Постанова № 20258630, 21.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2011 року                     № 2а-16242/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКрасноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

до Дочірньої компанії "Украгазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

пронадання дозволу на погашення податкового боргу ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач –Красноградська міжрайонна Державна податкова інспекція у Харківській області –звернувся до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, яке знаходиться у податковій заставі, а саме природного газу у кількості 236155772,26мі, згідно акту опису майна №9 від 24.10.2011.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на Закон України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 №509-ХІІ, п.п.20.1.28 п. 20.1 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України та зазначає, що станом на 21.10.2011 Відповідач має податковий борг в сумі82654520,29 грн. Оскільки у Відповідача відсутні кошти за рахунок яких може бути погашений податковий борг, Позивач просить суд надати дозвіл на реалізацію майна Відповідача, яке знаходиться у податковій заставі.

Відповідач –Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України»- заперечувала проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи та зазначив, що природний газ, не може бути реалізований Відповідачем в рахунок погашення податкового боргу, оскільки природний газ має бути реалізований Позивачем суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу для забезпечення потреб населення. Також Відповідач зазначив, що він звертався до Позивача з листами щодо надання дозволу на відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, однак Позивач зазначені листи залишив без задоволення.

21.11.2011 в судовому засіданні Позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить суд надати дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 106579663,77 грн. за рахунок майна Відповідача, на яке знаходиться у податковій заставі, а саме природного газу в кількості 304513325,06 мі, згідно актів опису майна №9 від 24.10.2011 та №10 від 09.11.2011.

Відповідно до ст.ст. 51, 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, а тому заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Правом на надання судом часу необхідного для підготовки до справи у зв’язку зі зміною позовних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України, Відповідач не скористався, про що повідомив суд в судовому засіданні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши думку учасників судового засідання, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач створений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1173 від 24.07.1998 «Про розмежування функцій з видобування, транспортування і реалізації природного газу на базі газо видобувних підприємств і структурних підрозділів АТ «Укргазпром»та зареєстрований платником рентної плати за газ та газовий конденсат, що видобувається в Україні в Красноградській МАПІ в Харківській області.

Так, 29.04.2011 Позивачем прийняті рішення про розстрочення грошових зобов’язань та укладено договори про розстрочення грошових зобов’язань Відповідача №7, №37, №8 (а.с. 56-61).

Також, 12.05.2011 між Позивачем та відповідачем укладено договори про розстрочення грошових зобов’язань №10, №11, №12, №9 (а.с. 50-55, 63-64).

Крім того, 31.05.2011 між Позивачем та Відповідачем укладено договори про розстрочення грошових зобов’язань (а.с. 65-66).

Так, 30.06.2011 Позивачем прийняті рішення про розстрочення грошових зобов’язань та укладено договори про розстрочення грошових зобов’язань Відповідача № 14, №15, №16 (а.с. 67-72).

Також, 29.07.2011 Позивачем прийняті рішення про розстрочення грошових зобов’язань та укладено договори про розстрочення грошових зобов’язань Відповідача №17, №18, (а.с. 73-78).

Крім того, 30.07.2011 Позивачем прийняті рішення про розстрочення грошових зобов’язань та укладено договори про розстрочення грошових зобов’язань Відповідача №19, №20, №22, №21 (а.с. 79-86).

26.08.2011 Позивачем сформовано податкові вимоги №88, №15, (а.с. 26-28), які надіслані поштовими повідомленнями та, відповідно до повідомлення про вручення поштового повідомлення отримані уповноваженою особою Відповідача. Вказані податкові вимоги оскаржені в адміністративному чи судовому порядку не були. Зазначені суми податкового зобов'язання підприємством погашені не були.

Так, судом встановлено, що Відповідачем подано податковий розрахунок з рентної плати за нафту природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні від (а.с. 29-48) на загальну суму 82654520,29 грн. із них недоїмка в сумі 82283973,23 грн., пеня в сумі 370547,05 грн.

