на вимогу суду було надано засвідчені копії декларацій з податку на додану вартість ТОВ «ЗАММЛЕР УКРАЇНА» за серпень 2010 р., вересень 2010 р. з відповідними додатками.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, надані сторонами докази та пояснення, суд зазначає наступне.

На підставі наданих документів та пояснень сторін судом встановлено, що між ТОВ «ЗАММЛЕР УКРАЇНА»та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» були укладені договори транспортного експедирування № 01/07-10 від 01.07.2010 р. та № 01/08-2010 від 02.08.2010 р., згідно з якими ТОВ «ЗАММЛЕР УКРАЇНА»(замовник) доручає, а ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» (експедитор) надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом. Дані договори були підписані сторонами і недійсними в судовому порядку не визнавалися.

На виконання умов вищезазначених договорів ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» надало послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом. Фактичне виконання вказаних послуг на загальну суму 148190,00 грн., у т.ч. ПДВ 24699,00 грн. підтверджується актами надання послуг, відповідними товарно-транспортними накладними.

Отримання вказаних послуг Позивачем відображено у первинному бухгалтерському та податковому обліку Позивача на підставі виданих ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» податкових накладних №050724 від 05.07.2010 р., №060724 від 06.07.2010 р., №070724 від 07.07.2010 р., №070725 від 07.07.2010 р., №080723 від 08.07.2010 р., №120712 від 12.07.2010 р., № 120713 від 12.07.2010 р., № 120714 від 12.07.2010 р., №130721 від 13.07.2010 р., № 140721 від 14.07.2010 р., №140722 від 14.07.2010 р., №190704 від 19.07.2010 р., №200703 від 20.07.2010 р., №210712 від 21.07.2010 р., №230712 від 23.07.2010 р., №260710 від 26.07.2010 р., №260730 від 26.07.2010 р., №300703 від 30.07.2010 р., №300704 від 30.07.2010 р., №030824 від 03.08.2010 р., №030825 від 03.08.2010 р., №120821 від 12.08.2010 р., №120822 від 12.08.2010 р., №180836 від 18.08.2010 р., №200817 від 20.08.2010 р., №200818 від 20.08.2010 р., №200819 від 20.08.2010 р., №310820 від 31.08.2010 р.

Суми податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних включені ТОВ «ЗАММЛЕР УКРАЇНА» до складу податкового кредиту в липні 2010 р. 24699,00 грн.; у серпні 2010 р. 8402,00 грн. та відображені у Додатку № 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за серпень 2010 року та за вересень 2010 року (копії зазначених декларацій знаходяться у матеріалах справи та їх оригінали були надані Позивачем для огляду у судовому засіданні 22.11.2011 р.).

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку своєму контрагенту у звязку із здійсненням господарської операції, що відповідає вимогам, переліченим вище.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Таким чином, суд наголошує на тому, що виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не перебуває у залежності від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін угоди і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін угоди у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Для визнання зобов'язання вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування. Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобовязання вчинялось з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

До угод, що підпадають під ознаки угоди, яка суперечить інтересам держави і суспільства, належать, зокрема угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами, на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу субєкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), на заподіяння шкоди інтересам суспільства, правам, свободам та інтересам громадян.

Судом не вбачається належних та допустимих доказів на підтвердження того, що укладаючи угоду, Позивач та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» діяли з метою, яка суперечила б інтересам держави та суспільства.

Докази, які містяться в матеріалах справи, свідчать про те, що сторони в межах взятих на себе зобов'язань, виконали умови вищевказаних договорів.

Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом досліджено реальність вище вказаних господарських операцій. Так, фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобовязань з боку ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» наявні, оскільки, як зазначалося вище, на виконання умов договорів транспортного експедирування № 01/07-10 від 01.07.2010 р. та № 01/08-2010 від 02.08.2010 р., ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л» фактично надало відповідні послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг, товарно-транспортними накладними, а ТОВ «ЗАММЛЕР УКРАЇНА» здійснило оплату за надані послуги, що підтверджується банківськими виписками, тобто між сторонами відбулося фактичне виконання умов вищевказаних договорів.

Суд не погоджується з позицією Відповідача про те, що визнаючи правочини нікчемними, він посилається на ст. 228 ЦК України, яка передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пленум Верховного Суду України у пункті 18 Постанови № 9 від 06 листопада 2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” навів перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При наданні оцінки правочину за ст. 228 ЦК України, повинна враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Намір юридичної особи порушити публічний порядок доводиться через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або довіреністю. Наявність мети у такої фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені обвинувальним вироком.

Суд звертає увагу, що Відповідачем будь-яких доказів щодо винесення вироку відносно осіб, причетних до діяльності Позивача чи контрагента Позивача, - ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л», суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем надано суду достатні та належні докази в обґрунтування позовних вимог, що спростовують доводи Відповідача.

Представником Відповідача не надано суду достатніх належних доказів в обгрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовна заява підлягає задоволенню, а оспорюване податкове повідомлення-рішення скасуванню.

На підставі ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР УКРАЇНА» необхідно стягнути судові витрати в розмірі 3, 40 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 29.04.2011 р. № 0002502302.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" (ідентифікаційний код юридичної особи 35007717) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 22.11.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 28 листопада 2011 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко