Постанова № 20259031, 25.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2011 року09:35 № 2а-9898/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Баранова Д.О. Пісоцької О.В. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Асканія ЛТД"

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень - рішень

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом від 03.03.08 №127 про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.07 №0006382303/0, від 11.10.07 №0006382303/1, від 19.12.07 №0006382303/2, від 26.01.08 №0006382303/3 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, прийнятих на підставі акта планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія ЛТД» вимог податкового, валютного, та іншого законодавства за період з 01.01.06 по 31.12.06 № 409/23-3/21535923 від 18.07.2007 року.

Позовні вимоги мотивовані помилковими висновками акту перевірки та протиправно винесеними податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених в запереченні, та вважав висновки викладені в акті планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія ЛТД»правомірними.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою від 15.06.11 Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ТОВ«Аксанія ЛТД»задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.09 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.10 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

У зазначеній ухвалі суд касаційної інстанції звернув увагу на необхідність встановлення якими доказами підтверджується погашення векселів, виданих позивачем.

Відповідно до ч.5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем - Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія ЛТД»вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.01.06 по 31.12.06 та валютного законодавства за період з 01.01.06 по 31.12.2006 року.

За результатами перевірки складений акт від 18.07.07 № 409/23-3/21535923, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке на думку перевіряючих полягало у тому, що позивач у ІІ кварталі 2006 року не відніс до валового доходу 47000 000,00 грн. безнадійної кредиторської заборгованості перед ПП «Південно-українська торгівельна група»чим занизив податкові зобовязання по податку на прибуток.

На підставі Акта перевірки відповідачемвидане спірне податкове повідомлення-рішення від 30.07.07 № 0006382303/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 20520000,00 грн., у тому числі 11400000,00 грн. за основним платежем та 9120000,00грн. за штрафними санкціями

В межах процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишене без змін, що підтверджується наявними в справі копіями рішень, прийнятими за результатами розгляду скарг позивача.

З урахуванням результатів адміністративного оскарження по відношенню до позивача відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.10.07 №0006382303/1, податкове повідомлення-рішення від 19.12.07 №0006382303/2, податкове повідомлення-рішення від 26.01.08 №0006382303/3, які за змістом повністю співпадають з податковим повідомленням-рішенням від 30.07.07 №0006382303/0.

В Акті перевірки зазначено, що станом на 31.12.2006 у позивача обліковувалася кредиторська заборгованість перед ПП «Південноукраїнська торгівельна група»в сумі 47000000 грн. Зазначена заборгованість у позивача виникла внаслідок здійснення розрахунків з ПП «Південноукраїнська торгівельна група»55 векселями, частина з яких булла погашена внаслідок зарахування зустрічних зобовязань з іншими контрагентами. Непогашеними залишились векселі у кількості 47 штук на загальну суму 47000000 грн.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 11.04.06 ПП «Південноукраїнська торгівельна група» визнано банкрутом.

Обґрунтовуючи свою позицію про виникнення у позивача безповоротної фінансової допомоги, відповідач керувався ч. 4 ст. 205 Господарського кодексу України, згідно якої у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

З огляду на це відповідач дійшов висновку, що якщо векселедержатель, якого визнано банкрутом, не предявив до погашення векселедавцю векселі, то сума заборгованості векселедавця за векселями включається до валового доходу відповідно до п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як безповоротна фінансова допомога, що виникає на момент ліквідації кредитора (абзаци 8-9 стор. 24 акта перевірки).

Проаналізувавши викладені в акті перевірки обставини та надані сторонами пояснення, суд зазначає наступне.

Обіг векселів в Україні врегульований Конвенцією, якою запроваджений Уніфікований закон про прості та переказні векселі, від 07.06.30 (дата приєднання України 06.07.99) та Законом України «Про обіг векселів в Україні»від 05.04.01 № 2374-ІІІ (із змінами і доповненнями) (ст. 4), яким встановлено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

З моменту видачі позивачем векселів ПП «Південно-українська торгівельна група»як розрахунок за договорами від 01.04.2001 № 0001 та від 03.01.2006 № 03/1-06 первісні зобовязання позивача перед кредитором припинилися та виникли грошові зобовязання щодо платежу за векселем.

Відповідно до наданих позивачем копій векселів, що були видані ПП «Південноукраїнська торгівельна група»строк оплати векселів визначений позивачем моментом їх предявлення.

Так, згідно зі ст.77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); позовної давності (статті 70 і 71).

Відповідно до ст.34 Конвенції переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Відповідно до наявних у справі копій векселів останні були видані 06.03.2006.

Як встановлено судом, непогашеними та не предявленими до оплати залишились векселі у кількості 47 штук на загальну суму 47000000 грн., а векселедержателя ПП «Південноукраїнська торгівельна група»визнано банкрутом 11.04.2006, що стало приводом для висновку відповідача про заниження скоригованого валового доходу на 45600000 грн. (стор.19 Акта перевірки) та визнання непогашеної за векселями суми безповоротною фінансовою допомогою.

Під визначенням валовий доход, наведеним у п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід розуміти - загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Згідно із п.п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Пункт 1.25. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності відносить до безнадійної заборгованості.

Отже, для віднесення сум грошових зобовязань за переданими позивачем ПП «Південноукраїнська торгівельна група»векселями до «безнадійної заборгованості»мають бути наявними станом на ІІ квартал 2006 року обставини, визначені 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Повязуючи кваліфікацію зазначеної заборгованості зі строком позовної давності, відповідач мав врахувати, що відповідно до ч.1 ст. 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Як вже зазначалося вище з посиланням на статті 77 та 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, строк платежу за виданими позивачем ПП «Південноукраїнська торгівельна група»станом на час проведення відповідачем перевірки не настав, оскільки вони не були предявлені ПП «Південноукраїнська торгівельна група»до оплати.

Так, оскільки векселі були видані 06.03.2006, то в силу ст..34 Уніфікованого закону вони мали бути предявлені до оплати 06.03.2007, та саме з цієї дати мала б відраховуватися позовна давність по вексельному зобовязанню.

Таким чином посилання Відповідача стосовно виникнення у позивача доходу у вигляді безповоротної фінансової допомоги на час проведення перевірки є безпідставними.

Виконуючи вимогу суду касаційної інстанції про необхідність встановлення доказів погашення виданих позивачем векселів, суд зазначає наступне.

Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем за наслідками проведення перевірки за період з 01.01.06 по 31.12.06. З огляду на це, суд перевіряє обґрунтованість належними та допустимими доказами висновків податкового органу саме у звязку з прийняттям такого рішення. Тому, відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, що виникли пізніше не можуть впливати на правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення та братися судом до уваги.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З досліджених судом під час розгляду справи доказів було встановлено, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення суперечить положенням ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем не були спростовані належними та допустимими доказами доводи позивача про протиправність та необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Це означає, що у будь-яких спорах з субєктом владних повноважень ( у тому числі і у спорах, що виникають з податкових правовідносин) зазначене завдання судочинства не повинно нівелюватися, а суд повинен ретельно перевіряти доводи податкового органу.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача по справі, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія ЛТД" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

від 30.07.2007 р. № 000682303/0,

від 11.10.2007 р., №0006382303/1,

від 19.12.2007 р. № 0006382303/2,

від 26.01.2008 р. № 0006382303/3.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Асканія ЛТД» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Арсірій Р.О.

Судді Д.О. Баранов О.В. Пісоцька