Оскільки, Відповідач не сплатив частки розстрочених зобов’язань згідно з вказаними договором з рентної плати за газовий конденсат та суму процентів за користування розстрочення відповідно до умов вищевказаних договорів, Рішеннями Державної податкового служби України №36 від 12.10.2011, №19 від 12.10.2011, № 20 від 12.10.2011 №27 від 12.10.2011, № 31 від 12.10.2011, №32 від 12.10.2011, № 35 від 12.10.2011 скасовано розстрочення грошових зобов’язань Відповідача (а.с. 87-91).

Відповідно до п. 88.1., п.88.2. ст.88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Так, пунктом 89.3. ст.89 Податкового кодексу України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

14.10.2011 Позивачем прийнято рішення №20 про опис майна Відповідача у податкову заставу (а.с. 93).

24.10.2011 податковим керуючим складено акт опису майна Відповідача №9 та внесено запис щодо об’єкту обтяження в Державний реєстр обтяжень рухомого майна (а.с. 92).

09.11.2011 податковим керуючим Красноградської МДПІ Харківської області складено акт опису майна відповідача №10 та внесено запис щодо об’єкту обтяження в Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками судового засідання, за Відповідачем станом на 09.11.2011 обліковується борг в сумі 106579663,77 грн., в тому числі з рентної плати за природний газ в сумі 47772586,73 грн., з рентної плати за газовий конденсат в сумі 54500041,69 грн., з податку на прибуток в сумі 4307035,35 грн.

Як встановлено судом, Відповідач в порядку, встановленому ч.1 п.92 .1 ст.92 Податкового кодексу України звертався до Позивача з листами, в яких просив Позивача надати дозвіл на відчуження предмету податкової застави.

У відповідь на листи Відповідача Позивач у порядку, встановленому ст.92 Податкового кодексу, відмовив Відповідачу у наданні дозволу на відчуження природного газу, який перебуває у податковій заставі.

Таким чином, на день розгляду справи, майно Відповідача (природний газ) перебувають у податковій заставі.

Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За запитом Позивачу листами №20-2-21/3120 від 01.11.2011, №351/4 від 01.11.2011, №921 від 01.11.2011, №8-075200/10450 від 01.11.2011, №1-4-22612від 01.11.2011, №211/5/50 від 31.10.2011, №14922/8922/2011 від 01.11.2011, №153-1/1669 від 01.11.2011, повідомлено, про відсутність коштів на рахунках Відповідача, а тому податковий борг Відповідача підлягає погашенню за рахунок продажу майна відповідача, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з ч.2 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Доказів сплати зазначеної суми станом на день розгляду спору суду не надано, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Твердження Відповідача, що природний газ не може бути предметом податкової застави на підставі ч. 1 ст. 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу»суд вважає необґрунтованим виходячи з наступного.

Так, ч. 1 ст.10 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” встановлено, що підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Отже, вказаною нормою Закону встановлено обов’язок Відповідача продавати газ виключено безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України за закупівельними цінами.

Згідно з п. 89.2 ст.89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Відповідно до пп. 87.3.7 п. 87.3 ст.87 Податкового кодексу України, не може бути використане як джерело погашення податкового боргу майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України “Про заставу”.

Так, ст.4 Закону України “Про заставу” предметом застави не можуть бути: культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання; пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом. Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Предметом застави підприємств державної форми власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації, можуть бути їх товари в обороті або в переробці.

Виходячи з системного аналізу законодавства, з урахуванням положень ч. 1 ст. 10 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу”, природній газ може бути предметом податкової застави та джерелом погашення податкового боргу.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки, доказів сплати Відповідачем зазначеної суми станом на день розгляду спору суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області підлягають задоволенню .

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Надати дозвіл Красноградській міжрайонній державній податковій інспекції у Харківської області (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Короленко, 85, код ЄДРПОУ 22706077) на погашення всієї суми податкового боргу Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) за рахунок майна (природного газу в кількості 304513325,06мі), яке знаходиться у податковій заставі згідно акту опису майна №9 від 24.10.2011 та акту опису майна №10 від 10 від 09.11.2011.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Келеберда В.І.